- •Збудження, його фази. Лабільність. Хронаксія, корисний час, реобаза
- •2. Відмінності в збудженні серцевого мяза та звичайного
- •3. Гормони мозкової речовини наднирників
- •1.Пре і пост синапт гальмування
- •2.Екг та характер зубців
- •3.Теплоутворення
- •4.Формула і підрахунок еритроцитів
- •2.Норми всіх показників крові
- •3. Скоротливість та провідність серцевого м’язу порівняно із скелетними м’язами.
- •Мімічні прояви[ред. • ред. Код]
- •2.Гуморальна регуляція серця
- •2. Вени, їх пристосування до гравітації, депо крові; 3. Секреція кишкового соку; 4. Шкідливий простір, методи визначення.
- •3. Функції паращитовидних залоз.
- •4. Визначення кількості лейкоцитів
- •2. Регуляція кровотворення
- •3.Гормони кори наднирникових залоз. Значення мінералокортикоїдів.
- •4. Жєл.Вимірювання спірометром.Нжел.
- •1.Біографія Сеченова і Павлова,внесок їх у медицину 2. Рефлекторна саморегуляція дихання(герінг)
- •3. Особливості харчування, залежно від віку,статі,фіз.Навантаж. Закон 4. Систолічний обєм серця. Визначення хвилинного обєму за методом Фіка.
- •1Фізіологія мозочка
- •1)Фотохімічні та електричні процеси в сітківці при дії світла. Адаптація зорової сенсорної системи.
- •2)Тони серця.
- •4)Кількість кисню та напруга кисню в артеріальній та венозній крові та коефіцієнт утилізації кисню, метод його визначення, значення.
- •2. Артеріальний пульс , походження. Особливості його у дітей
- •3. Всмоктування у різних відділах шлунково - кишкового тракту. 4. Метод визначення колірного показника
- •1.Ретикулярна формація, дослід з кицькою
- •2.Гетеро- і гомеометрична саморегуляція діяльності серця. Закон Франка, Старлінга,сучасні доповнення,обмеження.
- •4.Залишкове повітря ,значення,визначення.Особливості у дітей.
- •2.Зміни в організні при підвищенні атмосферного тиску(барометричного). Барометричний тиск, його роль для людини, значення.
- •3.Симпатична та парасимпатична регуляція діяльності серця, дія їх медіаторів на діяльність серця
- •4.Принципи складання добового харчового раціону
- •4. Методи дослідження секреції шлунку у тварин і людини.
- •1.Гальмування умовних рефлексів
- •2Функціі шкт, види гідролізу речовин
- •3.Рефлекторна регуляція серця, рефлекси даніні ашнера і гольца
- •4. Динамічні показники легеневої вентиляції
- •2 Рефлекторна регуляція тонусу судин, рефлекси паріна
- •3 Добова потреба білків, види азотистого балансу, написати рівняння 4 метод отримання активного панкреатичного соку за Павловим, значення
- •2. Рефлекторна регуляція серця. Рефлекси Ціона-Людвіга, Герінга-Іванова, Бейнбріджда
- •3.Фактори зсідання крові
- •Лімбічна система.
- •3. Резус фактор, види, значення при переливанні крові та вагітності.
- •4. Методи визначення поля зору.
- •2. Система, яка регулює агрегатний стан крові (раск). Фактори, що попереджують зсідання крові. Фібриноліз.
- •4. Коефіцієнт легеневої вентиляції, визначення, значення.
- •Домінанта її значення 2. Всмоктування води іонів жирів
- •3. Підшлункова (глюкагон) 4. Склад вдих, видих, альвеолярного повітря
- •3. Сеча, склад, її характеристика. Вікові особливості у дітей.
- •3. Капілярний кровообіг. Мікроциркулярне русло, його роль у обміні речовин між кровю, міжклітинною рідиною та тканинами.
- •2. Лінійна швидкість крові, фактори, які впливають.
- •3. Підшлункова. Підшлунковий сік.
- •Клад рідини
- •Регуляція вироблення
- •Хвороби, пов'язані з виробленням панкреатичного соку
- •3.Гормони підшлункової залози
- •1.Тетанус.Оптимум і песимум.
- •3.Всмоктування білків в шкт. 4.Виділення як основна функціональна система
- •1 Таламус
- •2 Оксигемоглобін
- •3 Антикоагулянти
- •4 Калориметрія
- •1.Гормони(загальна характеристика, механізм дії)
- •2.Гіпоталамус
- •3.Зміна об'єму і тисків в різних відділах серця під час серцевого циклу
- •4.Тромбоцити.Метод визначення
- •4. Спірограма та її аналіз і всі норми
- •3. Вазорегуляторні центри.Вплив судинорухових нервів
- •4. Непряма калориметрія. Визначення.
- •2.Провідна система серця;
- •3.Тепловіддача,види;
- •2.Серцевий цикл
- •3.Глюкокортикоїди
- •Біль, види болю
- •Види болю
- •2. Система крові аво, методи визначення 3. Щитоподібна залоза, функції
- •4. Прямі методи калориметрії
- •2. Клапанний апарат серця. Значення тисків у порожнинах серця.
