- •Цивільні правовідносини: поняття, суб’єкти, об’єкти, зміст, підстави виникнення.
- •Правосуб’єктність фізичних осіб: поняття, зміст, елементи, характеристика.
- •Обмеження та визнання фізичної особи померлою, недієздатною та безвісно відсутньою: підстави, порядок, наслідки.
- •Юридичні особи: поняття, ознаки, види, правосуб’єктність.
- •Об’єкти цивільних правовідносин: поняття, види.
- •Особисті немайнові права: поняття та види, ознаки.
- •Правочини: поняття, зміст, види, умови чинності правочину.
- •Представництво у цивільному праві: поняття, зміст, види, реалізація.
- •Захист цивільних прав: поняття, форми, способи. Самозахист цивільних прав.
- •Підстави та умови цивільно-правової відповідальності.
- •Позовна давність: поняття, види, обчислення.
- •Право власності: поняття, зміст, набуття та припинення.
- •Речові права на чуже майно: поняття, зміст, види.
- •Зобов’язання: поняття, сторони, зміст, виконання.
- •Право інтелектуальної власності: поняття і зміст.
- •Поняття договору купівлі-продажу. Види, форма та зміст договору купівлі-продажу.
- •Договір ренти: поняття, форма, зміст, відповідальність.
- •Договір дарування, пожертви: поняття, предмет, зміст та форма, підстави розірвання.
- •Договір поставки: поняття, форма, зміст та відповідальність сторін.
- •Поняття, види, форма і сфера застосування договору майнового найму (оренди). Зміст договору майнового найму.
- •Поняття, види, істотні умови, предмет та зміст договору підряду. Відповідальність сторін за договором підряду.
- •Договір перевезення вантажу, пасажирів та багажу: поняття, форма, зміст, відповідальність сторін.
- •Договір складського зберігання: поняття, форма, складські документи, зміст та відповідальність сторін.
- •Договір страхування: поняття, види, форма, права, обов’язки та відповідальність сторін. Договори обов’язкового та добровільного страхування.
- •Кредитний договір: поняття, форма, зміст, відповідальність сторін.
- •Підстави делікатної відповідальності. Види деліктів.
- •Види та склад спадщини. Права та обов’язки особи, що не входить у склад спадщини. Місце і час відкриття спадщини.
- •Поняття, форми та види заповіту. Заміна та скасування заповіту. Заповідальний відказ.
- •Спадкування за законом. Спадкування за правом представлення (спадкова трансмісія).
- •Порядок прийняття спадкування. Оформлення права на спадщину.
Особисті немайнові права: поняття та види, ознаки.
Цивільне право регулює два види суспільних відносин - майнові та немайнові. Якщо майнові пов'язані із власністю, то немайнові позбавлені економічного змісту.
Характерними ознаками особистих немайнових прав є те, що вони:
o мають нематеріальний характер;
o за своїм характером е абсолютними правами;
o належать кожній без винятку фізичній особі та спрямовані на її розвиток;
o їх виникнення та припинення пов'язане, як правило, із народженням та смертю фізичної особи і більшості з них вона не може бути позбавлена.
У ЦК України особисті немайнові права законодавець поділив на два види:
o особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи;
o особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
Можна також взяти за основу поділу порядок виникнення особистих немайнових прав на такі, що належать фізичним особам від народження, і такі, що їм належать за законом (ч. І ст. 270 ЦК України).
За цільовим спрямуванням особисті немайнові права можна класифікувати на:
1) особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особистості: право на ім'я, право на честь, гідність, ділову репутацію та ін.;
2) особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення фізичної недоторканності особи (життя, свобода, вибір місця перебування, місця проживання тощо);
3) особисті немайнові права, спрямовані на недоторканність внутрішнього світу особистості та її інтересів (особиста та сімейна таємниця, невтручання в приватне життя, честь і гідність).
Правочини: поняття, зміст, види, умови чинності правочину.
Правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Залежно від числа сторін, волевиявлення яких потрібне на здійснення правочину:
- односторонні ;- двосторонні - багатосторонні
Залежно від того, чи відповідає обов'язку однієї зі сторін зустрічний обов'язок контрагента, правочини поділяють на:
- відплатні - безвідплатні
Залежно від моменту укладання правочину вирізняють:
- консенсуальні правочини. Такий правочин вважається укладеним після того, коли сторони у належній формі погодили всі істотні умови договору, а сам правочин буде виконуватися пізніше
- реальні правочини..
Залежно від значення підстав правочину для його дійсності вирізняють:
- каузальні правочини (від лат. causa - причина);
- абстрактні правочини.
У каузальних правочинах безпосередньо визначена підстава їх укладання, намір досягти певного результату - стати власником майна, отримати майно у тимчасове користування та ін. Із змісту абстрактного правочину неможливо з'ясувати заради чого він укладався.
Умови дійсності правочину є такі:
1) суб'єктний склад.
2) зміст правочину не повинен суперечити закону.
3) форма правочину повинна відповідати закону.
4) єдність волі і волевиявлення сторін.
5) здійсненність правочину.
Представництво у цивільному праві: поняття, зміст, види, реалізація.
Представництво - це правовідношення, відповідно до якого одна сторона (представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від імені іншої особи, яку представляє, створюючи, змінюючи чи припиняючи безпосередньо для неї цивільні права та обов'язки.
Представництво характеризується такими ознаками:
o цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою;
o представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюються);
o представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи;
o представник діє виключно у межах наданих йому повноважень; :н
o правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє. Якщо укладений представником правочин спричинив для контрагента збитки, то зобов'язаною стороною буде не представник, а та особа, яка надала йому повноваження для вчинення цього правочину.
Отже, залежно від того, на чому будуються повноваження представника, можна вирізнити представництво за законом (або законне, обов'язкове) і представництво за договором (або договірне, добровільне).