6.Техніко-економічне обґрунтування вибору технологічної операції виготовлення деталі

Вибір оптимального варіанту технологічного процесу виготовлення деталі електронного апарата завжди пов’язаний з економічними вимогами, які являються вирішальними. Економічний розрахунок проводять при: виборі найбільш ефективного варіанту технологічного процесу; виборі спеціальної оснастки; обґрунтуванні технологічності електронного апарату.

Для оцінки економічності технологічного процесу використовують дві характеристики: собівартість та трудомісткість.

Вибір технологічного процесу із ряду припустимих варіантів визначають знаходженням критичної кількості приладів або порівнянням приведеної технологічної собівартості.

Технологічна вартість С_т виражається в витратах на виготовлення партії деталей. Це витрати, що йдуть на оплату праці, матеріали, електроенергію, амортизацію обладнання та розробку виготовлення, налагодження оснащення та інструмента, можна поділити на поточні та одноразові:

,

де - витрати на матеріали, з яких виготовляється деталь: - зарплата працівників на виробництві; - витрати, пов`язані з експлуатацією устаткування та універсальних пристроїв; - кількість виробів у партії; - поточні витрати на виготвлення однієї деталі; - витрати на проектування, виготовлення, наладку, експлуатацію та амортизацію спеціального оснащення (СТОсн).

Критична кількість виробів в партії, при якій собівартість двох порівнюваних варіантів однакова, визначають із рівності

Побудувавши графік залежності та , як функцію від , де кількість виготовлених деталей, можна визначити, враховуючи об’єм випуску, при якій кількості виготовлених деталей перевагу має той чи інший метод виготовлення.

Трудомісткість операції t складається із підготовчо-заключного часу Т_пз, що приходиться на одиницю продукції, та штучного часу Т_{шт. і}, що витрачається на виконання даної операції:

де n – кількість одночасно оброблюваних деталей (КОИД – див. графу в маршрутній карті).

Норма штучного часу складається:

де основний технологічний час; – допоміжний час; – час обслуговування робочого місця; – час на відпочинок та персональні потреби. Трудомісткість для даної операції отримала назву – технічна норма часу. Величина, яка є зворотною нормі часу, називається нормою виробітку:

(штук в одиницю часу), а кількість деталей виготовлених за зміну по всіх операціях продуктивністю технологічного процесу:

де – тривалість зміни, а – трудомісткість по всіх операціях.

Значимість технології у виробництві РЕЗ особливо велика, тому що поряд із забезпеченням точності геометричних розмірів повинні бути забезпечено багато технічних /механічні, теплові, магнітні, електричні й ін./ параметрів апаратури, що працює на різних частотах. Множинність розв'язуваних розроблювачем технологічного процесу задач ускладнює його роботу і вимагає старанності. Оформлення робочої технологічної документації на технологічні процеси є завершальним етапом робіт із проектування технологічних процесів і найчастіше це створює великі труднощі для студентів.

Основна мета методичних вказівок полягає в наданні допомоги при роботі з оформлення технологічної документації при курсовому та дипломному проектуванні відповідно до діючих стандартів. Оскільки стандарти постійно розвиваються і доповнюються, то всі зміни варто враховувати, користаючись методичними вказівками при виконанні проектів у ході навчального процесу.