- •1. Поняття та види джерел конституційного права. Джерела природного та позитивного права. Система джерел конституційного права.
- •1. Конституційні джерела:
- •2. Законодавчі джерела:
- •3.Підзаконні джерела конституційного права
- •2. Природа конституції. Основні положення доктрини установчої влади. Ку як акт установчої влади.
- •3. Сутність конституціоналізму. Конституційна держава.
- •4. Способи прийняття конституції. Парламентський спосіб прийняття конституції. Аналіз процедури прийняття Конституції України.
- •5. Процедура внесення змін до ку
- •6.Поняття та сутність правової охорони конституції
- •7. Конституційний контроль: поняття, зміст, моделі
- •8. Конституційний суд як спеціалізований орган конституційного контролю: завдання, функції, порядок формування, форми звернення до ксу
- •9.Компетенція ксу – пит..8
- •10. Акти ксу: види, порядок прийняття, набрання чинності, значення. Окрема думка.
- •11. Конституційний лад, поняття, сутність. Конституційний лад як устрій конституційної держави.
- •12. Засади конституційного ладу України: заг. Характеристика.
- •0. Гуманізм
- •8. Пріоритет загальнолюдських цінностей і загальновизнаних принципів міжнародного права.
- •13. Принцип свободи людини, визнання її найвищою соціальною цінністю (Гуманізм)
- •14. Верховенство права: поняття, сутність, елементи.
- •15. Принцип поділу державної влади: природа, сутність, реалізація в Україні
- •16. Національний та народний суверенітет, їх співвідношення із державним суверенітетом.
- •17. Україна як демократична, соціальна, правова держава.
- •18. Україна як унітарна держава із республіканською формою правління.
- •19. Правовий режим воєнного стану: підстави та порядок запровадження, зміст.
- •20. Правовий режим надзвичайного стану: підстави та порядок запровадження, зміст
- •21. Державні символи як ознаки державного суверенітету України. Правове регулювання державних символів за Конституцією України.
- •22. Конституційні гарантії та правові засади функціонування державної мови в Україні.
- •23. Поняття громадянського суспільства, його зв’язок із конституційною державою.
- •24. Політичні партії: порядок утворення, конституційно-правовий статус, особливості припинення діяльності.
- •25. Конституційно-правовий статус громадських об’єднань.
- •26. Принципи конституційно-правового статусу людини та громадянина.
- •27. Поняття і зміст громадянства України. Принципи громадянства України.
- •28. Набуття громадянства України: підстави та умови.
- •29. Способи припинення громадянства України.
- •30. Міжнародно-правові стандарти прав та свобод людини і громадянина та їх імплементація в Україні.
- •31. Особисті права та свободи людини: поняття, зміст, особливості реалізації.
- •32. Політичні права та свободи особи: поняття, сутність, характерні риси, особливості реалізації.
- •33. Соціально-економічні та культурні права і свободи людини та громадянина: особливості реалізації.
- •34. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні.
- •35. Конституційна система охорони та захисту прав та свобод людини і громадянина.
- •36. Правовий статус Уповноваженого вру з прав людини.
- •37. Конституційно-правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства в Україні.
- •38. Конституційно-правовий статус біженців, іммігрантів, закордонних українців.
- •Поняття виборчої системи. Загальна характеристика видів виборчих систем.
- •Мажоритарна виборча система та її різновиди за законодавством України.
- •Пропорційна виборча система та її особливості за законодавством України.
- •Поняття та види референдумів. Акти, прийняті на референдумі, проблеми їх реалізації.
- •Всеукраїнський референдум, характерні риси, предмет, види. Правова характеристика Всеукраїнських рефереднумів 1991-2000 років.
- •Державна територія та державний кордон України. Територіальне верховенство держави.
- •Поняття державно-територіального устрою. Конституційні засади державно-територіального устрою.
- •Система адміністративно-територіального устрою України.
- •Поняття та види автономій. Конституційно-правова природа автономій Криму.
- •Правовий статус міст зі спеціальним статусом.
- •Президент України як глава держави. Місце Президента в системі органів державної влади.
- •Представницький мандат Президента України. Порядок обрання та вимоги до кандидата на поста Президента. Недоторканність Президента.
- •Конституційніпідстави припинення повноважень Президента України. Підстави та процедура імпічменту. Самоусунення Президента від виконання конституційних повноважень.
- •Допоміжна органи та установи при Президентові України. Адміністрація Президента України.
- •Функції та компетенція Президента України.
- •Верховна Рада України як парламент: виборний, представницький, колегіальний, періодично-змінний, законодавчий орган.
