79 Конституційно-правовий статус Кабінету міністрів України в контексті політичної реформи

Детальна регламентація ряду питань, що характеризують положення Кабінету Міністрів України в системі стримувань і противаг, зберігає актуальність і після конституційної реформи від 8 грудня 2004 р. Реформа розв’язала проблему надмірної залежності Кабінету Міністрів України від Глави держави, перетворивши відносини між ними із субординаційних на паритетні. Вона забезпечила кращі умови для досягнення функціональної самостійності Уряду і його рівноправного статусу в системі стримувань і противаг. У цьому відношенні вона більш збалансовує систему стримувань і противаг. Встановивши функціональний зв’язок між Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України через парламентський спосіб формування Уряду та інститут парламентської відповідальності уряду, нова система стримувань і противаг уможливлює проведення Кабінетом Міністрів України системної і відповідальної політики, що реально слугує інтересам громадян.

Однак, реформа спричинила іншу проблему: безпосередню і надмірну залежність Уряду від розстановки партійних сил у Парламенті України та ситуації, що складатиметься у взаємовідносинах між цими силами. Інституціоналізація статусу вищого органу виконавчої влади в напрямку забезпечення його більшої незалежності від політичної кон’юнктури у представницькому органі має запобігти появі хаотичних тенденцій у його внутрішній організації, сприяти застосуванню ефективних механізмів парламентського контролю за його діяльністю, формуванню прозорих, конструктивних і дієвих взаємостосунків між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України.

Подальша конституційна регламентація організації й діяльності органів виконавчої влади має бути віднесена, насамперед, до найвищої ланки в системі цих органів – Кабінету Міністрів України. Так, корективи конституційного тексту мають: належним чином регламентувати порядок призначення кандидатури Прем’єр-міністра України; усунути вади інституту парламентської відповідальності Уряду; встановити парламентську інвеституру Уряду; механізм відповідальності Кабінету Міністрів України перед Главою держави; механізм впорядкованої реалізації Президентом України та Кабінетом Міністрів Україниїхніх сумісних повноважень у структурах виконавчої влади; встановити інституційні запобіжники надмірної залежності Уряду від мінливої розстановки партійних сил у Парламенті, зокрема, надати Уряду право, у випадку непроходження урядового законопроекту в Парламенті, ініціювати перед Президентом України питання про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України; розв’язати проблему “розірваної” виконавчої вертикалі.

80 Конституційна юстиція: поняття, основні ознаки та функції

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційний Суд України був уперше визначений Конституцією України як самостійний орган судової влади з повноваженнями конституційного судового контролю. Особливе місце Конституційного Суду в судовій владі означає виділення конституційного судочинства поряд із загальним судочинством (ч. 3 ст. 124) та його незалежний конституційно-правовий статус і притаманну окрему форму здійснення судової діяльності.

Конституційний Суд України не очолює будь-яку систему органів правосуддя, він не здійснює функції нагляду за діяльністю судів загальної юрисдикції, не має повноважень апеляційної чи касаційної інстанцій для загальних чи спеціалізованих судів, а тому не входить до їх системи і визначається окремим судом (sui generis) з особливими повноваженнями.

Цілком обґрунтовано в Конституції України виділено окремий XII розділ, який присвячено Конституційному Суду України, що вказує на його особливу політико-правову природу за порядком формування складу його суддів та обсягом повноважень у вирішенні підвідомчих йому конституційно-правових питань.

Специфіка конституційного статусу незалежного органу судової влади полягає у тому, що Конституційний Суд України розглядається за його властивостями як важливий чинник у забезпеченні конституційного принципу поділу влади (ч. 1 ст. 6), обумовлюючи охорону Конституції України (розд. XIII) та гарантуючи недоторканність закріплених конституційних прав і свобод людини і громадянина, незалежність та територіальну цілісність України (статті 157, 158, 159). Конституційний Суд має особливу мету — забезпечення верховенства Конституції. Здійснюючи конституційне судочинство, він захищає конституційні цінності, забезпечує стабільність конституційного ладу в країні.

Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України.

Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.

Суддя Конституційного Суду України призначається на дев’ять років без права бути призначеним на повторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

На суддів Конституційного Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканності, підстави щодо звільнення з посади, передбачені статтею 126 цієї Конституції, та вимоги щодо несумісності, визначені в частині другій статті 127 цієї Конституції.

Стаття 149 присвячена закріпленню гарантій незалежності та недоторканності суддів Конституційного Суду України і відсилає до статей 126, 127 Конституції України, в яких визначено гарантії незалежності та недоторканності суддів та встановлено вимоги щодо несумісності.

Згідно зі ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом (частини перша, друга, третя). Отже, і ст. 126 Конституції України є частково відсильною.

Гарантії незалежності та недоторканості суддів деталізується в Законах України «Про судоустрій і статус суддів» (статті 47, 48), «Про Конституційний Суд України» (далі — Закон) (статті 27, 28).

До повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

актів Президента України;

актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.