- •1. Конституційне право як галузь права.
- •2. Особливості конституційно-правових норм та інститутів.
- •3. Конституційно-правові відносини та їх суб’єкти.
- •II. За змістом:
- •III. За формою:
- •IV. За часом дії:
- •4. Конституційно-правова (конституційна) відповідальність.
- •5. Джерела конституційного права.
- •6. Конституція: поняття, форма та види.
- •7. Структура Конституції України 28 червня 1996.
- •8. Підготовка, прийняття і внесення змін до Конституції України 1996.
- •9. Конституційність та легітимність: співвідношення понять.
- •10. Конституційний контроль і його форми.
- •12. Ідея конституціоналізму в Україні до лютневої революції 1917р.
- •13. Конституційний процес в Україні за доби Центральної Ради. Основні положення Конституції унр 1918р.
- •14. Конституційні акти періоду Гетьманату та Директорії.
- •15. Конституційні акти Зхідноукраїнської Народної республіки.
- •16. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. Загальна характеристика.
- •17. Основні засади конституційного лду України.
- •18. Ознаки державного суверенітету в Конституційному прві України.
- •19. Конституційні основи суспільного ладу в Україні.
- •20.Поняття прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.
- •21. Права людини та їх захист у міжнародному праві.
- •22.Природні та позитивні права людини і громадянина.
- •23.Політичні права громадян України.
- •24.Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні
- •25.Функції та повноваження політичних партій в Україні
- •27.Організаційні та фінансові основи діяльності політичних партій
- •28. Підстави припинення діяльності політичних партій в Україні
- •29.Соціально-економічні права громадян Україні
- •30.Культурні (гуманітарні) права громадян України
- •32.Конституційні обовязки громадян.
- •33. Конституційно-правовий статус державної мови України.
- •34. Статус державної мови і мов національних меншин, що проживають в Україні.
- •35. Поняття безпосередньої демократії та форми її здійснення.
- •36. Сутність поняття «політичні вибори». Основні принципи функціонування виборчих систем.
- •37. Типи виборчих систем.
- •38. Вибори народних депутатів України. Основні етапи проведення виборів народних депутатів України.
- •39. Висуненя і реєстрація кандидатів в народні депутати України.
- •40. Формування виборчих округів, комісій та дільниць.
- •52. Принципи громадянства України.
- •53. Набуття громадянства України.
- •54. Припинення громадянства України.
- •55. Проблема подвійного громадянства й шляхи її вирішення відповідно до міжнародного права.
- •56. Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства України.
- •57. Конституційно-правовий статус іноземців та біженців в Україні.
- •58. Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган держави.
- •59. Конституційний склад і структура Верховної ради України.
- •60. Функції і повноваження Верховної Ради України.
- •71. Конституційно-правовий статус Президента України
- •72. Функції і повноваження Президента України
- •73 Підстави дострокового припинення повноважень Президента України
- •74. Конституційно-правовий статус координаційних та дорадчих органів при Президенті України
- •75. Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади в державі: склад, формування, функції та повноваження (ст. 113—116)
- •76. Центральні органи виконавчої влади їх конституційно-правовий статус та структура.
- •77 Конституційно-правовий статус місцевих органів виконавчої влади в Україні
- •79 Конституційно-правовий статус Кабінету міністрів України в контексті політичної реформи
- •80 Конституційна юстиція: поняття, основні ознаки та функції
- •Конституційна юстиція в механізмі легітимації державної влади.
- •Конституційний Суд України як вищий орган конституційної юрисдикції в Україні: порядок формування, склад та структура.
- •Функції та повноваження Конституційного Суду України.
- •Порядок діяльності та процедура розгляду справ ксу.
- •Основні засади здійснення правосуддя в Україні
- •Конституційно-правовий статус Вищої ради правосуддя.
- •Повноваження і акти органів прокуратури.
- •Місцеве самоврядування: поняття, система, правові основи.
- •Територіальна громада - первинний суб’єкт місцевого самоврядування.
- •90. Органи, посадові особи місцевого самоврядування
- •91. Контитуційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні.
- •92. Конституція України про територіальний устрій України.
- •93. Адміністративна реформа: зміст,принципи, етапи проведення.
- •94. Правовий статус адміністративно-територіальних одиниць. Спеціальний статус міст Києва та Севастополя.
