Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Факультет інформаційних технологій

Кафедра інженерної педагогіки та мовної підготовки

Курсова робота

з дисципліни «Основи науково-педагогічних досліджень»

ОРГАНІЗАЦІЯ РІЗНОРІВНЕВОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ВНЗ (НА МАТЕРІАЛІ ДИСЦИПЛІНИ «ІНФОРМАТИКА»).

Виконала студентка гр. ПН-15

Кулібаба Анна Сергіївна

Науковий керівник:

канд. пед. наук,

доц. каф. ІПМП

Хоцкіна Світлана Миколаївна

Допущено до захисту	Робота захищена
«___»_____________	«___»_________ 20____ р.
з оцінкою_____________

Голова комісії ________________

Члени комісії ________________

Кривий Ріг

2017

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ РІЗНОРІВНЕВОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ 5

1.1 Проблема організації різнорівневої самостійної роботи у психолого-педагогічній літературі 5

1.2 Характеристика рівневої диференціації самостійної роботи 10

1.3 Педагогічні умови ефективної організації різнорівневої самостійної роботи на заняттях інформатики 14

Висновки до першого розділу 19

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РІЗНОРІВНЕВОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ІНФОРМАТИКА» СТУДЕНТАМИ ВНЗ 21

2.1 Вивчення і аналіз організації різнорівневої самостійної роботи (на практиці роботи викладача інформатики) 21

2.2 Методичні рекомендації щодо організації різнорівневої самостійної роботи в процесі вивчення інформатики 26

Висновки до другого розділу 28

ВИСНОВКИ 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31

ВСТУП

Актуальність дослідження. Аналізуючи актуальність впровадження різнорівневої самостійної роботи, ми виявили, що у наш час в Україні набуває особливого загострення і потребує реорганізації, модернізації проблема підготовки робітничих кадрів, яка здійснюється у вищих навчальних закладах. Загострення проблеми якісної підготовки робітничих кадрів, їхньої конкурентоспроможності, скорочення малокваліфікованих і некваліфікованих робітників характерно для існуючого ринку праці. У зв’язку з цим значно збільшується увага в професійно-технічній системі, збільшується увага до якості робітничих кадрів, їхньої відповідності сучасним вимогам та мобільності, підготовка на випередження, використання при цьому прогнозування.

Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» [17, с. 230-236] свідчить, що самостійна робота студента є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

Проблема організації різнорівневої самостійної роботи перебуває в центрі уваги багатьох учених. Розв’язанням різних питань з приводу організації різнорівневої самостійної роботи займаються як зарубіжні так і вітчизняні науковці, зокрема: В. Б. Бондаревський, В. І. Євдокимов, В. К. Буряк, І. Ф. Прокопенко, І. Ф. Харламов, М. Н. Скаткін, О. В. Астахова, П. І. Підкасистий та багато інших.

Не дивлячись на розробку даної проблеми в педагогічній літературі проблема ефективної організації різнорівневої самостійної роботи не знайшла належного відображення в літературних джерелах, що і обумовило вибір теми курсової роботи «Організація різнорівневої самостійної роботи студентів ВНЗ (на матеріалі дисципліни «інформатика»)».

Об’єкт курсової роботи: організація різнорівневої самостійної роботи студентів ВНЗ.

Предмет: організація різнорівневої самостійної роботи студентів ВНЗ на заняттях з інформатики.

Мета: визначити та теоретично обґрунтувати педагогічні умови ефективного застосування і використання організації різнорівневої самостійної роботи студентів ВНЗ (на матеріалі дисципліни «Інформатика»).

Завдання:

1. Вивчити стан актуальності проблеми організації різнорівневої самостійної роботи студентів ВНЗ.

2. Охарактеризувати рівні самостійної роботи.

3. Визначити та теоретично обґрунтувати педагогічні умови ефективної організації різнорівневої самостійної роботи на заняттях інформатики.

4. Вивчити та здійснити аналіз організації різнорівневої самостійної роботи (на практиці роботи викладача інформатики ДВНЗ «Криворізький національний університет»).

5. Розробити методичні рекомендації щодо організації різнорівневої самостійної роботи в процесі вивчення інформатики.

