38.Раннє Відродження: творчість Мазаччо, Мантенья, Ботічеллі

Мазаччо (1401-1428)

Мазаччо (справжнє ім'я: Tommaso di ser Giovanni di Mone Cassai, 21 грудня 1401, Сан-Джованні-Вальдарно, Італія — осінь 1428, Рим) — відомий італійський художник. Один із представників раннього Відродження у живопису.

Ранні роки

Припускають, що вчителем Мазаччо був флорентієць Мазоліно. Великий вплив на юнака мали творчість Джотто та контакти з відомими сучасниками: скульптором Донателло і архітектором Брунеллескі — одним з діячів флорентійського «кватроченто». Очевидно, Брунеллескі допомагав Мазаччо у питаннях зображення перспективи у картинах.

Найперший твір маляра, який зберігся — картина, написана близько 1420 року для церкви Сант Амброджио, «Мадонна з немовлям і зі Св. Анною» (зберігається у галереї Уффіці, Флоренція). Вже у ній видно ті проблеми (композиція, перспектива і пропорції людського тіла), над якими працюватимуть усі художники епохи Відродження.

У 1426 він виконує великий вівтар (т. зв. поліптих), складений з кількох частин для церкви Дель Карміне у Пізі. Частини поліп тиха зараз розкидані по музеях кількох міст світу (Лондон, Неаполь, Піза, Відень, Берлін).

Фрески капели Бранкаччі

Вінцем творчості Мазаччо називають розписи каплиці Бранкаччі — частини церкви Санта Марія дель Карміне. Розписувати капелу почав у 1424 році Мазоліно, потім його роботу продовжив Мазаччо, а закінчив тільки через кілька років після смерти Мазаччо художник Філіппіно Ліппі.

Характерні дві фрески: «Чудо з динарієм» (інша назва «Il tributo») і «Вигнання із раю».

іл. 009 (100) Мазаччо. Фреска «Диво з динарієм», бл. 1425, каплиця Бранкаччі, Санта-Марія-дель-Карміне, Флоренція

іл. 009 (101) Мазаччо. Фреска Вигнання із раю після реставрації

У першій (255×598 см) автор переказує біблійну історію про збирача податків, який вирішив зтягнути мито з Ісуса та апостолів. Ісус наказав апостолові Петру виловити рибу з озера та витягнути з її рота динарій. Петро дійсно знайшов у роті рибини монету, яку і віддав податківцю.

Різні сцени оповіді Мазаччо розмістив на однії фресці: у середині стоїть Ісус, оточений учнями, ліворуч — на дальному плані видно Петра, який витягає на берег рибину, а праворуч апостол віддає гроші збирачу податків.

Мазаччо не нагромаджував фігури цілими рядами, як робили зазвичай художники-попередники — він згуртував їх окремими смисловими частинами, які вільно розмістив у пейзажі.

У «Вигнанні із раю» (205×88 см) митець вирішив гостру проблему правильного передавання будови оголеного людського тіла. Не тільки саме зображення Адама і Єви анатомічно правильне, а й видно їх трагічний вираз розпачу на обличчях, пози тіла дуже природні і пластичні, на відміну від традиційних середньовічних статичних (нерухомих) поз. Над їх головами ангел з мечем у руці. Тіні на зображеннях Мазаччо майстерно пристосував до природного джерела світла у капелі — вікон, розташованих високо праворуч. Це зробило малюнки ще природнішими.

Капела Бранкаччі стала прикладом, справжньою школою мистецтва для багатьох італійських живописців: сюди приходили і Леонардо да Вінчі, і Боттічеллі, і Рафаель, щоб на власні очі побачити праці видатного митця.

іл. 009 (102) Мазаччо. Тондо, бл. 1420, Берлінська картинна галерея

іл. 009 (103) Мазаччо. «Розп'яття Христа», 1426, Каподімонте, Неаполь

іл. 009 (104) Мазаччо. «Мадонна з дитям», 1426, Національна галерея, Лондон

іл. 009 (105) Мазаччо. «Поклоніння волхвів», 1425-1428, Берлінська картинна галерея

іл. 009 (106) Мазаччо. Мазоліно да Панікале і Мазаччо, «Розп'яття на хресті», бл. 1428-30, Базиліка святого Климента, Рим

іл. 009 (107) Мазаччо. «Св. Трійця», Флоренція, фреска

іл. 009 (108) Мазаччо. «Мадонна з немовлям», 1424-25, Національна галерея мистецтва, Вашингтон

іл. 009 (109) Мазаччо. «Моління в Гетсиманському саду», бл. 1426, Музей Лінденау, Альтенбург

Андреа Мантенья (бл.1431-1506)

Андреа Мантенья (Andrea Mantegna; (бл. 1431, Ізола-ді-Картуро, область Венето — 13 вересня 1506, Мантуя) — італійський художник і гравер епохи раннього Відродження.

