1. Цивільні правовідносини: поняття, суб’єкти, об’єкти, зміст, підстави виникнення.

Цивільні правовідносини - це врегульовані нормами цивільного права майнові відносини, відносини, пов'язані з інтелектуальною власністю та особисті немайнові відносини, учасники яких виступають носіями цивільних прав та обов'язків.

Учасники цивільних правовідносин поділяються на такі категорії:

а) фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства);

б) юридичні особи (підприємства, установи, організації);

в) держава Україна;

г) Автономна Республіка Крим;

д) територіальні громади;

є) іноземні держави;

ж) інші суб'єкти публічного права (ст,2 ЦК).

Об'єктами цивільних правовідносин можуть виступати:

а) речі, у тому числі гроші та цінні папери;

б) майнові права;

в) результати робіт;

г) послуги;

д) результати інтелектуальної творчої діяльності;

ж) інформація; -

Зміст цивільного правовідношення складають права та обов'язки його учасників

Вони виникають, змінюються і припиняються на підставі передбачених у законі обставин - юридичних фактів. Усі юридичні факти можна поділити на дві групи: події і дії.

Події - настають незалежно від волі людей (стихійні лиха, смерть людини, закінчення строку тощо). Але внаслідок подій у спадкоємців виникає право на спадщину, у страхувальника - право на відшкодування шкоди.

Дії - результат свідомої діяльності людини. Вони поділяються на:

o правомірні (такі, що відповідають приписам закону);

o неправомірні (такі, що суперечать закону).

2. Правосуб’єктність фізичних осіб: поняття, зміст, елементи, характеристика.

В основі визначення природи правосуб'єктності фізичної особи лежать два критерії:

1) вікова характеристика (певний вік); 2) зрілість психіки, відсутність психологічних дефектів.

Правосуб'єктність - це самостійна правова категорія, що існує поряд із правами і обов'язками.

Правосуб'єктність складають такі взаємозалежні елементи:

1. Правоздатність - передбачена нормами права здатність особи мати суб'єктивні юридичні права і виконувати юридичні обов'язки.

2. Дієздатність - передбачена нормами права здатність особи самостійно, своїми усвідомленими діями (бездіяльністю) здійснювати (використовувати, виконувати, припиняти) суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

3. Деліктоздатність - здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення. Вона нерозривно пов'язана з дієздатністю.

3. Обмеження та визнання фізичної особи померлою, недієздатною та безвісно відсутньою: підстави, порядок, наслідки.

Для визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинні бути наявними певні умови. Серед основних умов - відсутність протягом одного року в місці постійного проживання фізичної особи. Другою умовою є відсутність відомостей в місці такого проживання про фізичну особу протягом року. Третя умова - неможливість установлення місця перебування фізичної особи.

Слід зазначити, що визнання фізичної особи безвісно відсутньою можливе лише в судовому порядку, але необхідно зауважити, що при такому визнанні виникає цілий ряд правових наслідків, водночас така фізична особа, якщо вона жива, не позбавляється правоздатності чи дієздатності. Таке рішення суду може бути скасоване у разі появи фізичної особи, що визнана безвісно відсутньою, або коли з'ясовано місце перебування такої фізичної особи.

Обчислення строків відсутності громадянина чи відомостей про нього здійснюється за загальними правилами ЦК України,

Відповідно до ст. 250 ЦПК у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Заява може бути подана особою, яку було визнано безвісно відсутньою або іншою заінтересованою особою.

Скасування рішення сулу про визнання фізичної особи безвісно відсутньою є підставою для припинення опіки над майном такої особи. Крім того, скасування такого рішення є підставою для припинення виплат пенсій, які отримували особи, які мають відповідні правові підставі у разі втрати годувальника. Відповідно до ст. 118 СК якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася, і відповідне рішення суду скасоване, її шлюб з іншою особою може бути поновлений за їхньою заявою, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.

Крім визнання фізичної особи безвісно відсутньою, законодавство передбачає правові підставі для оголошення фізичної особи померлою. Такий інститут передбачений нормами ЦК України, оскільки інколи довготривала відсутність особи дає підстави припускати, що такої особи вже немає в живих.

Відповідно до норм цивільного законодавства фізична особа може бути оголошена померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю, або дають підстави припускати її загибель від нещасного випадку, - протягом шести місяців. При цьому під відсутністю відомостей слід розуміти як прояви самої фізичної особи, так і виписки з готелів або інших місць можливого перебування такої особи, а також показання осіб, які бачили громадянина в тому чи іншому місці.

Крім того, фізична особа, яка зникла безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Цивільний кодекс України встановлює три строки для оголошення фізичної особи померлою:

1) загальним є строк у три роки;

2) за певних обставин законодавство встановлює строк у шість місяців;

3) а також строк у два роки у випадку, коли фізична особа зникла у зв'язку із воєнними діями.