- •3. Будова нирки. Кровопостачання нирки, значення. 4. Залишковий об'єм ленень. Визначення та значення
- •1.Роль фактору часу на збудження
- •2.Відміність в скороченні серця і скелетних мязів
- •3.Мозковий шар наднирників
- •4.Артеріальний тиск
- •Енергетика м'язового скорочення.
- •2.Судинно-тромбоцитарний гемостаз.
- •3.Рефлекторна регуляція діяльності серця. Рефлекси Ціона-Людвіга, Герінга-Іванова, Бейнбріджа, Даніні-Ашнера, Гольца.
- •2. Аналіз екг
- •3. Фактори, які не дають перетравлювати шлунок
- •4. Асиметрія кори великих півкуль(асоціативні зони кори)
- •1.Нервові волокна, закони проведення збудження по ним
- •2.Місцева регуляція серця, регуляція пересадженого серця
- •3.Фізіологічна роль тимусу
2.Екг та характер зубців
Електрокардіографі́я (скорочено ЕКГ) — метод графічної реєстрації електричних явищ, які виникають у серцевому м'язі під час його діяльності, з поверхні тіла. Криву, яка відображає електричну активність серця, називають електрокардіограмою (ЕКГ). Таким чином, ЕКГ — це запис коливань різниці потенціалів, які виникають у серці під час його збудження.
Електрокардіографія є одним з основних методів дослідження серця і діагностики захворювань серцево-судинної системи. ЕКГ є незамінним у діагностиці порушень ритму і провідності, гіпертрофії, ішемічної хвороби серця. Цей метод дає можливість з великою точністю говорити про локалізацію вогнищевих змін міокарда, їх розповсюдженість, глибину і час появи. ЕКГ дозволяє виявити дистрофічні й склеротичні процеси в міокарді, порушення електролітного обміну, що виникають під впливом різних токсичних речовин. ЕКГ широко використовують для функціонального дослідження серцево-судинної системи. Поєднання електрокардіографічного дослідження з функціональними пробами допомагає виявити приховану коронарну недостатність, перехідні порушення ритму, проводити диференційний діагноз між функціональними та органічними порушеннями роботи серця.
розповсюдження хвилі збудження у міокарді.
Зубець Р[
Зубець P відповідає деполяризації передсердь (макс 0,12 сек)
Інтервал P-Q[
Інтервал P-Q — поширення деполяризації до атріовентрикулярного вузла (проміжок часу від початку збудження передсердь до початку збудження шлуночків)
Комплекс QRS[
Шлуночковий комплекс QRS (макс 0,10 сек, але у 21 % населення діагностується розширення комплексу до 0,12 сек, яке не вважається патологією)складається з трьох окремих зубців Q, R, S і відображає розповсюдження збудження тканиною шлуночків.
Q — перше негативне відхилення від ізоелектричної лінії
R — перше позитивне відхилення
S — негативне відхилення після R зубця
Сегмент S-T
повна деполяризація волокон міокарда шлуночків(тому різниця потенціалів не виявляється)
Зубець Т[
Зубець Т — хвиля реполяризації шлуночків
U хвиля[]
ЕКГ 18-річного пацієнта: U-хвилі найкраще простежується у відведенні V3
U хвиля є непостійним компонентом і може з'являтися при електролітних порушеннях (наприклад, гіпокаліємії)
3.Теплоутворення
Посилення енергозатрат і обміну речовин при виконанні роботи, зокрема м’язової, викликає в організмі працівника збільшення теплоутворення, що відображається на його терморегуляції. Основні зміни терморегуляції при роботі виражаються в підвищенні температури тіла і шкіри, а також у зміні тепловіддачі.
У людини температура підтримується на постійному рівні (36,5…37,0 °С). Постійність ця забезпечується двома процесами — теплоутворенням і тепловіддачею.
Джерелом утворення тепла в організмі є окислювальні процеси. Особливо багато тепла утворюється в м’язах під час роботи. Так, під час ходьби теплоутворення збільшується в 1,5—2 рази, а при інтенсивній м’язовій роботі — в 10 і більше разів.
При охолодженні організму теплоутворення збільшується за рахунок посилення окислювально-відновлювальних процесів. Це так звана хімічна регуляція. Крім того, посилення теплоутворення забезпечується мимовільним м’язовим тремором, що становить механічну регуляцію. За низьких температур навколишнього середовища споживання кисню і теплопродукція можуть збільшуватися в 3—5 разів.
Утворюване в організмі тепло не може бути подальшим джерелом енергії і виводиться з нього через шкіру і легені. Тепловіддача здійснюється шляхом конвекції, проведення, випромінювання та випаровування.
Конвекція — це віддача тепла у навколишнє повітряне середовище.
Проведення — це віддача тепла предметам, які безпосередньо прилягають до людини (одяг, взуття, інструменти).
Випромінювання — це нагрівання навколишніх предметів, які мають нижчу температуру, шляхом поширення теплової енергії через повітряне середовище.
Випаровування — це віддача тепла шляхом потовиділення. Випаровування 1 мл поту з поверхні тіла призводить до втрати 0,585 ккал тепла.
