- •Цивільні правовідносини: поняття, суб’єкти, об’єкти, зміст, підстави виникнення.
- •Правосуб’єктність фізичних осіб: поняття, зміст, елементи, характеристика.
- •Обмеження та визнання фізичної особи померлою, недієздатною та безвісно відсутньою: підстави, порядок, наслідки.
- •Юридичні особи: поняття, ознаки, види, правосуб’єктність.
- •Об’єкти цивільних правовідносин: поняття, види.
- •Особисті немайнові права: поняття та види, ознаки.
- •Правочини: поняття, зміст, види, умови чинності правочину.
- •Представництво у цивільному праві: поняття, зміст, види, реалізація.
- •Захист цивільних прав: поняття, форми, способи. Самозахист цивільних прав.
- •Підстави та умови цивільно-правової відповідальності.
- •Позовна давність: поняття, види, обчислення.
- •Право власності: поняття, зміст, набуття та припинення.
- •Речові права на чуже майно: поняття, зміст, види.
- •Зобов’язання: поняття, сторони, зміст, виконання.
- •Право інтелектуальної власності: поняття і зміст.
- •Поняття договору купівлі-продажу. Види, форма та зміст договору купівлі-продажу.
- •Договір ренти: поняття, форма, зміст, відповідальність.
- •Договір дарування, пожертви: поняття, предмет, зміст та форма, підстави розірвання.
- •Договір поставки: поняття, форма, зміст та відповідальність сторін.
- •Поняття, види, форма і сфера застосування договору майнового найму (оренди). Зміст договору майнового найму.
- •Поняття, види, істотні умови, предмет та зміст договору підряду. Відповідальність сторін за договором підряду.
- •Договір перевезення вантажу, пасажирів та багажу: поняття, форма, зміст, відповідальність сторін.
- •Договір складського зберігання: поняття, форма, складські документи, зміст та відповідальність сторін.
- •Договір страхування: поняття, види, форма, права, обов’язки та відповідальність сторін. Договори обов’язкового та добровільного страхування.
- •Кредитний договір: поняття, форма, зміст, відповідальність сторін.
- •Підстави делікатної відповідальності. Види деліктів.
- •Види та склад спадщини. Права та обов’язки особи, що не входить у склад спадщини. Місце і час відкриття спадщини.
- •Поняття, форми та види заповіту. Заміна та скасування заповіту. Заповідальний відказ.
- •Спадкування за законом. Спадкування за правом представлення (спадкова трансмісія).
- •Порядок прийняття спадкування. Оформлення права на спадщину.
Захист цивільних прав: поняття, форми, способи. Самозахист цивільних прав.
такі способи захисту цивільних прав та інтересів'. 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи залагодження матеріальної шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
За визначеним критерієм усі способи захисту цивільних прав та інтересів можна поділити на три групи.
Перша група містить способи захисту, застосування яких дозволяє підтвердити (засвідчити) право, що захищається, або припинити (змінити) обов'язок.
До другої групи способів захисту цивільних прав можна віднести такі способи, застосування яких дозволяє попередити або припинити порушення права.
Третя група поєднує способи захисту цивільних прав, застосування яких має за мету відновити порушене право і (або) компенсувати втрати, понесені у зв'язку з його порушенням
Для самозахисту як способу захисту цивільних прав характерним є те, що особа захищає свої цивільні права та інтереси самотужки, своїми власними діями. Іншими словами, це захист без звернення до суду або іншого органу, який здійснює захист цивільного права.
Формами самозахисту є: 1) необхідна оборона; 2) завдання шкоди у стані крайньої необхідності; 3) притриманий майна кредитором; 4) інші засоби, не заборонені законом.
Підстави та умови цивільно-правової відповідальності.
Цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності підстав:
- наявності прямої дійсної шкоди;
- протиправної поведінки того, хто заподіяв шкоду;
- наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою;
- вини правопорушника.
За загальним правилом цивільно-правова відповідальність настає при наявності таких умов (підстав):
- протиправність;
- шкода;
- вина;
- причинний зв'язок.
Протипра
Протиправними можуть бути не лише дії, а й бездіяльність.
Під шкодою у цивільному праві розуміють загибель, втрату або зменшення певного майнового чи немайнового блага. Майнова шкода може настати як у вигляді:
а) реальних збитків
б) упущеної вигоди
Причинний зв'язок - це об'єктивно існуючий зв'язок між протиправною поведінкою боржника і невигідними наслідками, які настали.
Вина - це психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідку.
поділу вини на дві форми: умисну чи необережну.
На відміну від кримінального права, де діє презумпція невинності, а у цивільному - діє презумпція винності боржника, тобто зобов'язана особа вважається винною, поки не доведе відсутність своєї вини.
Позовна давність: поняття, види, обчислення.
Позовна давність - це строк протягом якого особа може звернутися до суду за захистом своїх прав.
У цивільному праві застосовуються два види строків позовної давності:
а) загальні; б) спеціальні.
Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк, або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності встановлений у три роки.
Спеціальні строки позовної давності встановлені для окремих вимог, визначених законом, і ці строки, порівняно із загальними, можуть бути або скороченими, або продовженими.
Скорочені строки позовної давності тривалістю в один рік застосовуються, зокрема, до вимог:
- про стягнення неустойки, штрафу, пені;
- у зв'язку з недоліками проданого товару;
- про розірвання договору дарування;
- про спростування недостовірної інформації у засобах масової інформації;
Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсними правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. За домовленістю сторін строк позовної давності може бути збільшений.
Для обчислення строків позовної давності потрібно визначити їх початковий момент, оскільки від цього залежить не тільки правильне обчислення строку, а й можливість захисту порушеного матеріального права.