- •Структура вру
- •Загальна характеристика функцій парламенту. Місце Верховної Ради України в системі органів державної влади.
- •Компетенція Верховної Ради (56 пит).
- •Принципи структурування вру. Загальна характеристика структури вру.
- •Структура
- •Організаційна структура вру. Правовий статус Голови вру та його заступників.
- •60.Структурування вру за політичним критерієм.Правовий статус депутатських фракцій, коаліцій депутатських фракцій.Парламентська опозиція
- •61.Прововий статус комітетів вру
- •62.Тимчасові комісії вру:види, функції, порядок утворення
- •64.Конституційно-правовий статус народного депутала України:права та обов’язки народного депутата України, гарантії депутатської діяльності, депутатський індемнітет та імунітет.
- •65.Поняття та правова природа Уряду-кму№.Місце Уряду в системі органів державної влади.Порядок формування, склад і структура кму.
- •66.Функції та компетенція кму
- •67.Відповідальність кму.Резолюція недовіри Уряду
- •68.Конституційні засади судоустрою та статусу суддів в Україні
- •69.Вища Рада правосуддя:склад, поряок формування, компетенція
- •70.Місцеве самоврядування:поняття , принципи, система
- •71.Територіальна громада:поняття, види компетенція
- •72.Конституційно-правовий статус сільської(селищної, міської) ради.Виконавчі органи сільських(селищних, міських)рад .
- •73.Конституцйно-правовий статус сільського(селищного, міського0)голови
- •74.Конституційно-правовий статус районних та обласних рад.Делегування повноважень районними та обласними радами
- •75.Арк:конституційно-правовий статус,як статус як окупованої території
60.Структурування вру за політичним критерієм.Правовий статус депутатських фракцій, коаліцій депутатських фракцій.Парламентська опозиція
Верхо́вна Ра́да Украї́ни (ВРУ) — єдиний законодавчий орган державної влади України, який має колегіальну будову і складається з чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Відповідно до регламенту ВРУ, депутатські фракції формуються на першій сесії ВРУ нового скликання до розгляду питань про брання Голови ВРУ, створення органів ВРУ. Якщо цього не відбулось, головуючий на пленарному засіданні оголошує перерву для їхнього формування.
Депутатські франкції формуються на партійній основі народними депутатами, обраними за списком політ партій, які за результатами виборів отримали депутатські мандати. Мінімальна к-сть депутатів для формування фракції не менше, ніж мінімальна к-сть депутатських мандатів, отриманих відповідними політ партіями за результатами виборів. Депутат може входити лише до фракції своєї політ партії, в іншому випадку його повноваження припиняються.
Політ партія (виборчий блок політ партій) має право формувати лише одну депутатську фракцію.
Принцип функціонування - демократичний і видповідає КУ, ЗУ «про статус народного депутата Укр» та Регламенту ВРУ.
Фракція реєструється в апараті ВРУ за допомогою письмового повідомлення, підписаного кожним депутатом відповідної фракції. Фракція, склад якої стає меншим від необхідної мінімальної к-сті Голова ВРУ після 15 днів оголошує розпущеною. Коаліція депутатських фракцій - це добровільне об’єднання депутатських франкцій, яке формується у ВРУ за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. До складу коаліції входить більшість народних депутатів від конституційного складу ВРУ. Ч. 7 ст.83 КУ та ч. 2 ст. 61 Регламенту ВРУ - місячний строк для формування коаліції обчислюють у календарних днях, починається від дня відкриття першого пленарного засідання новообраної ВРУ, або від іншого дня чергової чи позачергової сесії ВРУ, з якого відповідно до Регламенту ВРУ діяльність коаліції визнається припинено, і закінчується о 24 год. 30 календарного дня.
Коаліція формується після проведення депутатськими фракціями консультацій. За особистими підписами голів фракцій, або за рішеннями депутат фракціїодин із заступників голови депутат фракції, укладає Угоду про коаліцію депутатських фракцій у ВРУ.
У цій угоді фіксують узгоджені політичні позиції, що стали основою для її формування (зовнішня та внутрішня політика, політична спрямованість, принцип діяльності та порядок вирішення внутрішньокоаліційних питань). До угоди додають списки членів фракцій з особистими підписами депутатів.Коаліція приймає рішення на своїх загальних зборах більшістю голосів народних депутатів, які входять до її складу. Коаліція вносить пропозиції стосовно кандидатури Прем’єр-міністра України та кандидатур на посади інших членів КМУ - ці питання розглядаються на загальних зборах коаліції. Рішення коаліції щодо кандидатури Прем’єр-міністра України не пізніше наступного дня після його прийняття передається Голові ВРУ для невідкладного його скерування Президентові України, а щодо членів КМУ - Прем’єр-міністрові в день його призночення. Депутатська фракція, яка не є учасником коаліції, може за своїм бажанням та за згодою коаліції увійти до її складу, приєднавшись до коаліційної угоди. Угода може бути змінена за згодою коаліції. Депут фракція має право у будь-який час вийти зі складу коаліції. На загальних зборах також можуть прийняти рішення про виключення депут фракції з коаліції.
