Лекции / 5.ТД Microsoft Office Word

Учені навіть не припускали, що сік може чинити якусь дію на ре-зультати експерименту. Але рівень ліків у крові випробовуваних істотно збільшився саме в тій групі, яка запивала його тільки грейпфрутовим соком, без алкоголю.

«Спочатку нам ніхто не повірив, – говорить Бейлі. – Всі думали, що це жарт. У нас були проблеми з публікацією результатів дослідження в найбільших наукових виданнях»[77].

Метою подальших експериментів було з’ясувати, чому грейпфру-товий сік справляє такий ефект.

Виявилось, що ключ до розгадки криється у групі ензимів, які назива-ються системою цитохрому Р-450, а точніше в ензимі CYP3A4, що сприяє засвоєнню багатьох ліків і токсинів, перетворюючи їх на речовини, що справляють менш сильну дію на організм або легше виводяться з нього.

Дослідники встановили, що грейпфрутовий сік блокує дію CYP3A4. Саме тому він підсилює дію ліків, що дозволяє великим його дозам пот-рапляти в кров, що веде до нагромадження надмірної кількості препара-ту в організмі.

Попри те, що CYP3A4 наявний в багатьох органах людини, грейп-фрутовий сік взаємодіє з ним лише в кишечнику. В результаті описаний вище ефект виявляється тільки тоді, якщо пацієнт вживає ліки в пігул-ках. При ін’єкціях препарату сок можна пити без побоювань.

Подальші дослідження показали, що грейпфрутовий сік підсилює ефект дуже багатьох ліків. Це загалом не становить небезпеки для здо-ров’я, але бувають і неприємні винятки. Наприклад, вживання одночасно з

100

грейпфрутовим соком медикаментів, призначених для зниження рівня холестерину, призводить до їх нагромадження в організмі в над-мірних кількостях, що може стати причиною фатального порушення м’язової діяльності.

Грейпфрутовий сік може також перешкоджати засвоєнню деяких антидепресантів, таких як Prozac. Доктор Маршалл Форстайн, професор психіатрії Гарвардського університету, зазвичай радить своїм пацієнтам замість грейпфрутового соку вживати будь-який інший, оскільки біль-шість цитрусових соків не призводять до такого ефекту.

«Якщо вони не згодні, я рекомендую їм вживати ліки в той час, ко-ли грейпфрутовий сік вже повністю засвоєний організмом», – радить Форстайн.

Зі всіх фруктових соків грейпфрутовий має найсильніший ефект, але сік лайма або севільських апельсинів також здатен пригнічувати дію ензиму CYP3A4. З деякими ліками таким самим чином може взаємодія-ти і яблучний сік.

Чи означає це, що людина може зменшити дозу ліків, вживаючи їх разом з грейпфрутовим соком? Бейлі стверджує, що це не так.

«Оскільки кількість ензимів у шлунку у всіх людей різна, ефект пе-редбачити неможливо, – говорить він. – Тому експериментувати з грей-пфрутовим соком – не краща ідея».

Тоді як Бейлі пропонує повністю уникати грейпфрутового соку під час вживання ліків, деякі експерти вважають, що ефект соку не варто перебільшувати.

«Обставини, за яких відбувається взаємодія соку і ліків, незвичай-ні, – відзначає Девід Грінблатт, професор фармакології університету Тафті (Бостон, США). – Результати клінічних випробувань показують, що взаємодія відбувається рідко і, як правило, не має істотного значен-ня. Але бувають винятки»[77].

Доктор Річард Кім, професор медицини і фармакології університету Вандербільт, також вважає, що в деяких випадках взаємодія може ста-

101

новити загрозу для здоров’я пацієнтів. За його словами, ліки, з якими взаємодіє грейпфрутовий сік, призначають, переважно, літнім людям.

«Якщо ви вживаєте безліч препаратів або недавно почали приймати но-вий вид ліків, слід дотримуватися обережності, – застерігає Кім – найпрос-тіше рішення – запивати ліки водою та уникати будь-якого соку» [77].

Таким чином, синергетика має сенс для багатьох галузей наук і техніки,

• також освіти сприяє інтеграції знань з різних дисциплін, зміцненню міжп-редметних зв’язків, використанню цього нового міждисциплінарного напря-му для глибокого розуміння єдності законів природи та суспільства, а отже, розвитку особистості як кінцевої мети всієї освітянської діяльності.

• погляду синергетики, в основі процесу творчості, ймовірно, при-хований механізм динамічного хаосу, здатен підсилювати мікроскопічні флуктуації ідей та перетворювати їх на макроскопічно зв’язані стани наукових теорій.