- •95. Конституційно правовий статус арк Крим (питання неоднозначне тому даю 2 відповіді)
- •96. Конституційно-правовий статус органів арк Крим (дивитись також відповідь до питання 95)
- •97. Конституційно-правовий статус громадянського суспільства в Україні.
- •98. Конституційно-правивй статус взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів влади.
18. Ознаки державного суверенітету в Конституційному прві України.
Державний суверенітет базується на нормах як національного та міжнародного законодавства. Серед джерел національного законодавства Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Конституція України від 28 червня 1996 року. На міжнародному рівні юридичні засади державного суверенітету знайшли своє закріплення у багатьох нормативно-правових актах, але головними з них є Статут ООН та Декларація про недопустимість втручання у внутрішні справи держав, про забезпечення їх незалежності і суверенітету, на сонові яких і прийняті інші нормативно-правові акти міжнародного значення.
Суверенітет - це політико-правова властивість держави, зміст якої полягає в її праві самостійно вирішувати внутрішні та зовнішні політичні питання без втручання інших держав, організацій, осіб. Така діяльність мас ґрунтуватися не тільки на внутрішній законодавчій базі, а й на основі загальновизнаних міжнародних договорів і принципів добросусідства, що в умовах посилення інтеграційних процесів є надзвичайно актуальним. Дотримання умов міжнародних договорів не означає обмеженості "зовнішньої" незалежності держави, оскільки активна участь держави на міжнародній арені засвідчує самодостатність її як суб'єкта міжнародного права.[2]
Конституція України, як і більшість інших конституцій, розрізняє три види суверенітету - суверенітет держави, суверенітет народу і суверенітет нації.[3]
Державним суверенітетом є верховенство державної влади щодо всякої іншої влади всередині країни і її незалежність від усякої іншої влади за її межами. З цього визначення випливає, що суверенітет поділяється на внутрішній і зовнішній. У сучасних умовах внутрішній суверенітет регулюється нормами конституційного права, а зовнішній, що стосується характеру відносин між різними країнами, — ще й нормами міжнародного права. У Конституції України закріплюється, що Україна є суверенною і незалежною державою (ст.1), що її суверенітет поширюється на всю її територію (ст.2), що вона визнає чинні міжнародні договори і вважає їх частиною національного законодавства України (ст. 9), що на території України не допускається розташування іноземних військових баз У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. зазначені такі ознаки державного суверенітету України:
1) верховенство (інакше: прерогатива влади) - відсутність іншої більш високої суспільної влади на території країни: державна влада може скасувати, визнати недійсним будь-який прояв усякої іншої суспільної влади;
2) самостійність — можливість самостійно приймати рішення усередині країни і ззовні за дотримання норм національного та міжнародного права;
3) повнота (інакше: універсальність) — поширення державної влади на всі сфери державного життя, на все населення і громадські організації країни;
4) неподільність влади держави в межах її території — одноособовість влади в цілому і лише функціональний її поділ на гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову; безпосереднє здійснення владних велінь по їх каналах;
5) незалежність у зовнішніх відносинах — можливість самостійно приймати рішення ззовні країни за дотримання норм міжнародного права і поважання суверенітету інших країн;
6) рівноправність у зовнішніх відносинах — наявність у міжнародних відносинах таких прав і обов'язків, як й у інших країн.[4,5]
До зазначених ознак суверенітету слід додати:
7) невідчужуваність — неможливість довільної відчуженості легітимної та легальної влади, лише наявність закріпленої законом можливості делегувати суверенні права держави органам місцевого самоврядування (в унітарній державі), суб'єктам федерації та органам місцевого самоврядування (у федеративній державі).[2]
Суверенітет є властивістю не всієї держави, а її державної влади. На території країни державна влада є вищою, верховною, і ніяка інша (партійна, суспільна, церковна тощо) не може диктувати їй свою волю. Усередині країни суверенітет обмежений лише основними правами людини. Слід зауважити, що суверенітет є властивістю не всієї держави, а її державної влади. На території країни державна влада є вищою, верховною, і ніяка інша (партійна, суспільна, церковна тощо) не може диктувати їй свою волю. Усередині країни суверенітет обмежений лише основними правами людини. [1]
Отже, державний суверенітет - це “збірна ознака держави” він концентрує в собі найбільш істотні риси державної організації суспільства.