- •1. Конституційне право як галузь права.
- •2. Особливості конституційно-правових норм та інститутів.
- •3. Конституційно-правові відносини та їх суб’єкти.
- •II. За змістом:
- •III. За формою:
- •IV. За часом дії:
- •4. Конституційно-правова (конституційна) відповідальність.
- •5. Джерела конституційного права.
- •6. Конституція: поняття, форма та види.
- •7. Структура Конституції України 28 червня 1996.
- •8. Підготовка, прийняття і внесення змін до Конституції України 1996.
- •9. Конституційність та легітимність: співвідношення понять.
- •10. Конституційний контроль і його форми.
- •12. Ідея конституціоналізму в Україні до лютневої революції 1917р.
- •13. Конституційний процес в Україні за доби Центральної Ради. Основні положення Конституції унр 1918р.
- •14. Конституційні акти періоду Гетьманату та Директорії.
- •15. Конституційні акти Зхідноукраїнської Народної республіки.
- •16. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. Загальна характеристика.
- •17. Основні засади конституційного лду України.
- •18. Ознаки державного суверенітету в Конституційному прві України.
- •19. Конституційні основи суспільного ладу в Україні.
- •20.Поняття прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.
- •21. Права людини та їх захист у міжнародному праві.
- •22.Природні та позитивні права людини і громадянина.
- •23.Політичні права громадян України.
- •24.Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні
- •25.Функції та повноваження політичних партій в Україні
- •27.Організаційні та фінансові основи діяльності політичних партій
- •28. Підстави припинення діяльності політичних партій в Україні
- •29.Соціально-економічні права громадян Україні
- •30.Культурні (гуманітарні) права громадян України
- •32.Конституційні обовязки громадян.
- •33. Конституційно-правовий статус державної мови України.
- •34. Статус державної мови і мов національних меншин, що проживають в Україні.
- •35. Поняття безпосередньої демократії та форми її здійснення.
- •36. Сутність поняття «політичні вибори». Основні принципи функціонування виборчих систем.
- •37. Типи виборчих систем.
- •38. Вибори народних депутатів України. Основні етапи проведення виборів народних депутатів України.
- •39. Висуненя і реєстрація кандидатів в народні депутати України.
- •40. Формування виборчих округів, комісій та дільниць.
- •52. Принципи громадянства України.
- •53. Набуття громадянства України.
- •54. Припинення громадянства України.
- •55. Проблема подвійного громадянства й шляхи її вирішення відповідно до міжнародного права.
- •56. Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства України.
- •57. Конституційно-правовий статус іноземців та біженців в Україні.
- •58. Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган держави.
- •59. Конституційний склад і структура Верховної ради України.
- •60. Функції і повноваження Верховної Ради України.
- •71. Конституційно-правовий статус Президента України
- •72. Функції і повноваження Президента України
- •73 Підстави дострокового припинення повноважень Президента України
- •74. Конституційно-правовий статус координаційних та дорадчих органів при Президенті України
- •75. Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади в державі: склад, формування, функції та повноваження (ст. 113—116)
- •76. Центральні органи виконавчої влади їх конституційно-правовий статус та структура.
- •77 Конституційно-правовий статус місцевих органів виконавчої влади в Україні
- •79 Конституційно-правовий статус Кабінету міністрів України в контексті політичної реформи
- •80 Конституційна юстиція: поняття, основні ознаки та функції
- •Конституційна юстиція в механізмі легітимації державної влади.
- •Конституційний Суд України як вищий орган конституційної юрисдикції в Україні: порядок формування, склад та структура.
- •Функції та повноваження Конституційного Суду України.
- •Порядок діяльності та процедура розгляду справ ксу.
- •Основні засади здійснення правосуддя в Україні
- •Конституційно-правовий статус Вищої ради правосуддя.
- •Повноваження і акти органів прокуратури.
- •Місцеве самоврядування: поняття, система, правові основи.
- •Територіальна громада - первинний суб’єкт місцевого самоврядування.
- •90. Органи, посадові особи місцевого самоврядування
- •91. Контитуційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні.
- •92. Конституція України про територіальний устрій України.
- •93. Адміністративна реформа: зміст,принципи, етапи проведення.
- •94. Правовий статус адміністративно-територіальних одиниць. Спеціальний статус міст Києва та Севастополя.
