- •2.Видатнi вченi бiохiмiки. Внесок українських вчених у розвиток світової біохімії.
- •Робоча (зручна для використання)
- •2. Будова ферментів. Активний та алостеричний центри ферментiв, їх значення.
- •3.Мультиферменти та iзоферменти. Клiнічне значення визначення ізоферментів
- •6. Способи регуляції ферментативної активності
- •1 Етап: перетворення полімерів на мономери. (1% енергії). 2 етап: перетворення мономерів до ацетил-КоА. (25-30% енергії) 3 етап: окиснення ацетил-КоА до со2 та н2о. (70-80% енергії).
- •Цикл трикарбонових кислот Кребса: локалізація в клітині, механізм, регуляція, поповнення метаболітів, енергетичний баланс
- •Пуриновi та пiримiдиновi азотисті основи нуклеїнових кислот, мононуклеозиди, мононуклеотиди - будова та значення
- •Днк: особливості будови та біологічна роль. Структура азотистих основ та вуглеводного компоненту. Правила Чаргаффа. Модель Уотсона-Кріка.
- •Вторинна структура днк
- •Склад, будова, види рнк та їх значення. Структура азотистих основ та вуглеводного компоненту
- •Проміжний обмін нуклеотидів. Бiосинтез та розпад пуринових нуклеотидiв в тканинах. Кiнцевi продукти обмiну. Патологiя пуринового обмiну
- •Біосинтез пуринових нуклеотидів de novo
- •Катаболізм пуринових нуклеотидів
- •Патологія обміну сечової кислоти
- •II. Ретенційна (зменшення виведення сечової кислоти), що спостерігається при хворобах нирок, цукровому діабеті (знижується канальцева секреція сечової кислоти).
- •Бiосинтез та розпад пiримiдинових нуклеотидiв. Оротатурія
- •Катаболізм піримідинових нуклеотидів
- •Молекулярна біологія. Реплікація днк: визначення, фактори та механізм
- •Ферменти і фактори реплікації дн к еукаріот і прокаріот
- •Транскрипція: визначення, етапи та фактори. Промотори та паліндроми. Інгібітори транскрипції. Процесiнг.
- •Механізм транскрипції у еукаріот
- •Посттранскрипційна модифікація рнк (процесію, дозрівання)
- •Молекулярнi основи генетичного коду. "Вироджений" код, "беззмiстовнi" триплети та їх значення. Молекулярнi механiзми точкових мутацiй та їх значення .
- •Регуляцiя матричного синтезу білка у прокаріотів за схемою Жакоб і Моно. Оперон
- •Загальна характеристика нейро-ендокринної регуляцiї обмiну речовин. Міжклітинна інтеграція функцій організму. Хімічна природа, класифiкацiя та характеристика гормонiв та гормоноподібних речовин.
- •Типи міжклітинної комунікації
- •Організація ендокринної системи.
- •Поняття про гормони
- •Цитозольний механізм дії гормонів ліпідної природи. Ліпідні месенджери.
- •Апоптоз: види, сигнальні системи
- •Представники, хiмiчна природа, механiзм дiї, бiологiчна роль гормонiв центральних ендокринних утворень: гiпоталамусу, гiпофiзу, епіфізу. Їх патологiя.
- •3. Гормони епіфіза - “третє око”.
- •Гормони як лiкарськi препарати
- •1.Вітаміни: визначення, класифікація..Основні поняття вітамінології: гіпо-, полігіпо-, гіпер-, авітаміноз, антивітаміни, провітаміни. Причини вітамінної недостатності. Вітаміноподібні речовини
- •6 . Сульфгемоглобін - це продукт незворотного окислення гемоглобіну, в якому розкривається
- •Синтез порфіринів. Порфірії
Представники, хiмiчна природа, механiзм дiї, бiологiчна роль гормонiв центральних ендокринних утворень: гiпоталамусу, гiпофiзу, епіфізу. Їх патологiя.
Нейросекреторними (нейроендокринними) клітинами ядер гіпоталамуса виділяються лі-
берини (рилізінг-гормони (release - звільняти)) і статини. Відкриті американськими біохіміка
ми Гійменом і Шаллі (Нобелевська премія 1977 року).
