- •Тема 7. Закономірності створення і функціонування кластерів в країнах з розвиненою ринковою економікою
- •Аналіз закономірностей створення кластерів в окремих країнах та джерел фінансування їхнього розвитку
- •Характеристика деревообробного кластера, штат Монтана, сша
- •Фінансування кластерів біотехнологій [станом на 2006 р.]
- •Характеристика кластерів деяких країн Європи
- •Провідні кластери Північного Сходу Італії
- •Аналіз функціонування кластерів у розвитку світової економіки за територіальною ознакою
- •Класифікація моделей формування фінансового капіталу кластерів
Фінансування кластерів біотехнологій [станом на 2006 р.]
Таблиця
2.3.
№
з/п
Країна
Кластери
біотехнологій
Обсяг
державних інвестицій, млн дол. США
1
Бельгія
Brussels,
Wallonia, Flanders
520
2
Франція
Paris,
Toulouse, Strasbourg
1
600
3
Німеччина
Brandenburg,
Munich, Rhineland
2
000
4
Ірландія
Dublin,
Cork, Galway
2
500
5
Японія
Kanto,
Kansai, Tokyo
2
400
6
Шотландія
Glasgow,
Edinburg, Aberdeen, Dundee
60
7
Швеція
Stockholm/Uppsala,
Medicon Valley, Goteborg
2
425
Складено
на основі:
[178, с.73].
Саме венчурний капітал закордонні науковці вважають ефективним інвестиційним інструментом, який повинен використовуватися для просування високих технологій підприємництва та реалізації кластерних ініціатив. Це більш практичний механізм для інвестицій, ніж боргове фінансування, адже венчурні капіталісти зберігають зацікавленість в успіху фірми і, як правило, беруть активну участь у її подальшому розвитку та зростанні. За участю Європейської асоціації венчурного капіталу була створена Європейська асоціація біржових дилерів (EASD) - об’єднання венчурних капіталістів, біржових дилерів, інвестиційних банків та інших інвестиційних інститутів - для формування механізмів підтримки економічного розвитку й інновацій у Європі [193, с. 30].
Закордонні науковці [217] у свої роботах доводять, що успішна діяльність кластерів залежить значною мірою від частки державного фінансування в структурі джерел формування фінансового капіталу, особливо на початкових етапах. Саме тому багато європейських кластерів були створені зі значною державною фінансовою підтримкою на ранніх етапах становлення. Хоча державні кошти не слід розглядати як систематичну підтримку і потрібно дотримуватися правил та вимог державної допомоги, європейські експерти визнають, що вони часто необхідні для підтримки нових проектів, створення мереж, інформації, наукових досліджень, освіти та спеціалізованої інфраструктури в процесі функціонування кластерів [220, с.7]. Інтенсивно триває дискусія про рівень, тривалість та доцільність державного фінансування кластерів. Європейські країни мають дуже різні підходи. У той час як програма Уішуахї забезпечує 100% державного фінансування для окремих шведських кластерів, німецькі програми кластеризації не надають коштів для розвитку. Проте всі дослідники погоджуються в тому, що кожен кластер вимагає індивідуального підходу і він не може бути універсальним для всіх. Якщо державна підтримка в основному обмежена в часі, то вирішальним для кластера є використання інших джерела фінансування. Заміна державного фінансування на приватні кошти може з плином часу свідчити про хорошу практику управління фінансовим капіталом кластера. Високу частку приватних коштів в структурі фінансового капіталу, головним чином, з членських внесків або платних послуг, можна розглядати і як хороший показник того, що послуги, що надаються кластером мають певну цінність для учасників кластера і тому вони витрачають гроші на співпрацю. Крім того, вважається, що така модель фінансування забезпечує фінансову стійкість в середньостроковій і довгостроковій перспективі інтегрованій структурі [212, с.15].
Що стосується структури фінансового капіталу кластерів, то дослідження європейських науковців свідчать про те, що вона визначається, передусім, галуззю та напрямком діяльністю кластера: більшість таких об’єднань, що сформована у вузькоспеціалізованих галузях промисловості фінансується на 75% і більше за рахунок коштів приватних осіб. Такі об’єднання частіше оформляються у спеціальні правові форми (товариства із обмежено відповідальністю або зареєстроване об’єднання) та чітко формують свої завдання та функції [217, с.20].
Як зазначають європейські вчені, в процесі формування фінансового капіталу кластера потрібно дотримуватися автономії, незалежності в питаннях фінансування кластера, а виявлення нових джерел фінансування має бути частиною стратегії розвитку кластера. Оптимальним є змішане та
довгострокове фінансування, за якого у структурі фінансового капіталу частка державного фінансування (в тому числі і кошти державних інноваційних та інвестиційних фондів) складає 52%, членських внесків - 22%, коштів отриманих від надання платних послуг - 16% та інших приватних коштів (спонсорство, донорство) - 10% [217]. Збалансована фінансова модель, яка містить поєднання державного і приватного фінансування, включаючи в себе інші підходи, такі як ціна послуг або членства, забезпечує незалежне управління кластером і дозволяє координувати наукові дослідження та інноваційні інвестиції, а також полегшує передачу результатів наукових досліджень.
В ЄС сьогодні налічується понад 2 тис. кластерів, в яких працює 38 % усього економічно активного населення. Вони відрізняються розмірами, датами створення, організаційною структурою, часткою державного фінансування в структурі джерел фінансового капіталу (рис. 2.4) і формуються практично у всіх галузях- від автомобілебудування до інноваційних технологій. Так, річний оборот автомобільних кластерів Європи перевищує 90 млрд євро, із загальною чисельністю працівників близько 989 тисяч [208].