- •95. Конституційно правовий статус арк Крим (питання неоднозначне тому даю 2 відповіді)
- •96. Конституційно-правовий статус органів арк Крим (дивитись також відповідь до питання 95)
- •97. Конституційно-правовий статус громадянського суспільства в Україні.
- •98. Конституційно-правивй статус взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів влади.
34. Статус державної мови і мов національних меншин, що проживають в Україні.
Частково мовне питання регулюється також законом «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 р. Держава взяла на себе обов’язок сприяти розвиткові етнічної, мовної, культурної та релігійної самобутності всіх корінних народів та національних меншин України. Оголошуючи українську мову державною, законодавство України в той же час гарантує використання і розвиток мов усіх народів, що живуть в Україні. Громадянам гарантується право користуватися своєю національною або будь-якою іншою мовою. На всіх посадових осіб покладено обов’язок володіти українською і російською мовами, а в разі необхідності – й іншою національною мовою в обсязі, необхідному для виконання службових обов’язків.
Незнання української чи російської мови не може бути підставою відмови у прийнятті на роботу, але після прийняття на роботу відповідна посадова особа повинна оволодіти мовою роботи органу чи організації в необхідному обсязі.
35. Поняття безпосередньої демократії та форми її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Отже, залежно від форми волевиявлення народу розрізняють інститути безпосередньої (прямого народовладдя) та представницької демократії. За радянських часів основною формою демократії вважалася представницька, яка була пов'язана з діяльністю системи рад народних депутатів. Сьогодні відбувається зміна пріоритетів реалізації народовладдя на користь безпосереднього здійснення народом належної йому державної влади (прямого народовладдя).
Основне конституційне регулювання прямого народовладдя міститься в окремому розділі III Конституції України, що має назву "Вибори. Референдум". Так, ст. 69 Конституції України визначає, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. До останніх зазвичай відносять;
- o дорадчі опитування громадян України (консультативний референдум); порядок їх проведення визначається ст. 46 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 03.07.1991 р. із змінами;
- o опитування громадської думки (ст. 47 зазначеного Закону);
- o загальні збори громадян (можливість їх проведення передбачено ст. 8 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. із змінами);
- o місцеві ініціативи (можливість їх внесення передбачено ст. 9 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");
- o громадські слухання (можливість їх проведення передбачено ст. 13 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні");
- o відкликання депутата місцевої ради (порядок відкликання передбачено розділом 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11.07.2002 р. із змінами).
Наукою конституційного права питання форм реалізації безпосередньої демократії розробляється досить давно, проте досі дослідники не дійшли згоди в тому, що все ж таки вважати формами безпосередньої демократії. На наш погляд, слушною є позиція Ю. А. Дмитрієва та В. В. Комарової, які переконані, що критерієм виділення форм безпосереднього народовладдя з-поміж інших форм участі громадян в управлінні державними справами є вираження у цих формах суверенітету народу. Отже, ні звернення громадян, ні діяльність громадських організацій не виражають суверенітету народу, не інституюють його безпосереднє державно-владне виявлення1. Це твердження є виправданим і стосовно зборів, мітингів, походів, демонстрацій, можливість проведення яких передбачена ст. 39 Конституції України, а також щодо опитування та анкетування з питань місцевого самоврядування, громадських експертиз, громадських робіт з благоустрою території населеного пункту та надання послуг соціально незахищеним громадянам, участі у масових акціях, самооподаткування тощо, які не є формами безпосередньої демократії, однак виступають формами участі громадян в управлінні державними справами.
Отже, безпосередня демократія (пряме народовладдя) - це система форм безпосереднього вільного волевиявлення народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні шляхом прямої його участі в установленні представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування і безпосередньому прийнятті владних рішень з питань, передбачених Конституцією України та законами України.
Форми безпосередньої демократії (прямого народовладдя) за своїми правовими наслідками можуть мати імперативний або консультативний характер. У першому випадку народне волевиявлення є юридично обов'язковим, а прийняте рішення - остаточним. Консультативні форми безпосередньої демократії (прямого народовладдя) мають допоміжний характер; вони дають можливість населенню висловити свою думку з того або іншого питання, а органам державної влади - приймати рішення з його урахуванням.