- •Примордіалістські та модерністські теорії нації.
- •Поняття і суть національної культури
- •Основні елементи, необхідні для оформлення національної культури
- •Співвідношення між державністю, ідентичністю і культурою.
- •Мова, історія, етнографія та їх роль у національному самоусвідомленні.
- •Українська демонологія та традиційні звичаї й обряди українців.
- •Культура Київської Русі: державність, релігія, цивілізаційна приналежність
- •Норманська і хозарська теорії походження Русі
- •Роль династичного центру в становленні культурної спільноти Київської Русі
- •Хрещення Київської Русі та візантійський вплив на формування української культури
- •Літературна пам’ятка Київської Русі
- •Образотворче мистецтво та іконопис в культурі Київської Русі
- •Діяльність православних братств XVI – xviIст.
- •Видавнича діяльність Василя - Костянтина Острозького
- •Полемічна література
- •Феномен української греко-католицької церкви
- •Українське козацтво як культурний феномен
- •Козацькі думи в контексті європейської епічної традиції
- •Культуротворча діяльність митрополита Петра Могили
- •Архітектура українського бароко
- •Основні сюжети українського народного малярства
- •Козацькі літописи як культурне явище
- •Конституція Пилипа Орлика
- •Творчість Сковороди та ідеал «мандрівного філософа»
- •Самоусвідомлення представників «козацької нації» та його культурний зміст
- •Травестія як форма засвоєння культурної традиції ( на прикладі «Енеїди» Котляревського )
- •Роль «козацького міфу» в формуванні української національної ідентичності
- •Конструювання модерної ідентичності: романтизм, народність, націоналізм
- •Перші дослідники українського фольклору
- •Народовська концепція походження і призначення української нації
- •Формування української літературної мови в контексті національно-культурного будівництва
- •Образ України у творах поетів-романтиків хіх ст.
- •Ідеологічні засади Кирило-Мефодіївського братства
- •Основні мотиви творчості Тараса Шевченка
- •Формування українського культурного простору в умовах Австро-Угорської та Російської імперій
- •Становлення українського національного театру.
- •XIX століття
- •Внесок українців у розвиток російської державності та культури XVIII – XIX ст.. (музика, малярство, писемність, церковне життя)
- •Творчість українських письменників народовського спрямування (і. Нечуй-Левицький, п. Мирний, б. Грінченко)
- •Теорія «кордоцентризму» української філософії та культури
- •Феміністичні мотиви творчості Лесі Українки й Ольги Кобилянської
- •Ідеологічні концепції української еміграції першої половини хх ст..
- •Український авангард хх ст.. В образотворчому мистецтві, театрі та літератури
- •Національно – визвольна боротьба хх ст. Та героїчні мотиви народної творчості
- •Національне культурне будівництво в умовах урср
- •Архітектурні особливості українських міст (Києва, Харкова, Львова, Одеси та ін)
- •Особливості становлення українського національного кінематографу (від Довженка до Параджанова)
- •Роль та місце української «діаспорної » культури хх ст. В історії української культури
Формування української літературної мови в контексті національно-культурного будівництва
Нова українська літературна мова – це організована на народних говорах мова української нації, що є результатом творчості всього українського народу на чолі з його видатними культурними діячами від ХVІІІ століття до наших днів. Поняття нової української літературної мови надзвичайно широке.
Нова українська літературна мова ХVІІІ століття відрізняється від літературної мови кінця ХХ століття. Найважливіша особливість нової української літературної мови полягає в її максимальному зближенні з народними говорами. Нова українська літературна мова розвинулась на основі південно-східного наріччя і активно увібрала в себе та уніфікувала в єдину систему елементи двох інших наріч. Хоч південно-східне наріччя загалом найближче до літературної мови, однак літературна мова ні в фонетиці, ні в граматицs ні в лексиці не збігається з ним. Класики української літератури І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, Т. Шевченко на основі східноукраїнських говорів створили досконалий і високо художній тип нової літературної мови. Лексичний склад нової української літературної мови в своїй основі за походженням діалектний. Приплив діалектної лексики до нової української літературної мови для різних періодів трактується неоднаково. На сучасному етапі проблема взаємодії діалектної лексики з лексикою української літературної мови пов’язується передусім з питанням про культуру мови, про вдосконалення її будови в галузі лексики. Питання про збагачення літературної мови діалектною лексикою, про вплив цього процесу на проблеми культури мови є актуальним тільки для періоду, коли нова українська літературна мова проходила складний шлях нормування, коли появлялися нормативні словники і починали діяти строгі правила щодо вживання слів у різних функціональних стилях мови.
Образ України у творах поетів-романтиків хіх ст.
- Образ України у творчостi Тараса Шевченка
Образ неньки України – це найсильнiший i найдраматичнiший образ творчостi Тараса Шевченка. Образ неньки України - це найсильнiший i найдраматичнiший образ творчостi Тараса Шевченка. Так, у поезiї "Стоїть в селi Суботовi" Україна — вічна сирота, і військова міць що “ляха задавила”, це “домовина”, в якій похована воля українців ; це та країна , яка “встане і розвіє тьму неволі”. На засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу України. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рідному краєві. Кожним рядочком своїх творів великий Кобзар засвідчував любов до України, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною.
Заслання,каземати , військова муштра пригнічували Шевченка , але не зломили його волі. Ще більшою стає любов до України ще гнітючішим — сум за нею. Особливо часто згадував “свою матір Україну” поет у неволі. Персоніфікована Україна ридає у поезії “Розрита могила” : “Степи мої запродані жидові , німоті” Шевченко засудив царизм за злочини та грабунок чужоземцем колись вільних українських земель.
- Образ України у творчості Лесі Українки
Цю велику любов вона пронесла через усе своє життя. Поетеса оспівувала красу, лила гіркі сльози над долею людей і вкладала у їхні руки слово-меч, кликала до боротьби, будила свідомість. Любов до України вона винесла з дитинства. З раннього дитинства Леся почала знайомитися з народною творчістю: піснями, казками, легендами, приказками. Народна уява заселяла дивовижними істотами ліси, гаї, озера, і Леся не забула цікаві перекази і легенди, створила шедевр української літератури - драму-феєрію "Лісова пісня".Твір став гімном українській природі.ати сучасну їй Україну. У незакінченій драмі "Осіння казка" поетеса відновила тисячолітню давнину так, що вона сприймалася як безпосередній відгук на сучасні їй події.Леся Українка рідко відкрито говорила про любов до України, але кожен її твір свідчить, що вона була справжньою донькою рідної землі.