Гіпотеза: організація різнорівневої самостійної роботи студентів ВНЗ (на матеріалі дисципліни «Інформатика») підвищуватиме рівень якості знань студентів, що сприятиме подальшому розвитку їх самостійності, а також покращенню загальних результатів навчання за таких педагогічних умов:

1. Створення інноваційного навчального середовища, спрямованого на забезпечення самореалізації студентів у процесі навчальної взаємодії.

2. Використання ІКТ (інформаційних комп’ютерних технологій).

3. Поєднання традиційних і нетрадиційних форм навчання.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел, спостереження, бесіда.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

Експериментальна база дослідження: ДВНЗ «Криворізький національний університет».

Розділ 1. Теоретичні основи організації різнорівневої самостійної роботи

1.1 Проблема організації різнорівневої самостійної роботи у психолого-педагогічній літературі

Майбутнє країни та темпи її розвитку на пряму залежать від якості освіти. Тому в 1993 році була розроблена державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), мета якої – визначення стратегії розвитку освіти в Україні на найближчі роки та перспективу на XXI ст., створення життєздатної системи безперервного навчання й виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації. Пріоритетність, демократизація, гуманізація, гуманітаризація, відкритість, безперервність, багатоукладність і варіативність освіти, її національна спрямованість і нероздільність навчання й виховання проголошувалися принципами реалізації програми [17;11, с. 39-57].

Умови ринку праці та особливості працевлаштування підвищують вимоги професійної компетентності випускників, що потребує появи нових форм, методів вищої освіти, задля створення безперервної системи навчання протягом всього життя.

Відповідно до Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» [17, с. 230-236], самостійна робота студента є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

Зміни, які відбуваються нині в організації навчальної діяльності студентів, свідчать про посилення ролі самостійної роботи у підготовці майбутніх фахівців. Адже самостійна навчальна робота не лише формує у студентів навички і вміння самостійного здобування знань, що важливо для здійснення неперервної освіти протягом усієї подальшої трудової діяльності, а й має важливе виховне значення, оскільки формує самостійність як рису характеру, що відіграє істотну роль у структурі особистості сучасного фахівця високої кваліфікації.

Досліджуючи проблему, слід зазначити, що розширення функцій та зростання ролі самостійної роботи студентів веде не лише до збільшення її обсягу, а також і зумовлює зміну у взаємовідносинах між викладачем і студентом. Адже вони стануть рівноправними суб'єктами навчальної діяльності, привчатимуть студентів самостійно вирішувати питання організації, планування, контролю за своєю навчальною діяльністю, виховуючи самостійність, як особисту рису характеру.

Цілеспрямована діяльність студента під керівництвом викладача на основі використання засобів супроводу навчального процесу (психолого-педагогічний, інформаційний тощо), що передбачає самостійність – можливість здійснювати самостійну роботу на основі формування якостей рефлексивного керування. Рефлексивне керування – це форма теоретичної діяльності людини, спрямована на осмислення своїх власних дій і їхніх законів, діяльність самопізнання, яка розкриває специфіку духовного світу людини.

Одним з найважливіших компонентів освітнього процесу є самостійна робота, що передбачає інтеграцію різних видів індивідуальної та колективної навчальної діяльності, яка здійснюється як під час аудиторних, поза аудиторних занять, без участі викладача, так і під його безпосереднім керівництвом. Сучасна система навчання побудована так, що самостійна робота домінує серед інших видів навчальної діяльності студентів після практичної підготовки (може становити від 15 до 55% навчального програмового матеріалу) та дозволяє розглядати накопичувані знання як об’єкт власної діяльності студента [11].

Ефективність самостійної роботи залежить від її організації, змісту, взаємозв’язку та характеру завдань. На думку Бондаря В. І.: «По-перше, самостійна робота розглядається як педагогічний засіб організації та управління самостійною діяльністю студента в навчальному процесі, по-друге, – це особлива форма навчально-наукової діяльності» [10, с. 56].

Відомі науковці (О. Астахова, В. Євдокимов, П.  Підкасистий, І. Прокопенко, І. Харламов [4;19]) надають великого значення самостійній роботі в процесі формування особистості, розглядають основні принципи, форми, методи організації, а також облік і контроль цієї діяльності.

І. Харламов підкреслює, що «…на заняттях, як би гарно вони не проводились, має місце концентроване запам’ятовування, і завдання переводиться лише в оперативну пам’ять …, а потрібне розосередження запам’ятовування» [19, с. 67]. Для досягнення цієї мети автор пропонує суттєво покращити самостійну роботу студентів за рахунок вдосконалення домашніх завдань. Навіть, якщо самостійна робота обмежується тільки домашнім завданням, вона повинна мати дидактичний зміст у вигляді завдання, яке формує викладач відповідно навчальної дисципліни.

