- •2.Видатнi вченi бiохiмiки. Внесок українських вчених у розвиток світової біохімії.
- •Робоча (зручна для використання)
- •2. Будова ферментів. Активний та алостеричний центри ферментiв, їх значення.
- •3.Мультиферменти та iзоферменти. Клiнічне значення визначення ізоферментів
- •6. Способи регуляції ферментативної активності
- •1 Етап: перетворення полімерів на мономери. (1% енергії). 2 етап: перетворення мономерів до ацетил-КоА. (25-30% енергії) 3 етап: окиснення ацетил-КоА до со2 та н2о. (70-80% енергії).
- •Цикл трикарбонових кислот Кребса: локалізація в клітині, механізм, регуляція, поповнення метаболітів, енергетичний баланс
- •Пуриновi та пiримiдиновi азотисті основи нуклеїнових кислот, мононуклеозиди, мононуклеотиди - будова та значення
- •Днк: особливості будови та біологічна роль. Структура азотистих основ та вуглеводного компоненту. Правила Чаргаффа. Модель Уотсона-Кріка.
- •Вторинна структура днк
- •Склад, будова, види рнк та їх значення. Структура азотистих основ та вуглеводного компоненту
- •Проміжний обмін нуклеотидів. Бiосинтез та розпад пуринових нуклеотидiв в тканинах. Кiнцевi продукти обмiну. Патологiя пуринового обмiну
- •Біосинтез пуринових нуклеотидів de novo
- •Катаболізм пуринових нуклеотидів
- •Патологія обміну сечової кислоти
- •II. Ретенційна (зменшення виведення сечової кислоти), що спостерігається при хворобах нирок, цукровому діабеті (знижується канальцева секреція сечової кислоти).
- •Бiосинтез та розпад пiримiдинових нуклеотидiв. Оротатурія
- •Катаболізм піримідинових нуклеотидів
- •Молекулярна біологія. Реплікація днк: визначення, фактори та механізм
- •Ферменти і фактори реплікації дн к еукаріот і прокаріот
- •Транскрипція: визначення, етапи та фактори. Промотори та паліндроми. Інгібітори транскрипції. Процесiнг.
- •Механізм транскрипції у еукаріот
- •Посттранскрипційна модифікація рнк (процесію, дозрівання)
- •Молекулярнi основи генетичного коду. "Вироджений" код, "беззмiстовнi" триплети та їх значення. Молекулярнi механiзми точкових мутацiй та їх значення .
- •Регуляцiя матричного синтезу білка у прокаріотів за схемою Жакоб і Моно. Оперон
- •Загальна характеристика нейро-ендокринної регуляцiї обмiну речовин. Міжклітинна інтеграція функцій організму. Хімічна природа, класифiкацiя та характеристика гормонiв та гормоноподібних речовин.
- •Типи міжклітинної комунікації
- •Організація ендокринної системи.
- •Поняття про гормони
- •Цитозольний механізм дії гормонів ліпідної природи. Ліпідні месенджери.
- •Апоптоз: види, сигнальні системи
- •Представники, хiмiчна природа, механiзм дiї, бiологiчна роль гормонiв центральних ендокринних утворень: гiпоталамусу, гiпофiзу, епіфізу. Їх патологiя.
- •3. Гормони епіфіза - “третє око”.
- •Гормони як лiкарськi препарати
- •1.Вітаміни: визначення, класифікація..Основні поняття вітамінології: гіпо-, полігіпо-, гіпер-, авітаміноз, антивітаміни, провітаміни. Причини вітамінної недостатності. Вітаміноподібні речовини
- •6 . Сульфгемоглобін - це продукт незворотного окислення гемоглобіну, в якому розкривається
- •Синтез порфіринів. Порфірії
Цитозольний механізм дії гормонів ліпідної природи. Ліпідні месенджери.
Цитозольний механізм передачі сигналу гормонами ліпідної природи. Характерний для
кортикостероїдів, статевих та тиреоїдних гормонів, простагландинів, гормональних форм
вітамінів А та Вз.
Е гапи цитозольного механізму дії гормонів
1. Проникнення гормону в клітину.
2. Зв’язування з цитозольним рецептором з утворенням гормон-рецепторного комплексу.
3. Транслокація гормон-рецепторного комплексу в ядро.
4. Взаємодія комплексу зі специфічною ділянкою ДНК (енхансером або атенюатором).
5. Активація (при зв’язуванні з енхансерами) або пригнічення транскрипції (при зв’язуванні з
атенюаторами) специфічних генів і відповідно синтезу білків.
Метаболічна та фізіологічна відповідь клітини на вплив гормону.
Апоптоз: види, сигнальні системи
Апоптоз (з грец: аро - верхівка, ptosis - опущення; апоптоз порівнюють з опаданням лис
тя) - це генетично запрограмован смерть клітини, які по якимось причинам стали небезпечними
або непотрібними для організму. Існує два шляхи загибелі клітин: некроз та апоптоз. При нек
розі клітини набухають, їх мітохондрії та інші органели розширюються (внаслідок порушення
роботи іонних каналів та активації лізосомальних протеаз). Далі розриваються внутрішньоклі
тинні і плазматичні мембрани, вміст клітини потрапляє у позаклітинне середовище і викликає
запальний процес. За умов апоптозу клітина зморщується, фрагментується на апоптичні тіль
ця, які фагоцитуються макрофагами, що не викликає розвитку запалення.
Значення апоптозу
І. Фізіологічне
• Участь в ембріогенезі (забезпечує видалення перетинок між пальцями у плода, форму
вання порожнин в органах, загибель нейронів, які не встановили синаптичні контакти та
ін.).
39
• Забезпечує гормон-залежну інволюцію органів у дорослих (загибель клітин ендометрію
під час менструації, атрезія фолікулів яєчників під час менопаузи, загибель лактоцитів пі
сля припинення лактації).
• Підтримує сталість клітинного складу в тканинах з інтенсивним поділом (клітини епідер
місу, слизових оболонок).
• Викликає загибель “відпрацьованих” клітин (лімфоцитів після завершення імунної відпо
віді та ін.).
2. Роль в патології
« Пригнічення апоптозу відмічається при пухлинних захворюваннях, а його посилення
при запальних, ішемічних, алергічних, нейродегенеративних та інших хворобах.
• В залежності від механізму ініціювання апоптозу розрізняють рецептор-залежний (при
наявності на мембрані рецептора смерті) і рецептор-незалежний апоптоз.
Індуктори рецептор-залежного апоптозу
1. Ра8-ліганд (Ра8-Ь) - інтегральний білок Т-лімфоцитів.
2. Фактор некрозу пухлини (ФНП) - інтегральний білок плазматичної мембрани природних Т-
кілерів.
3. Інтерлейкіни-1, -2, -6, інтерферони.
Індуктори рецептор-незалежного апоптозу
1. Активні форми кисню та оксид азоту.
2 Цераміди, сфінгозин.
3. ГІерфорини і гранзими (перфорини це білки, які утворюють канал в мембрані клітини-
мішені, куди проникають гранзими - проапоптичні протеази).
4. Ксенобіотики (наприклад, доксорубіцин та інші цитостатики).
