60.Структурування вру за політичним критерієм.Правовий статус депутатських фракцій, коаліцій депутатських фракцій.Парламентська опозиція

Верхо́вна Ра́да Украї́ни (ВРУ) — єдиний законодавчий орган державної влади України, який має колегіальну будову і складається з чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Відповідно до регламенту ВРУ, депутатські фракції формуються на першій сесії ВРУ нового скликання до розгляду питань про брання Голови ВРУ, створення органів ВРУ. Якщо цього не відбулось, головуючий на пленарному засіданні оголошує перерву для їхнього формування.

Депутатські франкції формуються на партійній основі народними депутатами, обраними за списком політ партій, які за результатами виборів отримали депутатські мандати. Мінімальна к-сть депутатів для формування фракції не менше, ніж мінімальна к-сть депутатських мандатів, отриманих відповідними політ партіями за результатами виборів. Депутат може входити лише до фракції своєї політ партії, в іншому випадку його повноваження припиняються.

Політ партія (виборчий блок політ партій) має право формувати лише одну депутатську фракцію.

Принцип функціонування - демократичний і видповідає КУ, ЗУ «про статус народного депутата Укр» та Регламенту ВРУ.

Фракція реєструється в апараті ВРУ за допомогою письмового повідомлення, підписаного кожним депутатом відповідної фракції. Фракція, склад якої стає меншим від необхідної мінімальної к-сті Голова ВРУ після 15 днів оголошує розпущеною. Коаліція депутатських фракцій - це добровільне об’єднання депутатських франкцій, яке формується у ВРУ за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. До складу коаліції входить більшість народних депутатів від конституційного складу ВРУ. Ч. 7 ст.83 КУ та ч. 2 ст. 61 Регламенту ВРУ - місячний строк для формування коаліції обчислюють у календарних днях, починається від дня відкриття першого пленарного засідання новообраної ВРУ, або від іншого дня чергової чи позачергової сесії ВРУ, з якого відповідно до Регламенту ВРУ діяльність коаліції визнається припинено, і закінчується о 24 год. 30 календарного дня.

Коаліція формується після проведення депутатськими фракціями консультацій. За особистими підписами голів фракцій, або за рішеннями депутат фракціїодин із заступників голови депутат фракції, укладає Угоду про коаліцію депутатських фракцій у ВРУ.

У цій угоді фіксують узгоджені політичні позиції, що стали основою для її формування (зовнішня та внутрішня політика, політична спрямованість, принцип діяльності та порядок вирішення внутрішньокоаліційних питань). До угоди додають списки членів фракцій з особистими підписами депутатів.Коаліція приймає рішення на своїх загальних зборах більшістю голосів народних депутатів, які входять до її складу. Коаліція вносить пропозиції стосовно кандидатури Прем’єр-міністра України та кандидатур на посади інших членів КМУ - ці питання розглядаються на загальних зборах коаліції. Рішення коаліції щодо кандидатури Прем’єр-міністра України не пізніше наступного дня після його прийняття передається Голові ВРУ для невідкладного його скерування Президентові України, а щодо членів КМУ - Прем’єр-міністрові в день його призночення. Депутатська фракція, яка не є учасником коаліції, може за своїм бажанням та за згодою коаліції увійти до її складу, приєднавшись до коаліційної угоди. Угода може бути змінена за згодою коаліції. Депут фракція має право у будь-який час вийти зі складу коаліції. На загальних зборах також можуть прийняти рішення про виключення депут фракції з коаліції.

Також є проект закону України про парламентську опозицію)в результаті в 2015 році його відхилили.

Тому маємо водичку)

Таким чином, політична та парламентська опозиції є різними формами існування опозиції. Таким чином, складність сучасного правового оформлення опозиції полягає в тому, що відсутні чіткі критерії розмежування, який саме вид опозиції має бути унормований і статус якої повинен закріплюватись на законодавчому рівні і чи взагалі потрібно це робити. Отже, парламентська опозиція є складовою політичної опозиції. Щодо співвідношення парламентської та позапарламентської опозиції як складових опозиції політичної, слід зазначити наступне. У роботі «Мала енциклопедія конституційного права» наголошено, що опозиційну діяльність можна поділити на два види: парламентську та позапарламентську. При цьому, у даному виданні зазначено, що у реальному політичному житті і поза ним ця діяльність здійснюється одними й тими ж політичними силами .У структурі опозиційних відносин можна виділити три складових: 1) владний суб’єкт, володар домінуючого політичного ресурсу; 2) власне суб’єкт опозиції – претендент на володіння домінуючим політичним ресурсом; і 3) привід, за яким у цих двох суб’єктів виникають відносини [5, с. 220]. В свою чергу, вітчизняний вчений Г. О. Федоренко під політичною опозицією в Україні розуміє парламентські фракції, групи, які не згодні з політичним курсом Президента України, Кабінету Міністрів України і не представлені у складі Кабінету Міністрів України, їх права та обов’язки і гарантії діяльності у Верховній Раді України .Найбільш точним визначенням поняття «парламентська опозиція» на нашу думку, є визначення запропоноване О. Совгирею: «добровільне об’єднання депутатів парламенту, що здійснюється на основі права, гарантованого конституцією, законодавством або закріпленого у конституційних звичаях, які не підтримують офіційного політичного курсу глави держави та/або уряду й, як правило, не є членами політичної партії (блоку), що (який) висунула (висунув) кандидатуру чинного глави держави на виборах глави держави, як правило, не представлені у складі уряду та можуть провадити діяльність, спрямовану на зміну офіційного політичного курсу глави держави та/або уряду, та/або на легальне усунення з посади глави держави або окремих членів уряду, або його відставку загалом, та/або на контроль за діяльністю глави держави та/або уряду» .Таким чином, узагальнено поняття опозиції можна визначити так: опозиція – це організована група суб’єктів, що на основі спільного інтересу веде боротьбу різними доступними засобами за можливість володіння домінуючим політичним ресурсом та, залежно від форми функціонування, може набувати таких ознак як системність та інституціоналізованість.

Стосовно системи влади, а також за формами дій виділяють: • системна опозиція (лояльна); • позасистемна опозиція (структурна, принципова). За відношенням опозиції до представницької установи (за місцем дії): • парламентська опозиція; • непарламентська опозиція (політична, позапарламентська). За змістовною спрямованістю опозиція буває: • конструктивна; • деструктивна. За характером організації розрізняють: • інституціоналізовану опозицію; • ситуативну опозицію. За територіальною ознакою опозиція буває: • національного рівня; • регіонального рівня; • місцевого рівня. За місцем у спектрі політичних сил виокремлюють: • праву опозицію; • ліву опозицію; • центристську опозицію.

Рішення КСУ у справі за конституційним поданням 105 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 83 Конституції України (справа про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України)

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, згідно з якою "в процесі структурування та внутрішньої організації діяльності Верховної Ради України визначальну роль відведено депутатським фракціям, у тому числі у формуванні коаліції депутатських фракцій... При цьому чисельність депутатської фракції є фактором реального її впливу на процеси утворення коаліції депутатських фракцій, виборів Голови Верховної Ради України та його заступників, створення комітетів та тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України" (підпункт 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 25 червня 2008 року № 12-рп/2008 (справа про перебування народного депутата України у депутатській фракції). Висновок про те, що у статті 83 Конституції України визначені засади формування коаліції депутатських фракцій, можна зробити, аналізуючи інші її норми, в яких містяться словосполучення "не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції" (пункт 1 частини другої статті 90), "за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України" (пункту 9 частини першої статті 106), "за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України" (частина третя статті 114).