Жорсткі диски

Конструкція накопичувачів на жорстких дисках, що випускаються для портативних комп'ютерів, теж мало відрізняється від настільних, хіба що розмірами і упаковкою. Практично скрізь використовуються EIDE-накопичувачі з діаметром дисків 2,5 дюйми і висотою від 12,5 до 19 мм, залежно від розмірів системи. У портативних накопичувачах IDE застосовується єдиний кабель для передачі даних і подачі електроживлення, на відміну від двох кабелів в настільних системах.

Як і модулі пам'яті, накопичувачі на жорстких дисках встановлюються по-різному, так що і тут складнощі з модернізацією не виключені. У деяких системах використовується спеціальний контейнер, який і підтримує накопичувач, і підключає його до системи. Немає нічого простіше, ніж встановити накопичувач в таку систему: вставляєте його в контейнер, закріплюєте контейнер в корпусі — і справа зроблена. Якщо вам не так повезло, доведеться купити накопичувач, що спеціально призначений для комп'ютерів вашого типу і має потрібні роз'єми.

У багатьох портативних комп'ютерах жорсткі диски замінити набагато простіше, ніж в настільних. Це відкриває чудові можливості: наприклад, використовувати комп'ютер спільно з іншими користувачами і при цьому мати власний жорсткий диск або ж працювати з різними операційними системами, встановленими на окремих накопичувачах.

Встановлюючи новий накопичувач, не забувайте, що за його підтримку відповідає системна BIOS. А старі BIOS не підтримують жорстких дисків великої місткості. В основному це торкається версій, випущених до 1995 року (тоді набули широке поширення накопичувачі EIDE). Максимальний допустимий розмір накопичувача складав тоді 528 Мбайт. У деяких системах для запису BIOS використовуються мікросхеми Flash-ROM, в таких випадках можна замінити версію BIOS новішої, і проблема з підтримкою потрібних накопичувачів буде розв'язана.

Жорсткі диски для портативних систем мають одну з приведених висот:

• 8,4 мм;

• 9,5 мм;

• 12,5 мм;

• 12,7 мм;

• 17,0 мм

Накопичувачі для ноутбуків

Жорсткі диски для мобільних комп'ютерів в ноутбуках класу відрізняються малими розмірами, вагою і енергоспоживанням. Розміри жорстких диск задані форм-фактором. В ноутбуках класу DTR часто використовують жорсткі диски форм-фактора 3,5 дюйма. Але в більшості ноутбуків використовується жорсткий диск форм-фактора 2,5 дюйми. Ємність жорстких дисків – до 80 Гбайт. Основна маса жорстких дисків має швидкість обертання шпінделя 4200 або 5400 об/хв. Щільність запису на пластину досягає 40 Гбайт.

Окрім звичних жорстких дисків, в портативних комп'ютерах все частіше з'являються і інші високоємкі носії даних. Накопичувачі CD-ROM давно вже перестали бути рідкістю і для лептопов, і для ноутбуків; зустрічаються накопичувачі і для змінних носіїв, такі як Zip. Їх використовування стало можливим, після того, як була розроблена специфікація EIDE, що описує єдиний інтерфейс для накопичувачів різних типів.

А як же йдуть справи з дисководами для гнучких дисків? Деякі виробники субноутбуків економлять простір і тому не включають ці пристрої взагалі, інші ж пропонують зовнішні дисководи. Звичайно, це прийнятне далеко не для всіх. Багато користувачів портативних комп'ютерів, особливо ті, хто часто підключається до локальної мережі, майже не потребують дискет. Навіть для інсталяції додатків все частіше і частіше використовуються не дискети, а компакт-диски.

PC Card (PCMCIA)

Користувачі настільних ПК звикли до того, що це гнучкі і легкорасширяємиє системи, тому виробники портативних комп'ютерів прагнуть надати їм і тут ті ж можливості. Асоціацією PCMCIA (Personal Computer Memory Card International Association — Міжнародна асоціація платні пам'яті для ПК) було розроблено декілька стандартів на маленьку, розміром з кредитну картку, платню розширення, названі PC Card. Це один з небагатьох стандартів, портативних комп'ютерів, що успішно закріпилися на ринку.

Перша версія цього стандарту визначала платню типа Type I розміром з кредитну картку 3,4x2,1 дюйма (близько 8,6x5,3 см) і завтовшки 3,3 мм. Цей стандарт кілька разів переглядався, розширялися функції підтримуваної платні. Його третя версія, названа PC Card Specification, яка з'явилася в лютому 1995 року, визначає вже три типи платні, відмінної один від одного тільки товщиною.