26. Екзальтований тип та тип екстравертапрофесійнозумовленихакцентуацій рис характеру, їх прояви у професійнійдіяльності.

Екзальтований тип. Головна особливість - бурхлива, екзальтована реакція на події. Люди цього типу легко приходять в захват від радісних подій і у відчай - від сумних, але при цьому не мають схильності до депресивних реакцій, оскільки знову легко піддаються радості. Внутрішня вразливість і переживання поєднуються з їх яскравим зовнішнім проявом. У висловлюваннях екзальтованих осіб постійно використовуються підвищені тони, яскраві описи, барвисті обороти. У них сильна тяга до всього прекрасного. Мають хороший смак: з них виходять хороші художники, дизайнери, оформлювачі. Ці люди прив'язані до друзів і близьким, альтруїстичні, мають почуття співчуття, проявляють яскравість і щирість почуттів.

У той же час люди екзальтованого типу акцентуації поривчасті, схильні до миттєвим настроям, паніці. Навіть при незначних невдачах можуть відчувати глибоке розчарування і припиняти розпочаті справи.

Екзальтованим особам властива висока контактність, балакучість, влюбливість. Вони часто сперечаються, але рідко доводять справу до відкритих конфліктів. У конфліктних ситуаціях бувають як активної, так і пасивною стороною.

Юнг писав, що екстраверти підкоряються зовнішнім вимогам не без боротьби, але верх завжди беруть зовнішні умови. Свідомість екстраверта звернуто зовні, оскільки звідти і черпається завжди головне і вирішальне визначення. Його цікавлять особи і речі. Відповідно і вчинки такої людини зумовлені і пояснюються впливом останніх. Екстраверти схильні робити те, в чому в даний момент потребує навколишнє середовище і чого вона чекає від нього. Екстраверти схильні до навіювань, доступні впливу інших осіб, часто жертвують собою заради інших. За влучним висловом Юнга, їм властиво постійно витрачати себе і в усі втягуватися, а інтроверти захищаються від зовнішніх впливів, по можливості утримуються від будь-яких витрат енергії, які безпосередньо відносяться до об'єкта, щоб зайняти якомога підкріплену і сильну позицію.

Як відзначають Г. Айзенк і С. Айзенк (1968), екстраверти імпульсивні, схильні до ризику, а інтроверти неімпульсівни, свої дії планують заздалегідь, надають великого значення моральним і етичним нормам.

За даними А. В. Пенской, отриманим при обстеженні дітей 5-7 років, у екстравертів продуктивність різних видів пам'яті, особливо образної короткочасної, вище, ніж у інтровертів. За даними Е. Хорвата і Г. Айзенка

(Е. Howarth, Н. Eysenck, 1968), екстраверти краще інтровертів пригадують інформацію, що зберігається в короткочасній пам'яті, а ті, навпаки, успішніше відтворюють інформацію, яка зберігається в довготривалій пам'яті. Правда, ці тенденції підтверджуються не у всіх дослідженнях.

У екстравертів вище результати при виконанні завдань синтетичного типу, а у інтровертів - аналітичного типу. У той же час інтегральні показники інтелекту (задачі образного і вербального характеру) не корелюють з екстраверсія - інтроверсія. Все ж вважається, що інтроверти краще навчаються, ніж екстраверти, хоча за рівнем інтелекту відмінностей між ними немає. Очевидно, подібна різниця в успішності пов'язана з великою старанністю і послухом інтровертів.

За даними В. В. Білоуса (1982), екстраверти успішніше виконують діяльність, пов'язану з прийомом і переробкою інформації невизначеного змісту, і менш успішно - пов'язану з прийомом і переробкою певної інформації. Інтроверти, навпаки, успішніше виконують діяльність, що стосується прийому і переробки певної інформації, і менш успішно - пов'язану з прийомом і переробкою невизначеною інформації.

Р. Драммонд і А. Стоддарт

(R. Drummond, A. Stoddard, 1992) виявили, що екстраверти не схильні до послідовності, логічності, науковості і аналітичності мислення, в той час як для інтровертів характерна протилежна картина. Останні вважають за краще теоретичні дисципліни, в той час як екстраверти - практичні.