4.Формула і підрахунок еритроцитів

БІЛЕТ 3 1. Фізичний і фізіологічний електротон.Катодична депресія 

Фізіологічний електротон — дія на збудливість і провідність Постійний струм не тільки збуджує тканину, але й здатний змінити її збудливість і провідність. Це явище також описав Пфлюгер. Зміна збудливості та провідності тканини під полюсами постійного струму одержала назву електротонічних змін збудливості (фізіологіч- ний електротон). Розрізняють: а) кателектротон — підвищення збудливості та провідності на катоді; б) анелектротон — зниження збудливості та провідності на аноді. Докази: 1. Метод визначення порога подразнення. 2. Метод реєстрації тетанічного скорочення. Пояснення. Виявлено, що поріг збудливості залежить від співвідно- шення між висхідною величиною МПС і критичним рівнем деполяриза- ції мембрани. Мінімальний зсув мембранного потенціалу, необхідний 28 для того, щоб початковий (висхідний) рівень мембранного потенціалу досяг критичного рівня деполяризації, називається порогом деполяри- зації. У ділянці катода в результаті часткової деполяризації мембрани ви- хідний потенціал ПС наближається до критичного рівня деполяризації (КРД). У результаті цього поріг деполяризації зменшується — збуд- ливість збільшується (див. рис. 5, в). Схематичне підвищення збудливості нерва під катодом демонструє рис. 6, на якому показано, як в експерименті визначити поріг подраз- нення біля катода. Подразнення імпульсним струмом за допомогою електростимулятора (ЕСЛ) визначають рівень збудливості під катодом і анодом до і під час дії постійного струму. У ділянці анода збільшується вихідний МПС, відокремлюється від критичного рівня деполяризації. Це призводить до підвищення порога деполяризації — збудливість знижується.

кателектротон характеризує: 1. Зниження мембранного потенціалу, оскільки відбувається пасив- на деполяризація. 2. Підвищення збудливості, оскільки відбувається зменшення поро- га деполяризації. 3. Підвищення швидкості проведення збудження. 4. Підвищення натрієвої проникності, що призводить до виникнен- ня локальної відповіді при допороговому подразненні, а при порого- вому — струму дії. 5. Поступове підвищення калієвої проникності.

Анелектротон характеризує: 1. Підвищення мембранного потенціалу, оскільки відбувається па- сивна гіперполяризація. 2. Зниження збудливості, оскільки відбувається збільшення порога деполяризації. 3. Зниження швидкості проведення збудження аж до повного блока. 4. Послаблення натрієвої проникності. 5. Зниження калієвої проникності. Доповнення до явища фізіологічного електротону вніс Б. Ф. Веріго (1883), відкривши катодична депресія- при тривалій дії порогового постійного струму або ко- роткочасній дії сильного струму критичний рівень деполяризації ЕК під катодом збільшується настільки, що поріг деполяризації ∆V стає більшим від початкової величини V. Це доповнення зробив проф. Б. Ф. Веріго (1883), який звернув ува- гу, що якщо прикласти до нерва постійний струм значної сили і довго його пропускати через нерв, то збудливість на катоді спочатку підви- 29 щиться, потім поступово буде зменшуватися і через деякий час впаде нижче норми. Замість під- вищення збудливості розвиваєть- ся зниження збудливості — като- дична депресія. Таким чином, ка- тодична депресія — спад збудли- вості на катоді як результат три- валого перебігу електричного струму. 2.Плазма крові. Білки плазми 3. Кров'яний тиск  4. Методи визначення показників дихання

БІЛЕТ 4

1.Акомодація ока,рефлекторна дуга,вікові зміни.Пресбіопія

Рефлекторна дуга (шлях рефлексу) — це нейронний ланцюг від пе- риферичного рецептора через ЦНС до периферичного ефектора (робо- чого органа) (рис. 16). 69 Компонентами рефлекторної дуги є сприймальні рецептори, аферент- ний шлях, «нервовий «центр» (центральні нейрони), еферентний шлях та ефектор. Рецептори становлять собою сенсори, які сприймають різноманітні зміни, що відбуваються в організмі або в навколишньому середовищі. Розрізняють екстеро-, пропріо- і вісцерорецептори. Сукупність рецеп- торів, подразнення яких зумовлює даний тип рефлексу, називають ре- цептивним полем рефлексу (рефлексогенна зона). Рецептори, однакові за своєю будовою, можуть належати до різних рецепторних полів. Ре- цепторні поля — це сукупність рецепторів, що належать до одного сен- сорного нейрона. Рефлексогенна зона містить не одне, а кілька рецеп- тивних полів. З іншого боку, до рефлексогенної зони певного рефлексу можуть входити і різні за будовою рецептори. Наприклад, подразнен- ня одних і тих самих рецепторів, розташованих у різних ділянках шкіри жаби, може призводити до прояву різних рефлексів (згинального, роз- гинального, потирання). Чутливі (доцентрові) нерви, що несуть збудження в ЦНС, утворю- ють аферентний шлях. Центром рефлекторної дуги є структури, розта- шовані в ЦНС, які отримують, обробляють інформацію, що надходить, і передають її на периферію. Еферентний шлях складається з рухових, або вегетативних, волокон нервової системи. Ефекторами є різні орга- ни (скелетні та гладенькі м’язи, залози, серце тощо). У зв’язку з наявні- стю зворотного зв’язку (зворотної аферентації) рефлекторні дуги, влас- не, «замикаються» в кільце, тому іноді вживають термін «рефлекторне кільце». Рефлекторна реакція відбувається в часі: час рефлексу (латентний пе- ріод) — це час від початку подразнення рецепторів до настання відпо- відної реакції ефектора. Він визначається часом проведення збудження аферентним та еферентним шляхами і в центральній частині рефлектор- ної дуги (так званий центральний час рефлексу). Таким чином, час ре- флексу є сумарним проявом тривалості цих інтервалів. Час рефлексу залежить від складності рефлекторної дуги (тобто кількості центральних синапсів), сили подразнення та рівня збудливості ЦНС (наприклад, при сильному подразненні він коротший, ніж при слаб- кому, при підвищенні збудливості нервових центрів він скорочується, а при втомі — подовжується тощо). У людини найменшу тривалість має час сухожильних рефлексів (наприклад, час сухожильного колінного ре- флексу становить 0,01–0,02 с, а його «центральний» час — 0,003 с). Дослідження часу рефлексу в людини (наприклад, сенсомоторних реакцій) має практичне значення для професійного відбору водіїв транс- порту, вивчення перебігу нервових захворювань тощо.