Механізм формування прибутку на підприємстві
Під формуванням прибутку розуміють процес його створення в процесі господарсько-фінансової діяльності.
Формування прибутку залежить від багатьох чинників, кожний з який позитивно або негативно впливає на величину прибутку підприємства. Всі фактори, від яких залежить прибутковість можна поділити на зовнішні (фактори, які не залежать від діяльності суб’єктів господарювання) та внутрішні (фактори, які залежать від діяльності підприємства) [51].
Фактори – це елементи, причини й умови, які можуть розглядатися як рушійні сили економічних явищ, що відбуваються, і процесів, чия дія, кінець кінцем, знаходить віддзеркалення в рівнях, темпах зростання, абсолютних величинах конкретних показників або цілої групи економічних ознак.
До основних внутрішніх факторів, які залежать від роботи підприємства,
відносяться наступні:
• обсяг продажу продукції (при постійній частці прибутку в ціні товару зростання обсягу продажу товарів дозволяє отримувати великий прибуток);
• товарна структура продукції (розширення асортименту сприяє зростанню
обсягу продажів);
• організація руху товару (прискорене просування продукції на ринки збуту сприяє збільшенню обсягу реалізації і одночасно зниженню поточних витрат);
• організація процесу продажу товарів;
• чисельність і склад працівників (достатня чисельність при певному рівні технічної озброєності праці дозволяє повною мірою реалізувати виробничу програму підприємства);
• форми і системи економічного стимулювання праці працівників;
• продуктивність праці працівників підприємства;
• дотримання темпів зростання виробництва (реалізації) і оплати праці;
• фондоозброєність і технічна озброєність праці працівників;
• стан матеріально-технічної бази підприємства;
• моральний і фізичний знос основних фондів (використання фізично зношених основних фондів, морально застарілого устаткування не дозволить підприємству розраховувати на збільшення обсягів виробництва і випуск тієї продукції, що відповідає сучасним вимогам);
• фондовіддача;
• склад і структура оборотних коштів;
• вживаний порядок ціноутворення;
• організація роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості;
• режим економії (здійснення належного режиму економії дозволяє знижувати поточні витрати підприємств);
• ділова репутація (хороша ділова репутація підприємства є позитивним
уявленням, що сформувалося у споживачів про потенційні можливості підприємства).
Внутрішньовиробничі фактори є первинними і основними чинниками зростання прибутку. З підвищенням ефективності використання саме цих видів ресурсів зв'язана інтенсифікація виробництва, тому що елементи процесу виробництва одночасно і в повному об'ємі беруть участь у створенні продукту, але по-різному в утворенні його вартості. Засоби праці переносять свою вартість на готовий продукт поступово, але в міру зношення, а предмети праці в живу працю – одноразово.
Неосновні фактори пов’язані з порушенням господарської дисципліни (порушення умов праці та вимог до якості продукції, які ведуть до штрафів і економічних санкцій).
Внутрішні фактори є суб'єктивними. Їх особливістю є те, що вони можуть певним чином регулювати вплив зовнішніх чинників. Зокрема, такий фактор, як облікова політика дає можливість підприємству обирати методи обліку, які спричиняють позитивний вплив на фінансові результати (методи оцінки запасів, амортизації, розподіл витрат і доходів між звітними періодами, порядок регулювання сумнівної заборгованості тощо), тим самим регулюючи розмір прибутку до оподаткування .
Зовнішні фактори – це ті, які не залежать від роботи підприємства. До них відносять:
• ємкість ринку;
• розвиток конкуренції;
• розмір цін, що встановлюються постачальниками;
• ціни і тарифи на транспортні послуги, ремонтне, комунальне господарства, енергоносії;
• розвиток профспілкового руху;
• регулювання державою діяльності підприємств;
• рівень інфляції, яка збільшує ризик знецінення майбутніх доходів.
До зовнішніх факторів формування прибутку відносять природні умови. Даний фактор має особливо велике значення в харчовій промисловості країни: якщо в сільському господарстві через несприятливі природні умови зменшується врожай, то через це зростають ціни на сировину переробних підприємств.
Також до зовнішніх факторів можна віднести накази вищого керівництва. Це актуально коли підприємство входить до складу об’єднання підприємств і нижче стоячі ланки не можуть вплинути на рішення вищого керівництва.
Однак, одною з основних груп зовнішніх факторів, є фактори пов’язані з
державним регулюванням цін, тарифів, податкових ставок, нормативів, штрафних санкцій[56].
При визначенні прибутку на підприємстві, в першу чергу, необхідно враховувати величину доходів та витрат. Доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок власників.
