- •2.Видатнi вченi бiохiмiки. Внесок українських вчених у розвиток світової біохімії.
- •Робоча (зручна для використання)
- •2. Будова ферментів. Активний та алостеричний центри ферментiв, їх значення.
- •3.Мультиферменти та iзоферменти. Клiнічне значення визначення ізоферментів
- •6. Способи регуляції ферментативної активності
- •1 Етап: перетворення полімерів на мономери. (1% енергії). 2 етап: перетворення мономерів до ацетил-КоА. (25-30% енергії) 3 етап: окиснення ацетил-КоА до со2 та н2о. (70-80% енергії).
- •Цикл трикарбонових кислот Кребса: локалізація в клітині, механізм, регуляція, поповнення метаболітів, енергетичний баланс
- •Пуриновi та пiримiдиновi азотисті основи нуклеїнових кислот, мононуклеозиди, мононуклеотиди - будова та значення
- •Днк: особливості будови та біологічна роль. Структура азотистих основ та вуглеводного компоненту. Правила Чаргаффа. Модель Уотсона-Кріка.
- •Вторинна структура днк
- •Склад, будова, види рнк та їх значення. Структура азотистих основ та вуглеводного компоненту
- •Проміжний обмін нуклеотидів. Бiосинтез та розпад пуринових нуклеотидiв в тканинах. Кiнцевi продукти обмiну. Патологiя пуринового обмiну
- •Біосинтез пуринових нуклеотидів de novo
- •Катаболізм пуринових нуклеотидів
- •Патологія обміну сечової кислоти
- •II. Ретенційна (зменшення виведення сечової кислоти), що спостерігається при хворобах нирок, цукровому діабеті (знижується канальцева секреція сечової кислоти).
- •Бiосинтез та розпад пiримiдинових нуклеотидiв. Оротатурія
- •Катаболізм піримідинових нуклеотидів
- •Молекулярна біологія. Реплікація днк: визначення, фактори та механізм
- •Ферменти і фактори реплікації дн к еукаріот і прокаріот
- •Транскрипція: визначення, етапи та фактори. Промотори та паліндроми. Інгібітори транскрипції. Процесiнг.
- •Механізм транскрипції у еукаріот
- •Посттранскрипційна модифікація рнк (процесію, дозрівання)
- •Молекулярнi основи генетичного коду. "Вироджений" код, "беззмiстовнi" триплети та їх значення. Молекулярнi механiзми точкових мутацiй та їх значення .
- •Регуляцiя матричного синтезу білка у прокаріотів за схемою Жакоб і Моно. Оперон
- •Загальна характеристика нейро-ендокринної регуляцiї обмiну речовин. Міжклітинна інтеграція функцій організму. Хімічна природа, класифiкацiя та характеристика гормонiв та гормоноподібних речовин.
- •Типи міжклітинної комунікації
- •Організація ендокринної системи.
- •Поняття про гормони
- •Цитозольний механізм дії гормонів ліпідної природи. Ліпідні месенджери.
- •Апоптоз: види, сигнальні системи
- •Представники, хiмiчна природа, механiзм дiї, бiологiчна роль гормонiв центральних ендокринних утворень: гiпоталамусу, гiпофiзу, епіфізу. Їх патологiя.
- •3. Гормони епіфіза - “третє око”.
- •Гормони як лiкарськi препарати
- •1.Вітаміни: визначення, класифікація..Основні поняття вітамінології: гіпо-, полігіпо-, гіпер-, авітаміноз, антивітаміни, провітаміни. Причини вітамінної недостатності. Вітаміноподібні речовини
- •6 . Сульфгемоглобін - це продукт незворотного окислення гемоглобіну, в якому розкривається
- •Синтез порфіринів. Порфірії
6 . Сульфгемоглобін - це продукт незворотного окислення гемоглобіну, в якому розкривається
гемовий цикл, а атоми заліза зв’язуються з атомами сірки. В нормі сульфгемоглобіну в крові
практично немає, але при захворюваннях кишечника і отруєннях деякими лікарськими препа
ратами (фенацетин, парацетамол) він може з ’являтись в крові.
Синтез порфіринів. Порфірії
Порфірини у вигляді комплексів з металами входять до складу простетичних груп багатьох
гемопротеїнів: гемоглобіну, міоглобіну, мітохондріальних і мікросомальних цитохромів, фер
ментів каталази, пероксидази, триптофанпіролази, пігменту рослин - хлорофілу. В основі будо
ви порфіринів, лежить порфінове ядро, що складається з 4-х пірольних циклів, сполучених між
собою метиновими містками (-СНг=), з утворенням ароматичної системи, яка охоплює весь
макроцикл. Атоми водню порфінового ядра заміщені вуглеводневими радикалами, утворюючи
порфірини. Залежно від будови бічних радикалів розрізняють уропорфірини, копропорфірини,
мезопорфірини і т.п. Метаболічні попередники порфіринів мають назву порфіриногени (урор-
порфіриногени, копропорфіриногени і т.п.). У них на відміну від порфіриногенів пірольні цик
ли сполучені метиленовими містками
