8.Розписи печери Альтаміри. Історія відкриття.

Печера Альтаміра, Іспанія (15 -8 / 15-10 тис. до н.е.).

У 1879 р археолог-любитель Марселіно Санс де Саутуола разом з 9-річною донькою випадково відкрили печеру з малюнками. Печера була розкопана Саутуола і Хуаном Віланова-і-П’єра - археологом з Мадридського університету. ЇЇ довжина становила 270 м і складалася з серії подвійних коридорів і залів. Головний зал мав 18 м у довжину і від 2 до 6 м в висоту.

У 1880 році археологи опублікували результати розкопок, де віднесли малюнки до епохи палеоліту. Це повідомлення було сприйнято неоднозначно. Саутуолу звинуватили у фальсифікації малюнків, аж до часу відкритя печерних розписів в інших місцях, знайдених на території Франції та Іспанії.

Розкопки в печері проводилися в 1902-1904, 1924-1925 і 1981 рр.

У 2001 році в музейному комплексі Альтаміра, розташованому поруч з печерою, були відкриті копії знаменитого живописного панно Великого плафона, а також деяких інших зображень печери, що дозволяють ознайомитися з малюнками, не відвідуючи печеру. Інші копії малюнків Альтаміри знаходяться в Національному археологічному музеї Іспанії в Мадриді, Німецькому музеї в Мюнхені, в Японії.

Малюнки на стінах і стелі печери представляють зображення бізонів, коней, кабанів, відбитки долонь і ін. Малюнки розташовані на стелі і стінах не тільки головного залу, а й в головному коридорі та інших залах. Вони виконані вугіллям, охрою, гематитом і іншими природними фарбами за допомогою рук а також спеціальних пристосувань. Стародавні художники використовували природні контури стіни для створення тривимірного ефекту. Схожі зображення є в печерах Скандинавії та Північної Італії..

10.Канон у мистецтві Межиріччя (навести приклад).

Іл.6.3-6.4. Штандарт з Ур (або Ура) сер. 3 тис. до н.е.

«Штандарт з Ур» (або Ура) (іл.6.1-6.2) це два мозаїчних панно, які на думку археологів могли бути стінками певного короба, які ставили під кутом одну до одної (бічна сторона нагадувала трапецію звужену до верху).

На одній панелі представлені військові сюжети, на іншій – мирний час. На прикладі цього панно можна зробити висновок, як шумерійці вибудовували візуальну розповідь. Тут вперше зустрічаємося з певним принципом, який буде закладений в образотворчому мистецтві наступних віків.

Зображені сюжети розділені у часі, а також в просторі. Вони займають різні смуги мозаїки, які подібні на рядки тексту.

Цікавим є також і те, що тут ми спостерігаємо характерний для східного живопису спосіб зображення людини, а саме – лице в профіль, проте очі зображені в анфас, руки і ноги в профіль, а тіло в анфас.

Нам таке зображення людини може видаватися дивним, проте тут є своя логіка. Кожну частину тіла художник показує з максимального виразного ракурсу, так щоб з першого погляду було виразно видно головні частини тіла, а також момент руху. Проте тут обов’язково потрібно відзначити умовну різномасштабність фігур. Тобто художник зображає одного персонажа значно більшим від інших. Чому? Справа у тому, що більшими зображувалися люди не тому, що були більшого зросту, а тому що мали вищий соціальний статус. Тому зображення царя, який сидить на троні є набагато крупнішим від людей що його оточують, тобто його підданих (6.3-6.4).