У 1441 році хлопця всиновив художник Франческо Скварчоне. Він навчив дитину латині і допоміг опанувати ремесло художника.

Дослідники вважають, що на художню манеру молодого Мантеньї мав великий вплив художній стиль Донателло.

Його мистецтво відрізняється строгою архітектонікою композиції, карбованістю форм, сильними ракурсами. Картини «Молитва в Гетсиманському саду» 1455 (Національна галерея, Лондон) відображають майстерність перспективи, драматичний стиль. Працював для маркіза Гонзаго в Мантуї, створив видатну серію фресок у палаці герцога в 1470-х і пізніше «Тріумф Цезаря».

іл. 009 (122) Мантенья. Родина Гонзага .Фреска в Камері дельї Спозі. 1474 р. Мантуя

іл. 009 (123) Мантенья. Родина Гонзага. Портрети

іл. 009 (125) Мантенья. «Мадонна з немовлям», 1454 р.

іл. 009 (126) Мантенья. «Св. Себастьян», 1455 -1467 р. Художньоісторичний музей, Відень

іл. 009 (127) Мантенья. «Юдита з головою Олоферна»1495 Національна галерея мистецтв, Вашингтон

іл. 009 (128) Мантенья. Поліптих св. Луки, 1455; пінакотека Брера, Мілан

іл. 009 (129) Мантенья. Христос в Гетсиманському саду, 1455) Національна галерея (Лондон).

іл. 009 (131) Мантенья. «Мадонна з немовлям і святими»,бл. 1500 р., Галерея Сабауда, Турин.

іл. 009 (132) Мантенья. Стрітення, 1465-1466 Картинна галерея, Берлін

іл. 009 (134) Мантенья. Мадонна перемоги 1495 -1496, Лувр

Сандро Ботічеллі (1445-1510)

Сандро Ботічеллі (італ. Sandro Botticelli; 1 березня 1445 — 17 травня1510) — італійський живописець флорентійської школи. Справжнє ім'я — Алесандро ді Маріано ді Ванні Філіпепі (Alessandro di Mariano di Vanni Filipepi);

Навчання майстерності (1445-1467)

Боттічеллі прийшов до живопису не відразу: спочатку він два роки був учнем у золотих справ майстра Антоніо (існує версія, що своє прізвище хлопець отримав від нього. У 1462 році він почав вчитися живопису у Фра Філіппо Ліппі (бл. 1406—1469)*, в майстерні якого пробув п'ять років.

* Філіппо Ліппі Ліппі, монах-кармеліт, був на той час відомим художником, автором добре знаних зображень мадонн. Пізніше свої численні варіанти мадонн зробить і Боттічеллі.У зв'язку з від'їздом Ліппі в Сполето він перейшов в майстерню Андреа Веррокіо.

Перші самостійні твори Боттічеллі - кілька зображень Мадонн - за манерою Виконання демонструють близькість до робіт Ліппі і Мазаччо, найбільш відомі: «Мадонна з немовлям, двома ангелами і юним Іоанном Хрестителем» (1465-1470), «Мадонна з Немовлям і двома ангелами» ( 1468-1470), «Мадонна в рожевому саду» (близько 1470), «Мадонна Євхаристії» (близько 1470).

іл. 009 (135) Боттічеллі.Мадонна з немовлям і двома ангеламі.1468 Каподімонте, Неаполь, Італія (530x699)

іл. 009 (135.1) «Мадонна Євхаристії» (близько 1470).

іл. 009 (136) Поклоніння волхвів бл. 147

У 1470 р. отримав перше значне замовлення — алегорії для залу суду Торговельної гільдії. Працював поряд з Антоніо Поллайолою. Серед перших самостійних творів — Святий Себастьян для церкви Санта Марія Маджоре.

До 1475 року відносять створення картини «Поклоніння волхвів» на замовлення банкіра Джованні Ламі, близького до дому Медічі.

Зближення з двором Лоренцо Медічі та гуманістами, які гуртувались навколо нього, зумовило появу в творчості Боттічеллі рис поетичної вишуканості та нервової екзальтації (численні мадонни, фрески Сикстинської капели в Римі, 1481 — 83, портрети). Образи античної міфології набувають у нього своєрідної казковості, меланхолійної чарівності («Весна», бл. 1478, і «Народження Венери», бл. 1485, у Флоренції). Гострота бачення і тонка поетичність — два крила творчості Боттічеллі. Він глибоко зазирнув у духовний світ людини і, зіставивши його з дійсністю, визнав сум та біль природними людськими почуттями та відтворив їх у своїх полотнах.

