Тема 7. Закономірності створення і функціонування кластерів в країнах з розвиненою ринковою економікою

Поділ світу (країн) на певні регіони: Північноамериканський, Західноєвропейський, Східноєвропейський та Азіатський. Кластери США. Кластери Європейського Союзу (Німеччина, Італія, Фінляндія, Австрія, Велика Британія, Франція, Польща). Кластерні моделі організації діяльності в країнах СНД та Східної Європи. Азіатська модель кластерної організації. Моделі формування фінансового капіталу кластерів. Програми та концепції впровадження кластерів в національну економіку. Співпраця вітчизняних суб’єктів господарювання із міжнародними організаціями сприяння розвитку кластерів, інноваційно-інвестиційними та венчурними фондами.

1. Аналіз закономірностей створення кластерів в окремих країнах та джерел фінансування їхнього розвитку

Процесу впровадження в економіку територіально-виробничої моделі господарювання повинен передувати аналіз особливостей та закономірностей кластерів, які успішно функціонують у світовій практиці. Особливо це актуально для країн, економіка яких перебуває на стадії становлення ринкових умов господарювання. Проаналізований і розглянутий нами досвід функціонування кластерів засвідчує, що такі територіально-інтегровані структури є поширеною формою організації виробничих процесів у світовій економіці. Наявність кластерів, які успішно функціонують - це одна із основних ознак розвиненої ринкової економіки. Це підтверджують порівняльні дані кількості кластерів та рейтингу конкурентоспроможності в деяких країнах (табл. 2.1)

Таблиця 2.1.

Порівняльна характеристика деяких країн за кількістю кластерів та рейтингом

конкурентоспроможності

№ з/п	Країна	Місце рейтингу, 2013 р.	Кількість кластерів, 2013 р.
1	США	5	380
2	Італія	49	206
3	Велика Британія	10	168
4	Індія	60	106
5	Франція	23	96
6	Данія	15	34
7	Німеччина	4	32
8	Нідерланди	8	20
9	Фінляндія	3	9

Складено на основі: [221].

Основу дослідження кластерів становить поділ світу (країни) на певні

регіони, який, своєю чергою, формується під впливом природних умов та

природних ресурсів, соціально-економічного та історичного розвитку території, сформованого виробничого потенціалу та рівня розвитку регіональної економіки. Проведені дослідження свідчать про можливість виокремлення найбільш загальних закономірностей у розвитку кластерів у Північноамериканському, Західноєвропейському, Східноєвропейському та Азіатському регіонах. Окремого аналізу потребує формування таких інтегрованих структур у країнах пострадянського простору, в яких ці процеси ускладнюються та супроводжуються залишковими явищами планово- директивної економіки колишнього Радянського Союзу.

Північноамериканський регіон є одним із лідерів за кількістю та ефективністю функціонування кластерів. Інтерес суспільства до формування кластерів у США був викликаний, насамперед успіхами об’єднання компаній у межах проекту «Кремнієва долина» на базі Стенфордського університету у 1939 році. Економічні результати цього високотехнологічного кластера у сфері комп’ютерних технологій у 2008 р. перевищили 70 млрд дол. США. Кремнієва долина відзначається значною щільністю високотехнологічних компаній, що спеціалізуються на випуску і розробці комп’ютерів та їх комплектуючих, програмного забезпечення, мобільного зв’язку, біотехнологій тощо. У кластерах Кремнієвої долини функціонує майже два десятки тисяч венчурних компаній, інвестиції в котрі у 2008 р. становили 68,8 млрд дол. Загальне щорічне зростання обсягів виробленої продукції у Кремнієвій долині складає 17 %, для high-tech або високих технологій - 20 % [165, с.406].

Серед відомих американських кластерів слід також відзначити автовиробництво у Детройті, центри нано і біотехнології, відновлюваних джерел енергії та цифрового друку у Нью-Мексико, деревообробний кластер у Монтані (табл. 2.2), кластер виноробства та виноградарства у Каліфорнії. У США в межах бюджету щорічно виділяється близько 100 млрд дол. на підтримку розвитку регіональних інноваційних кластерів і бізнес-інкубаторів, оскільки їх вважають критичною компонентою існуючої та майбутньої національної економічної конкурентоспроможності. У 2013 р. в США в межах кластерів працювала більша частина усіх підприємств, які забезпечили понад 60 % ВВП країни [139, с.69].

Таблиця 2.2.