Також є проект закону України про парламентську опозицію)в результаті в 2015 році його відхилили.
Тому маємо водичку)
Таким чином, політична та парламентська опозиції є різними формами існування опозиції. Таким чином, складність сучасного правового оформлення опозиції полягає в тому, що відсутні чіткі критерії розмежування, який саме вид опозиції має бути унормований і статус якої повинен закріплюватись на законодавчому рівні і чи взагалі потрібно це робити. Отже, парламентська опозиція є складовою політичної опозиції. Щодо співвідношення парламентської та позапарламентської опозиції як складових опозиції політичної, слід зазначити наступне. У роботі «Мала енциклопедія конституційного права» наголошено, що опозиційну діяльність можна поділити на два види: парламентську та позапарламентську. При цьому, у даному виданні зазначено, що у реальному політичному житті і поза ним ця діяльність здійснюється одними й тими ж політичними силами .У структурі опозиційних відносин можна виділити три складових: 1) владний суб’єкт, володар домінуючого політичного ресурсу; 2) власне суб’єкт опозиції – претендент на володіння домінуючим політичним ресурсом; і 3) привід, за яким у цих двох суб’єктів виникають відносини [5, с. 220]. В свою чергу, вітчизняний вчений Г. О. Федоренко під політичною опозицією в Україні розуміє парламентські фракції, групи, які не згодні з політичним курсом Президента України, Кабінету Міністрів України і не представлені у складі Кабінету Міністрів України, їх права та обов’язки і гарантії діяльності у Верховній Раді України .Найбільш точним визначенням поняття «парламентська опозиція» на нашу думку, є визначення запропоноване О. Совгирею: «добровільне об’єднання депутатів парламенту, що здійснюється на основі права, гарантованого конституцією, законодавством або закріпленого у конституційних звичаях, які не підтримують офіційного політичного курсу глави держави та/або уряду й, як правило, не є членами політичної партії (блоку), що (який) висунула (висунув) кандидатуру чинного глави держави на виборах глави держави, як правило, не представлені у складі уряду та можуть провадити діяльність, спрямовану на зміну офіційного політичного курсу глави держави та/або уряду, та/або на легальне усунення з посади глави держави або окремих членів уряду, або його відставку загалом, та/або на контроль за діяльністю глави держави та/або уряду» .Таким чином, узагальнено поняття опозиції можна визначити так: опозиція – це організована група суб’єктів, що на основі спільного інтересу веде боротьбу різними доступними засобами за можливість володіння домінуючим політичним ресурсом та, залежно від форми функціонування, може набувати таких ознак як системність та інституціоналізованість.
Стосовно системи влади, а також за формами дій виділяють: • системна опозиція (лояльна); • позасистемна опозиція (структурна, принципова). За відношенням опозиції до представницької установи (за місцем дії): • парламентська опозиція; • непарламентська опозиція (політична, позапарламентська). За змістовною спрямованістю опозиція буває: • конструктивна; • деструктивна. За характером організації розрізняють: • інституціоналізовану опозицію; • ситуативну опозицію. За територіальною ознакою опозиція буває: • національного рівня; • регіонального рівня; • місцевого рівня. За місцем у спектрі політичних сил виокремлюють: • праву опозицію; • ліву опозицію; • центристську опозицію.
Рішення КСУ у справі за конституційним поданням 105 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 83 Конституції України (справа про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України)
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, згідно з якою "в процесі структурування та внутрішньої організації діяльності Верховної Ради України визначальну роль відведено депутатським фракціям, у тому числі у формуванні коаліції депутатських фракцій... При цьому чисельність депутатської фракції є фактором реального її впливу на процеси утворення коаліції депутатських фракцій, виборів Голови Верховної Ради України та його заступників, створення комітетів та тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України" (підпункт 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 25 червня 2008 року № 12-рп/2008 (справа про перебування народного депутата України у депутатській фракції). Висновок про те, що у статті 83 Конституції України визначені засади формування коаліції депутатських фракцій, можна зробити, аналізуючи інші її норми, в яких містяться словосполучення "не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції" (пункт 1 частини другої статті 90), "за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України" (пункту 9 частини першої статті 106), "за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України" (частина третя статті 114).