Проблема самостійності збільшує свою значущість у сучасних умовах постійних змін педагогічних систем та постійному зростанню кількості необхідної інформації.

В роботах сучасних дослідників (М. Гарунова, О. Євдокимова, С. Заскалєта, І. Шайдура, [4, с. 25]) зустрічаємо визначення таких умов, від яких залежить успіх домашньої навчальної роботи. До них відносяться:

• сформованість у студентів пізнавального інтересу до знань (ця умова забезпечується єдністю домашніх завдань та навчальної роботи на заняттях, зв’язок з життям, з практикою);

• педагогічне керівництво і контроль з боку викладачів та батьків, які виховують відповідальне відношення до виконання домашніх завдань;

• дотримання дидактичних принципів, зокрема принципу доступності навчання, а саме посильності пропонованого домашнього завдання.

У дослідженнях, присвячених проблемному навчанню, науковці (А. Брушлинський, Т. Ільїна, Е. Ковалевська, В. Кудрявцев, І. Лернер, А. Матюшкін, В. Оконь, К. Ушинський та ін.) розглядають його як технологію розвивальної освіти, спрямовану на активне одержання знань, формування розумових здібностей.

Так, М. Махмутов стверджував, що під проблемними ситуаціями маємо на увазі такі навчальні ситуації, які виникають у моменти, коли студент сприймає задачу, бажає (намагається) її розв’язати, але відчуває нестачу знань. Такі ситуації викликають активну мисленнєву діяльність студента, спрямовану на подолання труднощів, тобто на здобуття нових знань, умінь, навичок[11].

Аналіз досліджень з проблеми використання інформаційних технологій у навчанні студентів дозволяє визначити основні напрями активного застосування інформаційних технологій у навчальному середовищі: розширення можливостей підвищення якості освіти, відкриття нових можливостей розвитку мислення студентів, підбір індивідуальних способів отримання знань шляхом самостійної роботи за допомогою інформаційно-комп’ютерних технологій, як фактора зближення сфери освіти з реальним світом, поєднуючи традиційні та сучасні методи навчання, як переконує М. Фіцула, це все сприяє створенню єдиного освітнього інформаційного середовища [2].

У наукових дослідженнях багатогранність самостійної роботи у навчальній діяльності розкривається через такі підходи (див. табл. 1.1):

Таблиця 1.1.

Сутність розуміння проблеми самостійної роботи різними науковцями.

№ з/п	Науковці	Сутність розуміння проблеми
1	В. Б. Бондаревський, В. К. Буряк, М. Н. Скаткін	Самостійна робота студентів як метод навчання
2	М. А. Данилов, Б. П. Єсипов	Самостійна робота студентів як форма організації навчального процесу
3	І. Я. Лернер, М. І. Махмутов	Самостійна робота студентів як вид діяльності
4	П. І. Підкасистий	Самостійна робота студентів як засіб організації самостійної діяльності студентів

Отже, спираючись на вищезазначене, можемо зробити висновок, що за будь-яких підходів до тлумачення самостійної роботи, вона обов’язково має бути спрямованою на реалізацію таких функцій, як: пізнавальна, самоосвітня, прогностична, коригуюча та виховна. Пізнавальна функція визначається засвоєнням студентом систематизованих знань з дисциплін. Самоосвітня функція – це формування вмінь і навиків, самостійного їх оновлення і творчого застосування. Прогностична функція є вміння студента вчасно передбачати й оцінювати як можливий результат, так і саме виконання завдання. Коригуюча функція визначається вмінням вчасно коригувати свою діяльність. Виховна функція – це формування самостійності як риси характеру.

На основі аналізу різних наукових підходів нами було сформульоване таке робоче визначення: різнорівнева самостійна робота є одним з найважливіших складових освітнього процесу, що передбачає інтеграцію різних видів індивідуальної та колективної навчальної діяльності, яка здійснюється як під час аудиторних, поза аудиторних занять, без участі викладача, так і під його безпосереднім керівництвом, є диференційованою за певними рівнями і дозволяє розглядати накопичувані знання як об’єкт власної діяльності студента.