Розраховуючи бухгалтерський прибуток після закінчення періоду, враховують всі доходи, які підприємство отримало впродовж цього періоду. Доходи від реалізації продукції, товарів та послуг оцінюють за ціною обміну продукції або послуг підприємства. Така ціна є грошовим еквівалентом прав на грошові кошти, які мають бути отримані внаслідок операції продажу.
Витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу. У більшості випадків витрати на продукцію оцінюють за собівартістю, яка склалась на дату її виготовлення. Вона не повинна перевищувати витрат на придбання аналогічної продукції на ринку.
У процесі діяльності підприємства взаємозв’язок між отриманими доходами та здійсненими витратами простежити доволі складно, що зумовило необхідність визначити критерії списання витрат під час їхнього здійснення. Це так звані витрати періоду, більшість яких є важливою складовою у ході забезпечення діяльності підприємства, однак простежити їхній прямий вплив на отримані прибутки доволі складно .
Прибуток підприємства являє собою результуючий фінансовий показник, що унеможливлює його безпосереднє використання як об’єкт управління і вимагає формування важелів впливу на величину прибутку через управління факторами його формування та використання. Складовими системи управління прибутком є: управління прибутком на етапі його формування - це вибір підприємством стратегії управління прибутком; управління доходами суб’єкта господарювання - це контроль за окремими складовими сукупного прибутку підприємства; управління затратами суб’єкта господарювання – відіграє провідну роль не лише в управлінні прибутком, а й у структурі фінансового менеджменту взагалі; управління прибутком на етапі його використання – має забезпечувати стабільне зростання ринкової вартості підприємства та доходів акціонерів.
Отже, підприємство повинно враховувати всі чинники, які мають вплив на його функціонування і постійно оптимізовувати свою діяльність. Тобто, формування і використання прибутку є досить складним механізмом, який охоплює всі сфери діяльності підприємства (рисунок. 1 )
Етап 1. Формування валового прибутку
Дохід (виручка) від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг)
Податок на додану вартість,акцизний збір та інші відрахування з доходу
(-)
Чистий дохід ( виручка) від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг)
Собівартість реалізованої продукції
(-)
Е тап 2. Формування чистого прибутку
Валовий прибуток
Витрати від інших видів звичайної діяльності
(-)
Доходи від інших видів звичайної діяльності
Вирахування податку на прибуток від звичайної діяльності
(-)
Корегування на результати від звичайної діяльності (+) плюс надзвичайні доходи (-) мінус надзвичайні витрати (-) вирахування податків з надзвичайного прибутку
Етап 3. Використання прибутку
Чистий прибуток
Обов’язкові відрахування в резервний фонд
(=)
Чистий прибуток,що залишився
Прибуток, що буде використаний в цілях виробничого розвитку
(=)
Прибуток, що буде використаний в цілях споживання
Фонд виплати дивідендів
Фонд споживання персоналу підприємства
Рисунок.1.1 - Механізм формування і використання прибутку
Відповідно до даного механізму, на першому етапі відбувається формування валового прибутку підприємства шляхом віднімання від доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) податку на додану вартість, акцизного збору, інших відрахувань з доходу та собівартості реалізованої продукції.
На другому етапі валовий прибуток зазнає коригування. Віднімаються витрати та додаються доходи від інших видів звичайної діяльності. Величина фінансових результатів від звичайної діяльності (прибуток) зменшується на суму податку на прибуток від звичайної діяльності. До отриманого результату (прибуток від звичайної діяльності після оподаткування) додають надзвичайні доходи та віднімають надзвичайні витрати (якщо такі мали місце під час звітного періоду), а з надзвичайного прибутку вираховують податок. В результаті залишається чистий прибуток, використання якого становить третій етап механізму.
Такий механізм (порядок) формування чистого прибутку підприємства закріплено законодавчо та покладено в основу форми 2 фінансової звітності "Звіт про фінансові результати".
Для ефективного управління прибутком підприємства та збільшення його величини необхідно:
1. Розробити таку стратегію управління прибутком, яка б відповідала довгостроковим цілям розвитку підприємства та дозволяла досягти найкращих результатів за допомогою наявних ресурсів.
2. Враховувати доходи від усіх видів діяльності підприємства, кожний з яких матиме досить вагомий вплив на величину прибутку.
3. Планувати витрати таким чином, щоб їх сума в жодному разі не перевищувала доходи в даному періоді. Це дозволить забезпечити хоча б беззбитковість виробництва та врятувати в подальшому підприємство від банкрутства.
4. При використанні прибутку орієнтуватися, в першу чергу, на потреби самого підприємства у формуванні джерел власного фінансування, що в подальшому призведе до максимізації та стабілізації прибутку та розвитку суб’єкта господарювання[51].