Вторинна структура днк

відо­ бражає просторову організацію її ла­ нцюга. Молекула ДНК складається з двох полінуклеотидних ланцюгів, за­ кручених вправо з утворенням по­ двійної спіралі діаметром до 2 нм. Ці два ланцюги є антипаралельними: в одному ланцюгу напрямок з’єднання нуклеотидів визначається як 5'—> 3', а в іншому є проти­ лежним 3' —> 5'. Два ланцюги ДНК є комплементарними і між ними утворюються поперечні (водневі) зв’язки за рахунок азотистих основ. Існують комплементарні пари - аденін-тимін (2 водневих зв’язки) та гуанін-цитозин (3 водневих зв’язки).

Правила комплементарності були сформульовані Чаргаффом (1949 р.), що в наступному дало можливість Уотсону і Кріку (1953 р.) створити просторову модель будови ДНК і пояснити основи її функціонування. Правила комплементарності: 1. Кількість пуринових основ дорівнює кількості піримідинових основ (А + Г = Ц + Т). 2. Кількість аденіну дорівнює кількості тиміну, а кількість гуаніну дорівнює кількості цитозину (А = Т; Г = Ц). 3. Кількість аденіну і цитозину дорівнює кількості гуаніну і тиміну: А + Ц = Г + Т 4. В ДНК різних видів співвідношення між аденіном та гуаніном, цитозином і тиміном є неоднаковим, видоспецифічним і являється таксономічною ознакою.

Третинна структура ДНК ДНК в клітинах утворює додаткові структури - суперспіралі, що забезпечує більш компа­ ктну упаковку її в ядрі. Завдяки суперспіралізації молекула ДНК, що має розмір біля 4 см, роз­ ташовується в хромосомі довжиною біля 5 нм. Фактично, при утворенні третинної структури ДНК відбувається зменшення довжини її молекули в 100 тисяч разів.

Склад, будова, види рнк та їх значення. Структура азотистих основ та вуглеводного компоненту

Молекули РНК представляють собою лінійні (тобто нерозгалужені) полінуклеотидні лан­ цюги, які складаються з рибонуклеотидів, зв’язаних між собою 5', З'-фосфодіефірними З’, 5’-фосфодіефірний зв’язок

Особливості первинної структури РНК: 1) до складу ланцюга РНК входять рибо- нуклеотиди; 2) на відміну від ДНК до складу нуклеотидів РНК замість тиміну входить урацил; 3) до складу РНК входить значно більша кількість мінорних основ, ніж до складу ДНК; 4) лан­ цюг РНК є одинарним і значно коротшим, ніж ланцюг ДНК. Вторинна структура РНК характеризується наявністю окремих ділянок, що мають дво- спіральну структуру. Це так звані петлі або „шпильки”, які налічують 20-30 нуклеотидів і утво­ рюються за рахунок згинів ланцюга і взаємодії комплементарних основ в межах одного ланцю­ га.

Проміжний обмін нуклеотидів. Бiосинтез та розпад пуринових нуклеотидiв в тканинах. Кiнцевi продукти обмiну. Патологiя пуринового обмiну

Біосинтез пуринових нуклеотидів Існує 2 шляхи синтезу нуклеотидів в клітині. По-перше - шлях повторного використання (реутилізації) азотистих основ та нуклеозидів як екзогенних (тих, що всмоктались в кишечни­ ку), так і тих, що утворились в клітини в процесі репарації ДНК чи при розпаді відпрацьованих РНК. По-друге - це синтез нуклеотидів de novo з низькомолекулярних попередників (цей шлях є головним і забезпечує 80-90% загального фонду нуклеотидів в клітині).

Синтез пуринових нуклеотидів із готових азотистих основ

Внутрішньоклітинна локалізація: цитоплазма.

Топічна локалізація: проходить в тканинах, що інтенсивно розмножуються (ембріональних, епітеліальних, регенеруючих, пухлинних).

Механізм: АМФ утворюється при конденсації аденіну з фосфорибозилпірофосфатом (ФРПФ) за участі аденінфосфорибозилтрансферази. Синтез ГМФ та ІМФ (інозинмонофосфату) прохо­ дить із гуаніну, гіпоксантину та ФРПФ за участі гіпоксантин-гуанін- фосфорибозилтрансферази.