Тема 5. Фінансовий капітал територіально-інтегрованих структур бізнесу

Методологічні основи дослідження фінансового капіталу кластерів. Формування оптимальної величини фінансового капіталу кластерів в умовах розвитку вітчизняної економіки. Основні теорії та концепції дослідження формування і використання фінансового капіталу кластерів. Системний підхід до дослідження фінансового капіталу кластерів. Функціонування фінансового капіталу кластера та його особливості. Джерела залучення фінансових ресурсів для розвитку кластеру. Особливості переміщення фінансового капіталу. Ефективність системи використання фінансових ресурсів структурними підрозділами кластеру. Венчурний капітал.

1. Економічна природа та сутність фінансового капіталу

Розвиток світової економіки характеризується активізацією інтеграційних і трансформаційних процесів, інтенсивним переходом більшості країн від замкнених національних господарств до економіки відкритого типу, масовим використанням інформаційних технологій у фінансово-кредитній сфері, постійним розвитком та поглибленням процесів інтернаціоналізації та глобалізації. В сучасній економіці головну роль відіграють не окремі суб’єкти господарювання, а інтегровані структури бізнесу, які стають лідерами у виробничих галузях, створюють основу для залучення інвестицій, розвитку науки та інновацій. Види, форми, напрямки та результати інтеграції змінюються відповідно до потреб розвитку конкретних економічних систем. Незважаючи на відмінності у діяльності інтегрованих структур бізнесу в різних країнах світу, серед їхніх спільних рис слід назвати концентрацію фінансового капіталу в межах об’єднань для забезпечення їхнього ефективного функціонування у процесі реалізації наперед визначеної стратегії розвитку.

Термін «капітал» належить до фундаментальних і найскладніших категорій економічної науки, тлумачення сутності якого змінювалося та доповнювалося відповідно до її розвитку. Еволюція поглядів на капітал відбиває історичний процес розвитку природи, форм руху, динаміки і структури товарного виробництва. Ці процеси відобразилися у розвитку економічної науки, що, зі свого боку, вплинуло на тлумачення капіталу як конкретної економічної категорії.

Слово «capital» - латинського походження і означає головний. Уперше саме гроші стали називати капіталом у французькій мові. Вчені використовували словосполучення «fond capital», що перекладається як «основний фонд». Згодом це слово скоротилося до «capital» (тобто гроші) і в такому вигляді прийшло у нашу мову [77, с.3].

У класичній економічній теорії переважало матеріально-речове тлумачення сутності капіталу, що пов’язано із особливостями економічних відносин того періоду, науково-технічними революціями і, як результат, специфічним розвитком виробничих відносин і продуктивних сил. Тому, вчені того періоду переважно розглядали капітал як засоби виробництва, виробничі запаси, які можна придбати за гроші [82, с.66].

А. Сміт пов’язував процес формування та використання капіталу, передусім із процесом накопичення, а капіталом називав надлишок запасів, що дає дохід. Визнаючи капітал як частину запасів, які використовуються для господарських потреб і від яких певна особа очікує отримати прибуток, він тлумачив як продуктивний увесь суспільний капітал. Капітал, на його думку, не існував за умов раннього примітивного суспільства і з’явився внаслідок первісного нагромадження, яке вчений пов’язував лише з працелюбністю і бережливістю окремих індивідів. Запаси конкретної людини починають давати дохід, тоді коли його власних запасів достатньо для проживання протягом певного часу. Саме цей надлишок запасів, від якого індивід може отримати прибуток, А. Сміт називав капіталом [162, с. 205].

Д. Рікардо тлумачив капітал як нагромаджену працю, тобто «частину багатства країни, яка використовується у виробництві і складається з їжі, одягу, сировини, машин, усього необхідного для того, щоб привести в рух працю» [140]. Вчений виокремлював лише одну із ключових характеристик капіталу, а саме його характеристику як виробничого ресурсу.

У процесі соціально-економічного розвитку суспільства, зі зростанням ролі грошових коштів, трансформувалися і погляди вчених на сутність «капіталу», внаслідок чого формується новий підхід до тлумачення - грошовий. Так, П. Ж. Прудон розглядає капітал як «гроші, причому провідною його формою є позичковий капітал» [82, с.146].