іл. 009 (140) Портрет невідомого з медаллю Козімо Медічі Старшого , 1475 р., Уффіці .

іл. 009 (140.1) Портрет Симонетти Веспуччі (бл. 1476–1480) Державні музеї, Берлін

Боттічеллі належав до відомих портретистів доби. На відміну від реалістичних чи буденних зображень Філіппіно Ліппі, Доменіко Гірландайо , Перуджино — Сандро Ботічеллі гостро відтворив внутрішній світ своїх сучасників, світ протиріч, невдоволення і важких духовних пошуків.

Численні портрети створив художник і на своїх фресках. Навіть милування зовнішньою красою облич янголів не завадило Ботічеллі нагородити їх сумом, нервовістю, болісним передчуттям майбутніх лихих часів. Серед характерних портретів Ботічеллі — портрет юнака з золотою медаллю в руках, ймовірно, зображення свого старшого брата Антоніо, ювеліра. Невеликі за розмірами портрети Боттічеллі відрізняються гостротою характеристик і намаганням точно відтворити складний внутрішній світ сучасників.

«Вигнанка» Боттічеллі

Особливо це відображено в маленькій картині «Вигнанка» або «Покинута». У Боттічеллі мало картин з однією постаттю, якщо це не портрет. Вигнанка гірко плаче перед порталом заможної оселі, повернутої на вулицю фасадом-фортецею. Перші поверхи будинків Флоренції 15 століття відводили під склади, комори. Вони мали дуже маленькі вікна, які до того ж захищали міцними ґратами. Більші вікна мали 2-й і 3-й поверхи. В картині Боттічеллі навіть перший поверх палаццо не має вікон. І це посилює відчуженість, ворожість домівки, що нещодавно була рідною для вигнанки. А розкиданий одяг свідчить, що була бійка, яка закінчилася ще однією людською трагедією.

іл. 009 (141) Боттічеллі. Вигнанка (картина), 1495 р., Рим.

«Весна» або «Прімавера»

З художньої спадщини, що дійшла до нас, особливо вражає «Весна» — данина алегоричності тогочасного мистецтва. Відродження природи втілено художником в образі молодої дівчини, яка розкидає з подолу квіти. Філософічність цього образу не викликає сумнівів: момент оновлення життя поєднує минуле й теперішнє, їх законам підвладна і людина. Боттічеллі «Народження Венери», де виникла з піни морської прекрасна богиня ковзає по поверхні моря до берега, поєднало два ідеали жіночої краси — античний та ренесансний. Підкреслений ліризм, романтизм загальної атмосфери картини мають суто світський характер, позначений інтересом до особистості. Під пензлем Боттічеллі світ виступає у нескінченності своїх метаморфоз, у притаманному йому прагненні найповнішого здійснення.

Створений Боттічеллі тип жіночої краси — скорботний, з ніжним блідим обличчям і широко розплющеними очима — властивий персонажам міфологічних композицій та мадоннам. Соціальні заворушення у Флоренції в 1490-х pp. і палкі промови Савонароли мали великий вплив на творчість Боттічеллі, яка набула виняткової драматичної напруженості. Він створив серію сповнених справжнього трагізму і великої поетичної сили малюнків до «Божественної комедії» Данте, картину «Наклеп» (бл. 1494, Флоренція). Релігійний аскетизм і глибокий сум позначають пізні картини Боттічеллі («Сцени з життя св. Зіновія», Дрезден; «Смерть Лукреції», Бостон; «Різдво», Лондон, та ін.).

іл. 009 (142) Ботічеллі «Весна» бл. 1478,

іл. 009 (143) «Народження Венери», бл. 1485, у Флоренції

На честь Боттічеллі названо кратер на Меркурії.

Вибрані твори Боттічеллі в музеях світу

«Мадонна Корсіні», Нац. Галерея, Вашінгтон, США

«Мадонна Євхарістії», Музей Гарднер, Бостон

«Народження Венери» (Весна), Уффіці, Флоренція

«Джованна Альбіцці і алегорії її переваг», фреска, Лувр, Париж

«Портрет Джуліано Медичі», Академія Каррара, Бергамо

«Юність Мойсея», фреска в Сикстинській капелі, Ватикан

«Юнак з медаллю Козімо Медичі в руках», Уффіці, Флоренція

«Венера і Марс», Національна галерея, Лондон

«Благовіщення», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва

«Святий Себастьян», «Портрет Сімонетти Веспуччі», Державні музеї, Берлін

«Сцени з життя Святого Зіновія», Метрополітен-музей, Нью-Йорк

«Портрет Сімонетти Веспуччі», Музей Штеделя, Франкфурт на Майн

«Мадонна з немовлям», Музей Жакмар-Андре, Париж

Фрески Сикстинської капели, Рим