18. Поняття структура та ознаки системи права.

Система права — це обумовлена об'єктивними факторами внут­рішня будова права, що характеризується єдністю і узгодженістю всіх її норм, розподілом їх на галузі, підгалузі та інститути права.

Структурними елементами системи права є:

1) норма права;

2) інститут права;

3) підгалузь права;

4) галузь права.

Ознаки (риси) системи права:

1. Обумовленість реально існуючою системою суспільних відносин. Вона не може створюватися на суб'єктивний розсуд людей існує об'єктивно;

2. Органічна цілісність, єдність і взаємозв'язок правових норм, а не їх випадковий набір. Норми права, з яких складається система права, не можуть функціонувати ізольовано. Вони взаємно Узгоджені та цілеспрямовані;

3. Структурна багатоманітність. Це означає, що система права складається з неоднакових за змістом й обсягом структурних елементів, які логічно об'єднують, розташовують нормативний Матеріал у певній функціональній спрямованості.

19. Поняття та структура системи законодавства.

Структура законодавства – це організація нормативно-правових актів, яка виражається в їх узгодженості, диференціації та об'єднанні у структурні підрозділи.

Вирізняють горизонтальну (галузеву), вертикальну (ієрархічну) і функціональну структури системи законодавства.

Галузеве законодавство складають нормативно-правові акти, що містять норми певної галузі права (наприклад, нормативно-правові акти, що містять норми цивільного права, утворюють цивільне законодавство).

Вертикальна структура законодавства відображає поділ законодавства залежно від юридичної сили нормативно-правових актів.

До неї входять такі складові:

1) Конституція України, що має найвищу юридичну силу;

2) міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, 

3) закони, 

4) нормативні укази Президента України ;

5) постанови Кабінету Міністрів України, ;

6) підзаконні нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади та інших центральних органів державної влади;

7) нормативно-правові акти місцевих органів виконавчої влади – місцевих державних адміністрацій (наприклад, розпорядження голови державної адміністрації);

8) нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування.

Функціональна структура законодавства відображає побудову законодавства залежно від призначення нормативно-правових актів. На цій підставі виокремлюють:

первинні нормативно-правові акти – акти, що встановлюють правила регулювання певних сфер суспільних відносин;

вторинні нормативно-правові акти – акти, що вносять зміни до первинних або скасовують їх.

20. Систематизація законодавства.

Основними видами систематизації нормативно-правових актів є:

1) інкорпорація;

2) кодифікація;

3) консолідація.

Інкорпорація — це вид систематизації законодавства, який передбачає об'єднання нормативно-правових актів без зміни їх

змісту в збірники у хронологічному, алфавітному, предметному чи іншому порядку.

Метою інкорпорації є підтримка законодавства у діючому стані, який міг би забезпечити його доступність, надавати усім суб'єктам права достовірну інформацію про нормативно-правові акти у їх чин­ній редакції.

інкор­порація поділяється на офіційну і неофіційну.

Кодифікація — це вид систематизації законодавства, який передбачає змістовну переробку (усунення розбіжностей і проти­річ, скасування застарілих норм) нормативно-правових актів, що мають спільний предмет і метод правового регулювання та ство­рення нового систематизованого нормативноправового акту.

Кодифікаційна робота здійснюється виключно державними ор­ганами згідно з їх компетенцією і має офіційний характер.

Кодифікаційні акти можуть зовнішньо виражатися у різних формах, а саме:

2) кодекси

3) статути

4) положення

5) правила

В юридичній літературі за обсягом розрізняють наступні види кодифікації:

1) загальна — це створення зведених кодифікаційних актів з осно­вних галузей законодавства (Конституція);

2) галузева — це систематизація нормативно-правових актів у ме­жах певної галузі законодавства (Цивільний, Сімейний, Кримі­нальний кодекси тощо);

3) спеціальна — це систематизація нормативно-правових актів у межах одного чи декількох інститутів (Податковий, Лісовий, Митний кодекси тощо).

Консолідація — це вид систематизації законодавства, який передбачає створення, на основі кількох нормативно-правових актів з одного і того ж питання, нового об'єднаного акта, в якому нормативні приписи розміщуються в логічному порядку після ре­дакційної обробки, але без зміни змісту.