К. Маркс значною мірою, хоч із певними відмінностями, дотримувався поглядів Д. Рікардо. Він тлумачив капітал як вартість, котра через експлуатацію найманої робочої сили створює додаткову вартість. Маркс розглядає капітал як певний тип суспільно-виробничих відносин: «Як суспільство не може перестати споживати, так і не може воно перестати виробляти. Жодне суспільство не може безупинно виробляти, тобто відтворювати, не перетворюючи певну частину свого продукту на засоби виробництва чи елементи нового виробництва», - стверджував дослідник [115, с.578]. На його думку, капітал - це певний тип суспільно-виробничих відносин, що характеризується самозростаючою вартістю та постійним рухом.

Е. Бем-Баверк пояснював капітал як похідний фактор виробництва (а не основний, як попередні дослідники), що формується внаслідок заощадження та виробництва. На відміну від Маркса, він розглядає капіталістичне виробництво не як специфічні соціально-економічні відносини, а як певний виробничий цикл, заснований на використанні проміжних продуктів [14].

Наприкінці XIX - на початку XX ст. «капітал» розглядався науковцями і як засоби праці, і як гроші, і як певна абстрактна величина, що здатна давати прибуток. Так, А. Маршалл пояснював його як «сукупність речей, без яких виробництво не могло б здійснюватися з однаковою ефективністю, але вони не є безкоштовними дарами природи» [116, с.234]. Аналогічне й розуміння сутності «капіталу» П. Самуельсона [151] та Дж. Б. Кларка [86]. Дж. Хікс був прихильником грошового підходу у тлумаченні капіталу, але водночас небезпідставно вважав, що потреби часу і зміни у суспільстві вимагають доповнень, а природу капіталу повніше відображає збільшення його вартості у грошовій формі [196]. Така точка зору не розкриває повністю змісту капіталу, який у процесі обігу одночасно може перебувати в різних формах, трансформуватися із грошової в продуктивну, з продуктивної в товарну і знову у грошову. Отже, спільними рисами у розумінні сутності капіталу у наведених вище підходах учених XIX - на початку XX ст. є очікувана вигода від вкладення капіталу та визначення капіталу не лише як засобів виробництва, а й грошей та інших благ.

У сучасній економічній науці дискусії щодо сутності капіталу продовжуються, хоча розуміння його змісту, характерних ознак та функцій значно поглибилося. Це пояснюється тим, що капітал на сучасному етапі розвитку економіки виконує не лише виробничу функцію. Йому належить провідна роль в інвестиційному процесі, сфера його функціонування значно розширилася.

Сьогодні поширеним є тлумачення капіталу як фактору виробництва та інвестиційного ресурсу. До такої думки схиляються К. Макконелл та С. Брю, Г.Макміллан [113, с.388], [161, с.212]. Це свідчить про дещо звужене розуміння сутності «капіталу». Деякі вчені пояснюють капітал як вартість засобів виробництва або вартість майна чи активів [21, с.421]; як засоби виробництва, капітальні блага, які є результатом попередньої праці людей та призначені не для безпосереднього споживання, а для використання у виробничому процесі [126, с. 11], [100, с.25]

В. Родіонова, О. Біла та В. Тєрьохін ототожнюють капітал із грошовими доходами і надходженнями, які використовуються на підприємстві та призначені для виконання фінансових зобов’язань [17], [188]. Дані визначення не повністю розкривають зміст цієї економічної категорії у зв’язку з різними формами (не лише грошова) у які може перетворюватися капітал та напрямками його використання.

І. Зятковський пояснює капітал як «активи вкладників, які перебувають у розпорядженні підприємства, достатні для виконання господарської та фінансової діяльності і отримання прибутків» [75, с.33].

І. Бланк характеризуючи капітал із позиції фінансового менеджменту, подає таке визначення: «Капітал - це накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у грошовій формі і реальних капітальних товарів, що залучаються його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання прибутку, функціонування яких в

економічній системі базується на ринкових принципах і пов’язано з факторами часу, ризику і ліквідності» [18, с.21]. Таке визначення досить повно характеризує капітал, виокремлюючи основні особливості та конкретизуючи процес його формування. Це - одне з небагатьох тлумачень капіталу, в якому зазначається важливий момент: функціонування капіталу базується на принципах часу, ризику та ліквідності.

У сучасній вітчизняній літературі досить поширеним є також пояснення капіталу як «виробничих відносин, за яких знаряддя праці, певні матеріальні блага, мінові вартості є засобом експлуатації, привласнення чужої неоплаченої праці» [119].

Підходи до тлумачення «капіталу» можна узагальнити у табл. 1.1.