- •Примордіалістські та модерністські теорії нації.
- •Поняття і суть національної культури
- •Основні елементи, необхідні для оформлення національної культури
- •Співвідношення між державністю, ідентичністю і культурою.
- •Мова, історія, етнографія та їх роль у національному самоусвідомленні.
- •Українська демонологія та традиційні звичаї й обряди українців.
- •Культура Київської Русі: державність, релігія, цивілізаційна приналежність
- •Норманська і хозарська теорії походження Русі
- •Роль династичного центру в становленні культурної спільноти Київської Русі
- •Хрещення Київської Русі та візантійський вплив на формування української культури
- •Літературна пам’ятка Київської Русі
- •Образотворче мистецтво та іконопис в культурі Київської Русі
- •Діяльність православних братств XVI – xviIст.
- •Видавнича діяльність Василя - Костянтина Острозького
- •Полемічна література
- •Феномен української греко-католицької церкви
- •Українське козацтво як культурний феномен
- •Козацькі думи в контексті європейської епічної традиції
- •Культуротворча діяльність митрополита Петра Могили
- •Архітектура українського бароко
- •Основні сюжети українського народного малярства
- •Козацькі літописи як культурне явище
- •Конституція Пилипа Орлика
- •Творчість Сковороди та ідеал «мандрівного філософа»
- •Самоусвідомлення представників «козацької нації» та його культурний зміст
- •Травестія як форма засвоєння культурної традиції ( на прикладі «Енеїди» Котляревського )
- •Роль «козацького міфу» в формуванні української національної ідентичності
- •Конструювання модерної ідентичності: романтизм, народність, націоналізм
- •Перші дослідники українського фольклору
- •Народовська концепція походження і призначення української нації
- •Формування української літературної мови в контексті національно-культурного будівництва
- •Образ України у творах поетів-романтиків хіх ст.
- •Ідеологічні засади Кирило-Мефодіївського братства
- •Основні мотиви творчості Тараса Шевченка
- •Формування українського культурного простору в умовах Австро-Угорської та Російської імперій
- •Становлення українського національного театру.
- •XIX століття
- •Внесок українців у розвиток російської державності та культури XVIII – XIX ст.. (музика, малярство, писемність, церковне життя)
- •Творчість українських письменників народовського спрямування (і. Нечуй-Левицький, п. Мирний, б. Грінченко)
- •Теорія «кордоцентризму» української філософії та культури
- •Феміністичні мотиви творчості Лесі Українки й Ольги Кобилянської
- •Ідеологічні концепції української еміграції першої половини хх ст..
- •Український авангард хх ст.. В образотворчому мистецтві, театрі та літератури
- •Національно – визвольна боротьба хх ст. Та героїчні мотиви народної творчості
- •Національне культурне будівництво в умовах урср
- •Архітектурні особливості українських міст (Києва, Харкова, Львова, Одеси та ін)
- •Особливості становлення українського національного кінематографу (від Довженка до Параджанова)
- •Роль та місце української «діаспорної » культури хх ст. В історії української культури
Формування українського культурного простору в умовах Австро-Угорської та Російської імперій
Становлення українського національного театру.
Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. Ще з VI ст. відомі театральні вистави скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах.
Серед явищ мистецького побуту України ХVII-ХVIII століть особливої уваги заслуговує театр, початки якого сягають ще в часи синкретичної єдності найдавніших фольклорних жанрів: обрядових пісень, хороводів, театралізованих дійств, що нерозривно поєднували слово, музику, танець, акторську гру. Проте поступовий розвиток освіти, культури народу призвів до компромісних рішень цієї проблеми. Цьому сприяли також контакти з європейським театром XVI—ХVII століття, де поряд з п'єсами релігійного змісту, що виконувались у храмах з нагоди Різдва, Великого Посту, Великодня, набував широкого розповсюдження народний ярмарковий театр. Сформувалися типові сюжетні колізії побутових вистав з характерними персонажами-масками: рівнивий старий чоловік, кокетлива молода жінка, коханець, монах, Арлекін, Коломбіна та ін Подібні процеси своєрідно виявлялись і в Україні як на професійному рівні у формах «високої драми», так і в широкому існуванні жанрів «низького бароко» — у народних інтермедіях, ляльковому театрі-вертепі.
Головним центром творення, виконання і розповсюдження цих основних форм театрального життя ХVII—ХVIII ст. була Києво-Могилянська академія, її професори були авторами драматичних творів, теоретиками театру, а студенти-бурсаки - акторами і основними носіями цього мистецтва. З особливим запалом виконувались театральні п'єси під час традиційних «рекреацій» — травневих днів відпочинку, коли учнівська група під опікою педагогів і наставників відправлялася на околицю Києва: «Все грало, вирувало, тішилося і м'ячем, і кеглями, і пристойними гімнами, а студенти старших відділів створювали оркестри, а часом при денному світлі випадково розігрували якусь комедіючи драму». Музичність українського театру була органічною — пісня, хор, танець, інструментальний супровід виконували у виставах важливу драматургічну функцію: характеристики місця дії, історичної ситуації, дійових осіб, зав'язки і кульмінації сценічного конфлікту.
Дві основні жанрові різновиди театрального мистецтва доби «українського барокко» — шкільна драма і вертеп у виконавчий практиці тісно перепліталися між собою. До антракту «високої драми» ставились народно-побутові сценки — інтермедії, а вертеп після першої дії релігійного змісту переходив до колоритного жанрового дійства. Проте обидва образно-тематичні розділи українського театру мали свою теорію, естетичні норми, мову, спосіб виконання. Переважно релігійна, філософська чи моралізаторська тематика п'єс шкільної драми, відірвана від реального життя, вимагала відповідного літературного викладу — книжної, віршованої мови, а також умовно-символічного стилю інтерпретації.