За хімічною природою це олігопептиди, що складаються з 3-5 амінокислот і синтезуються
нерибосомальним шляхом.
Механізм дії очевидно мембранний (переважно через аденілатциклазу).
Відомо 7 ліберинів, що активують синтез певних гормонів гіпофізу і 3 статини, які галь
мують синтез відповідних гормонів гіпофізу.
Ліберини
1. Соматоліберин (С-РГ) - стимулятор синтезу і секреції соматотропіну (СТГ).
2. Кортиколіберин (К-РГ) - стимулятор синтезу і секреції кортикотропіну (АКТГ).
3. Тироліберин - стимулятор синтезу та секреції тиреотропіну (ТТГ).
4. Гонадоліберин (Гн-РГ) - стимулятор синтезу гонадотропних гормонів (ГТГ).
5. Пролактоліберин - стимулятор синтезу та секреції пролактину.
6. Меланоліберин - стимулятор синтезу та секреції меланотропіну (МСГ).
Статини
1. Соматостатин гальмує синтез і секрецію соматотропіну (СТГ).
2. Пролактостатин - гальмує синтез та секрецію пролактину.
3. Меланостатин - гальмує синтез та секрецію меланотропіну (МСГ).
2. Гормони гіпофіза
А. Гормони аденогіпофіза.
За своєю природою є білками або пептидами. Механізм дії: мембранний (переважно через аде
нілатциклазу). Поділяються на 3 групи:
• Група гормону росту: соматотропін, пролактин, ХС (хоріонічний соматомамотропін).
41
• Група тропних гормонів глікопротеінової природи: тиреотропін (ТТГ), гонадотропіни
(ГТГ), ХГ (хоріонічний гонадоторопій).
• Група похідних ПОМК (проопіомеланокортину): кортикотропін (АКТГ), ліпотропіни
(ЛТГ), меланотропіни (МСГ), ендорфіни (дивись лекцію №1).
І. Група гормону росту. Поліпептиди з ростостимулюючими та лактогенними властивостями.
Гормон росту (соматотропін, СТГ- соматотропний гормон)
Білок із 191 амінокислоти. Особливо активно виділяється на початку сну. У чоловіків пе
репади в секреції СТГ в кілька разів перевищують такі у жінок (чоловічий та жіночий тип сек
реції СТГ). Біологічна дія реалізується через посередники - соматомедини
Біологічна функція:
1. Ростостимулююча активність: стимулює ріст кісток переважно в довжину, хрящів
2. Метаболічна активність
• стимулює біосинтез білків, активуючи транспорт амінокислот в клітини та процеси
трансляції в м’язах, хрящах, кістках, печінці;
• викликає гіперглікемію, гальмує транспорт глюкози в клітини, стимулює глюконео-
генез;
• активує ліполіз і вихід жирних кислот в кров.
3. Лактогенна активність: стимулює синтез та секрецію молока, (інсуліноподібні фактори росту
1 та 2).
Гіпофункція СТГ з дитинства веде до гіпофізарного нанізму або карликовості. Причи
ною частіше є блокада рецепторів на клітинах-мішенях СТГ. Тому терапія гормоном росту у
карликів не ефективна.
Гіперфункція СТГ з дитинства веде до гігантизму, а у дорослих до акромегалії (непро
порційний розвиток кісток скелету та внутрішніх органів). Причиною гіперфункції частіше є
пухлина аденогіпофізу.
Пролактин (лактотропін, мамотропін, лютеотропний гормон)
Біологічні функції:
1. Лактогенна активність.
2. Лютеонізуюча активність - стимулює утворення жовтого тіла та секрецію ним прогестеро-
ну.
Надмірний синтез пролактину при пухлинах аденогіпофіза викликає аменорею та галак-
торею у жінок.
Хоріонічний соматомамотропін (ХГ, або плацентарний лактоген)
Біологічні функції:
1. Ростостимулююча активність: сприяють росту плода
2. Лактогенна активність.
3. Лютеонізуюча активність - стимулює утворення жовтого тіла та секрецію ним прогестеро
ну.
2. Група тропних гормонів глікопротеінової природи аденогіпофіза. Стимулюють
функцію периферійних ендокринних залоз.
• Тиротропін (ТТГ- тиреотропний гормон) - стимулятор синтезу йодтиронінів в щитовидній
залозі.
