51. Вивчення твердого стоку і донних відкладів.

Етапи утворення поверхневого стоку при випаданні опадів, результат ерозії – яроутворення. В річкових водах завжди є певна кількість твердих часток(наносів) і розчинених речовин. Наноси – тверді частки мінерального і органічного походження, які переносяться водою.

Твердий стік – це загальна кількість твердих частинок та розчиненних речовин, яку проносить річка за певний часовий період.

Наноси поділяються:

- завислі(перебувають у завислому стані в товщі води);

- донні рухомі (перевищують в придонному шарі);

- донні нерухомі (донні відклади);

- розчиненні (хімічні сполуки розчиненні у воді).

Витрата наносів(кг/с) – це кількість наносів, яку проносить вода через поперечний переріз річки в одиницю часу.

Стік наносів(Р, кг) – це кількість наносів яку проносить вода через поперечний переріз за певний проміжок часу.

Елементарна витрата рухомих наносів – кількість наносів, яка переміщається за одиницю довжини замоченого периметра русла за 1 с.

Мінералізація(а г\м3) визначається по відношенню сухого залишка в відібраній пробі води до об᾽єму проби.

Гідравлічна крупність Z(мм/с) – це швидкість вільного рівномірного падіння частинок в нерухомому водному середовищі.

Вона впливає на розподіл наносів у потоці, завдяки їй є можливість проводити гранулометричний аналіз наносів.

Завислі наноси переносяться завдяки турбулентному потоку, залежно від цього вони то осідають, то здіймаються у воду, у річках формується плеси( мілководні ділянки, де мала швидкість течій і частки осідають) і перекати( глибоководні ділянки, де швидкість течій велика, частки здіймаються у воду).

Донні наноси переміщаються у потоці шляхом переношування і ковзання.

52. Біогеохімічні цикли основних біогенних елементів (вуглець, кисень, азот, фосфор і сірка) та їх антропогенні складові.

Виникнення життя на Землі спричинило появу нової форми міґрації хімічних елементів — біогенної. За рахунок біологічної міґрації на великий кругообіг наклався малий (біогенний) кругообіг речовин. У малому біологічному кругообігу переміщуються в основ ному вуглець (1011 тонну рік), кисен ь (2х 1011 тонн у рік), азот (2x10і1 тонн у рік) та фосфор (10е тонн у рік).

Зараз обидва кругообіги протікають одночасно, тісно пов'язані між собою. Завдяки взаємодії різних груп живих організмів між собою та з навколишнім середовищем в екосистемах виникає певна та характерна кожному виду екосистем структура біомаси, створюється своєрідний тип потоку енергії та специфічні закономірності "її передачі від однієї групи організмів до іншої, формуються трофічні ланцюги, що визначають послідовність переходу органічних речовин від одних груп живих організмів до інших.

Живі організми в біосфері ініціюють кругообіг речовин і приводять до виникнення біогеохімічних циклів. Пріоритетні дослідження біогеохімічних циклів були розпочаті В.І. Вер-надським ще на початку 20-х років XX ст.

Біогеохімічний цикл можна визначити як циклічне, поетапне перетворення речовин та зміну потоків енергії з просторовим масоперенесенням, яке здійснюється за рахунок сумісної дії біотичної та абіотичної трансформації речовин. Біогеохімічні цикли становлять собою циклічні переміщення біогенних елементів: вуглецю, кисню, водню, азоту, сірки, фосфору, кальцію, калію та ін. Від одного компоненту біосфери до інших. На певних етапах цього кругообігу вони входять до складу живої речовини.

Просторове переміщення речовин у межах геосфер, або, інакше кажучи, їхня міграція поділяється на п'ять основних типів:

1. Механічне перенесення (йде без зміни хімічного складу речовин ).

2. Водне (міґрація здійснюється за рахунок розчинення речовин та їх наступного переміщення у формі іонів або колоїдів). Це один із найважливіших видів переміщення речовин у біосфери

3. Повітряне (перенесення речовин у формі газів, пилу або аерозолів із потоками повітря),

4. Біогенне (перенесення здійснюється за активної участі живих організмів).

5. Техногенне, що проявляється як результат господарської діяльності людини.

Антропогенне природокористування вносить у біогеохімічні цикли чимало перешкод. Так, поширеність процесів спалювання палива, в т.ч. і для потреб сільськогосподарського виробництва, призводить до надходження в атмосферу близько 20 млрд тонн вуглекислого газу та 700 млн тонн інших газів і твердих часток. Самі вирубки лісу призводили тільки на території СРСР до винесення з екосистем лісу до 1,2—5 тис. тонн фосфору, 6—20 тис. тонн азоту та 1,2—6 тис. тонн кремнію. Перенесені в урбанізовані райони або в аґроекосистеми, ці речовини виявляються або зовсім, або тимчасово виключеними з природного їх кругообігу. Ці процеси, по суті, ведуть до появи нового техногенного типу кругообігу хімічних елементів.