11.Канон у мистецтві Стародавнього Єгипту (навести приклад).

Прикладом є рельєфне зображення плита, або палетка фараона Нармера з чорно-зеленого шиферу, висотою в 64 см. З Іераконполя. Лицевий і зворотній бік. (близько 30 ст. до н.е. Каїр, Єгипетський музей),

Ця плита є пам’яткою загальнодержавного значення, створеною в ознаменування об’єднання фараоном Нармером долини Нілу (південного - верхнього і північного - Нижнього Єгипту) в єдину державу.

З метою досягнення найбільшої ясності одна і та ж тема повторюється на плиті Нармера в різних варіантах чотири рази.

У центрі на одній зі сторін плити, (Іл.15.1.) Нармер булавою розбиває голову ворожому вождю. Вище - царський сокіл тримає за мотузку голову ворога, що стирчить з шести аркушів лотоса - символічного позначення Нижнього Єгипту. Ця рослина є символом шести тисяч повалених ворогів.

Іл.15.1. Плита фараона Нармера з чорно-золения шиферу, висотою в 64 см. Зворотній бік. З Іераконполя. (близько 30 ст. до н.е. Каїр, Єгипетський музей)

На іншій, лицевій стороні плити, вгорі, (Іл.15.2-15.3.) Нармер в короні Нижнього Єгипту як переможець направляється до місця, де лежать пов’язані і обезголовлені вороги. Внизу цар зображений ще раз, але вже в алегоричному вигляді «тільця сильного» (звичне найменування фараона в більш пізні часи), що розбиває рогами зубчасту глинобитну огорожу поселення і топче копитами поваленого ворога;

Основне значення цієї пам’ятки полягає в тому, що вона є не тільки свого роду підсумком художньої творчості попередніх періодів, але також найбільш яскравим зразком мистецтва часу перших фараонів в Єгипті, першим єгипетським канонічним твором. Рельєфні композиції на обох її сторонах свідчать про формування характерних особливостей образотворчого канону в рельєфі.

Твір є зразком т. зв. «єгипетського канону» з традиційним прийомом умовного розгортання фігури на площині: голова у профіль, плечі у фас, ноги у профіль. Значущість фараона підкреслюється його розмірами, а постаті його вельмож і підлеглих - значно менші, а ще менші - підкорених людей.

Центр лицьового боку плити займає, як і на попередніх плитках, поглиблення для ритуального розтирання фарби. Але тут композиційне оформлення поглиблення отримало блискуче рішення: два гепарда переплелись фантастично витягнутими шиями, їх стримують поводирі. Фігури ці також уособлюють основну ідею плити - є символічним зображенням нерозривного об’єднання Верхнього і Нижнього Єгипту.

12.Система грецьких ордерів і їх походження

Архітектурний ордер, порядок (лат. ordo, фр. ordre — порядок) — конструктивна система, що виросла на основі доведеної до вищого ступеня досконалості стійко-балкової конструкції. Ордер є одночасно і конструктивною, і художньою системою. Назву ордер уперше вжив теоретик архітектури другої половини I століття до н. е. Вітрувій, автор трактату Десять книг про архітектуру.

Архітектурний ордер складається з трьох основних частин: колони (або пілястра), її підніжжя — стереобата з верхньою плитою — стилобатом або п'єдестала й антаблемента. Колони — опори, що підтримують антаблемент, їх завершують капітелі. Основна частина колони — стовбур — трохи стоншується догори, утворюючи ентазис. Стовбур колони часто має вертикальні улоговинки — канелюри. Підніжжям колони є база. Антаблемент складається з трьох основних частин: архітрива, фриза та карниза. Архітрав — тримальна частина у вигляді балки, що спирається на колонах. Над архітравом міститься фриз. Увінчує антаблемент карниз, захищаючи ордер від стікання з даху води.

Колони з усіма своїми деталями, а також частини, що розміщені над колонами та під ними становлять гармонійну одноцілість, що підпорядковується єдиному основному правилу, цілком візначеному розпорядкові. Тому всю цю архітектурну сукупність, всю цю групу, теоретики називали латинським словом ordo, що означає порядок.

Розрізняють п'ять класичних ордерів: доричний, іонічний і коринфський з'явились у Стародавній Греції, тосканський і композитний у Стародавньому Римі.

Доричний ордер

Відсутність бази колони (У давньогрецькій архітектурі)

Канелюри колони примикають одна до одної без доріжок між ними

Капітель колони складається з абаки і ехіна.

Поверхня фризу являє собою чергування тригліфів і метоп

Іонічний ордер

Канелюри колони розділені доріжками

Капітель має дві протилежно розміщені волюти

Фриз не поділений на тригліфи та метопи

Коринфський ордер

Являє собою дальший розвиток іонічного ордеру

Канелюри колони розділені доріжками

Пишна подовжена капітель має невеликі наріжні волюти та вкрита стилізованим листям аканту

Композитний ордер

Являє собою поєднання коринфського та іонічного ордерів

Тут коринфська капітель має великі іонічні волюти

Тосканський ордер

Спрощений варіант доричного ордеру

Стовбур (фуст) колони не має канелюр