• Гонадотропіни (ГТГ- гонадотропні гормони). Розрізняють :
> Фолітропін (ФСГ-фолікулостимулюючий гормон) стимулює дозрівання фоліку
лів в яєчниках у жінок і сперматогенез у чоловіків.
> Лютропін (ЛГ- лютеїнізуючий гормон). Стимулює у жінок овуляцію та утворен
ня жовтого тіла, а у вагітних - розвиток жовтого тіла та продукцію прогестерону.
У чоловіків стимулює синтез тестостерону в клітинах Лейдіга.
> Хоріонічний гонадотропін (ХГ) синтезується трофобластами плаценти, яка є
тимчасовим ендокринним органом, має властивості подібні ЛГ.
3. Група гормонів аденогіпофіза, що є продуктами посттрапеляційного процесінгу
проопіомеланокортину
42
• Кортикотропін (АКТГ- адренокортикотропний гормон). Пептид з 39 амінокислот. Активує
синтез глюкокортикоїдів та частково андрогенів і мінералокортикоїдів в корі наднирників,
стимулюючи проліферацію клітин кори наднирників; має меланоцитстимулюючу дію.
• (3, у-Ліпотропіни (ЛТГ - ліпотропні гормони). Активність невелика, стимулюють ліполіз в
жировій тканині, проміжні продукти в синтезі ендорфінів.
• а, р, у-Меланотропіни (МСГ - меланоцитостимулюючі гормони). Стимулюють активність
меланоцитів шкіри, посилюють пігментацію шкіри, через активацію ферменту тирозинази,
що перетворює тирозин в пігменти - меланіни.
B. Гормони середньої частки гіпофіза. Проміжна частка гіпофізу активна лише в емб
ріональному періоді і пізніх стадіях вагітності і продукує меланотропіни з ПОМК.
C. Гормони задньої частки гіпофіза (нейрогіпофіза). Синтезуються в нейросекретор
ных клітинах супраоптичного та паравентрикулярного ядер гіпоталамуса і транспортуються в
задню частку гіпофіза разом з білком нейрофізином. Синтез рибосомальний.
Вазопресин (АДГ- антидіуретичний гормон)
Циклічний пептид з 9 амінокислот. Регуляція секреції: - нервова та метаболічна (через
зміну осмотичного тиску). Механізм дії: мембранний. Є два типи рецепторів для вазопресину:
Vi-рецептори розташовуються на мембранах гепатоцитів, гладеньких м'язів судин, тромбоци
тів (через них індукується фосфоінозитидний механізм трансдукції сигналу); Уг-рецептори - на
мембранах епітеліальних клітин трубочок та петель Генле нирок (індукують аденілатциклаз-
ний механізм трансдукції сигналу).
Біологічні ефекти АДГ
> ниркові - зменшує діурез, адже стимулює реабсорбцію води в ниркових канальцях. АДГ
активує гіалуронідазу, яка викликає деполімеризацію гіалуронової кислоти, що призводить
до підвищення проникнвості канальців нирок для води. Затримуючи воду в організмі, АДГ
зменшує осмотичний тиск в крові і тканинах.
> позаниркові -, стимулює скорочення гладеньких м ’язів судин і підвищує артеріальний тиск,
прискорює агрегацію тромбоцитів, стимулює глікогеноліз, сприяє запам’ятовуванню та від
творенню інформації (мне стичний гормон);
При знижені синтезу вазопресину або зменшені чутливості рецепторів на клітинах-
мішенях до гормону виникає нецукровий діабет (diabetes insipidus), гіри якому діурез може ся
гати 20 л/добу, а питома вага сечі низька. Лікується витяжкою гормонів задньої долі гіпофіза
(пітуітрином) або вазопресином.
Оксигоцин.
Циклічний пептид з 9 амінокислот. Механізм дії мембранний через гуанілатциклазну сис
тему. Біологічні ефекти'.
S у жінок - активує скорочення гладеньких м’язів матки, використовується для стимуляції
пологів; стимулює лактацію (виділення молока) після пологів.
S у чоловіків - стимулює скорочення гладеньких м ’язів сім’явиносних протоків
Окситоцин є амнестичним гормоном - погіршує запам’ятовування та відтворення інфор
мації.
