23. Договір складського зберігання: поняття, форма, складські документи, зміст та відповідальність сторін.

За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності (ч. 1 ст. 956 ЦК).

Договір складського зберігання є одним із різновидів договору зберігання.

вказаний договір є двостороннім, ошатним та реальним.

Сторонами договору є товарний склад і поклажодавець.

Товарні склади можуть зберігати найрізноманітніші речі.

Відповідно до ч. 2 ст. 957 ЦК договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

Підставою для відмови в укладенні договору може бути лише неможливість його укладення, обумовлена причинами об'єктивного характеру (наприклад відсутність необхідного устаткування для зберігання певних видів товару чи інші технічні причини).

Згідно з ч. 3 ст. 957 ЦК договір складського зберігання укладається у письмовій формі. При цьому письмова форма договору вважається дотриманою, якщо приймання товару на склад засвідчене складським документом.

Схожа норма міститься у ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні", відповідно до якої договір складського зберігання зерна укладається у письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Стаття 961 ЦК встановлює правило, згідно з яким товарний склад на підтвердження прийняття товару видає володільцю товару один з передбачених нею документів: 1) складську квитанцію; 2) просте складське свідоцтво; 3) подвійне складське свідоцтво.

Складська квитанція є документом, який засвідчує укладення договору зберігання, кількість та зовнішній стан прийнятого товару. Після прийняття товару товарний склад видає поклажодавцю квитанцію-розписку, яка означає, що товар ним прийнятий і дозволяє взяти товар зі складу.

На відміну віл складської квитанції, просте та подвійне складські свідоцтва є товаророзпорядчими документами. Вони повинні мати всі реквізити, встановлені статтями 962, 965 ЦК України.

Простим свідоцтвом товарного складу є документ, що видається товарним складом з мстою засвідчення факту прийняття на зберігання певного товару. Вказаний документ є підставою для одержання товару від товарного складу. Просте складське свідоцтво як строго формалізований документ повинно містити передбачені законодавством реквізити, тобто обов'язкові відомості, наявність яких є необхідною для визнання документа дійсним.

У випадку переходу права власності на товар, що зберігається на товарному складі, просте складське свідоцтво передасться за актом приймання-передачі. Зберігач (товарний склад) повинен передати товар особі, що пред'явила просте складське свідоцтво.

Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин: складського свідоцтва (свідоцтва про власність) та заставного свідоцтва (варанта). Частини подвійного свідоцтва можуть обертатися як разом, так і окремо.

Зміст договору складського зберігання становлять права та обов'язки його сторін, їх прийнято поділяти на дві групи. Перша група - це права та обов'язки, що стосуються приймання, умов зберігання та видачі товару.

Як правило, товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану.

Під час зберігання товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності.

При поверненні товару товарний склад або поклажодавець мають право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду та перевірки.

Основним обов'язкам поклажодавця є оплата послуг товарного складу. Розмір плати за зберігання, строки та порядок її внесення встановлюються у договорі. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

Важливим також є те, що ч. 4 ст. 28 ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачає, що договором складського зберігання зерна може бути передбачено безоплатне зберігання зерна.

Крім того, витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору складського зберігання зерна (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зерновому складу, якщо інше не передбачено договором складського зберігання зерна (ч. 1ст. 30 Закону "Про зерно та ринок зерна в Україні").

На практиці момент укладення договору зберігання часто не збігається з моментом передачі товару на склад. Тому можливою є ситуація, коли договір був укладений, проте поклажодавець не передав на зберігання майно, обумовлене договором.

Другу групу прав та обов'язків сторін за договором складського зберігання становлять права та обов'язки з розпорядження товарами, що зберігаються на товарному складі.

Так, якщо предметом договору виступають речі, визначені родовими ознаками, то товарний склад може мати право розпорядження ними. При цьому до таких відносин сторін застосовуються положення про договір позики, а час та місце повернення товарів визначаються загальними положеннями про зберігання (ст. 958 ЦК).

Відповідно до ст. 953 ЦК зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідальність за договором

ЦК не містить спеціальних норм щодо відповідальності за договором складського зберігання. Відтак, слід дійти висновку, що відповідальність за порушення сторонами договірних зобов'язань настає відповідно до статей 950-952 ЦК (Загальні положення про зберігання).

Зерновий склад звільняється від відповідальності за втрату, нестачу і пошкодження зерна, викликаних непереборною силою.

За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого на зберігання зерна після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти це зерно назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом:

за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна;

за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.