40. Правовий статус міст зі спеціальним статусом.

Міста, які мають спеціальний статус — згідно ч. 3 ст. 133 Конституції України, міста Київ та Севастополь, статус яких визначається законами України.

Згідно ч.2 ст. 133 Конституції України, у системі адміністративного устрою України міста зі спеціальним статусом є територіальними одиницями вищого рівня.

Місто Київ наділяється правосуб'єктністю ана- логічною для інших міст. Водночас особливість правосуб'єктності міста Києва як можливості бу- ти учасником конституційно-правових відносин, і водночас, як основа для включення в такі консти- туційно-правові відносини, проявляється через інші елементи конституційно-правового статусу міста Києва, а саме: через розширені, порівняно з іншими містами, функції міста та відповідні пов- новаження органів і посадових осіб місцевого са- моврядування, закріплені у спеціальному законі державні гарантії та особливу систему органів міс- цевого самоврядування.

Одне з основних місць у визначенні адміні- стративно-правового статусу м. Києва займають рішення Київської міської ради.

Вони поділяються:

• за дією на коло суб'єктів - на загальні норми, що розповсюджують свою дію на всіх громадян, спеціальні, що розпов- сюджують свою дію тільки на певну групу су- б'єктів, виняткові - щодо конкретних суб'єктів;

• за сферою правового регулювання - на економічні, соціальні, майнові, земельні, екологічні, освітні, культурні, тощо;

• за видом повноважень - на загальні, передбачені Законом України «Про місце- ве самоврядування в Україні», спеціальні визначені в Законі України «Про столицю України місто-герой Київ»;

• за підставами прийняття - на рішення, прийняті на підставі законодавства, та політичні рішення, які відображають ставлення депутатів до подій у державі.

Територіальна громада Києва здійснює місцеве самоврядування як безпосередньо, так і через міську раду, районні ради та їх виконавчі ор- гани. Особливістю здійснення виконавчої влади в Києві є те, що міська та районні ради формують власні виконавчі органи на базі відповідних дер- жадміністрацій, які паралельно виконують функ- ції державної виконавчої влади.

АРК

За умови відсутності виконавчого органу Севастопольської міської ради, Севастопольської міська державна адміністрація здійснює функції, які відповідно до ст. ст. 27-40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належать до повноважень виконавчого органу ради. Адмі- ністрація підконтрольна раді в частині викладе- них повноважень.

Водночас, відповідно до ст. 44 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцевим державним адміністраціям делегують повноваження тільки районні і обласні, а не міські ради. Севастопольська міська рада не мо- же повною мірою керуватися ані ст. 26 Закону Ук- раїни «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо виняткової компетенції міської ради, ані статтями, які регулюють діяльність обласної ради, хоча вона сформована за їх структурою і має вза- ємовідносини з такою ж, як і в області державною адміністрацією [7]. Отже, на сьогодні м. Севастополь залишилось єдиною в Україні адміністративно-територіаль- ною одиницею, де взаємовідносини двох форм публічної місцевої влади чітко не сформульовані, законодавчо не врегульовані.

На підставі опрацьованого ма- теріалу необхідно зробити висновок, що специ- фіка взаємовідносин органів влади в м. Севасто- поль обумовлена суперечливістю та недосконаліс- тю чинного законодавства.

Правовий статус Севастополя

Автономна республіка Крим (АРК) відносить- ся до єдиного, серед 25-ти регіонів України, де етнічні українці є в меншості.

Після підписання у Москві 18 березня 2014 року договору про анексію Криму, Росія розглядає місто Севастополь як новий суб'єкт Росії — місто федерального значення Севастополь.

Згідно з законодавством України, міжнародним законодавством та резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 (27.III.2014), Севастополь є містом України зі спеціальним статусом, однак, окрім того, з 15 квітня 2014 року це місто має статус тимчасово окупованої території України.

Таким чином, аналізуючи статус м. Києва і м. Севастополя у системі адміністративно-тери- торіального устрою України, які наділені спеці- альним статусом, слід зазначити, що вищі елемен- ти не є однорідними адміністративно-територі- альними одиницями, тому необхідний перегляд складу даних структур у рамках конституційного законодавства.