25. Кредитний договір: поняття, форма, зміст, відповідальність сторін.

Кредитний договір є особливим різновидом договору позики. Предметом кредитного договору можуть бути лише грошові кошти, але в жодному разі не речі.

кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, нікчемний.

Сторонами кредитного договору згідно з чинним законодавством є кредитор та позичальник.

роль такого суб’єкта може виконувати банк або інша кредитна організація. Не будь-яка фізична чи юридична особа може стати кредитодавцем, а лише кредитна організація. Основна риса, що вирізняє кредитні організації серед інших суб’єктів господарювання, – професійне заняття залученням та позичанням коштів.

За кредитним договорам банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

За своєю юридичною природою, на відміну від договору позики, кредитний договір є консенсуальним (вступає в силу з моменту досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов), двостороннім (на банк (фінансову установу) покладається обов'язок надати грошові кошти позичальникові, а на позичальника - повернути кредит та сплатити проценти) та завжди відплатним (плата за кредит виявляється" у процентах, які встановлюються в договорі).

Суб'єкти підприємницької діяльності можуть отримати такі види кредитів: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, а фізичні особи - споживчий кредит.

Крім того, залежно від тривалості й мети, кредити прийнято поділяти на короткострокові (до одного року) і довгострокові (понад один рік).

Строк кредитного договору встановлюється за домовленістю сторін. За згодою кредитодавця кредит може бути достроково повернений.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою (тобто незмінною протягом усього строку кредитного договору) або змінюваною.

Права та обов'язки сторін кредитного договору в цілому збігаються з правами та обов'язками за договором позики; але особливістю кредитного договору є те, що кредитодавець і позичальник мають можливість в односторонньому порядку відмовитися від надання або одержання кредиту (ст. 1056 ЦК України).

У кредитних угодах передбачається відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за його користування і банку за несвоєчасне перерахування валюти кредиту у вигляді стягнення пені, що встановлюється за згодою сторін.

26. Підстави делікатної відповідальності. Види деліктів.

підстави - це те, що породжує якесь явище. Для цивільного права - це ті юридичні факти, які породжують, змінюють або припиняють цивільні правовідносини.

однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової недоговірної відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

. Якщо особа порушила норми закону, але при цьому матеріальна та/або моральна шкода нікому не заподіяна, вести мову про притягнення такої особи до деліктної відповідальності неможливо.

Грошова оцінка (вартість) майнової шкоди має назву збитки. Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України до складу збитків входять:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

генеральним деліктом або спеціальними деліктами.

Принцип генерального делікту закріплений, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.

Якщо йдеться про генеральний делікт, то стверджувати, що загальними умовами відшкодування заподіяної шкоди є:

- протиправність поведінки заподіювача;

- причинний зв'язок між діями заподіювача шкоди та наслідком у вигляді заподіяної шкоди;

- вина заподіювача шкоди.

Вищевказані умови є загальними, оскільки для виникнення деліктного зобов'язання їх наявність є необхідною в усіх випадках, якщо інше не встановлене законом. Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо застосувати правила генерального делікту.

До спеціальних деліктів відносять випадки заподіяння шкоди: малолітніми, неповнолітніми або недієздатними особами; джерелом підвищеної небезпеки; завдання шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг тощо.

Залежно від характеру розподілу відповідальності декількох осіб деліктна відповідальність, як і будь-яка інша цивільна відповідальність, може бути: частковою (ст. 1188 ЦК України), солідарною (ст. 1190 ЦК України), субсидіарною (ст. 1179 України). За розміром деліктна відповідальність є повною.