Форма клавіатури для комп’ютера

1. Класичну форму клавіатури іноді називають стандартною. Як правило, вона має прямокутну форму, знизу є ніжки, що висуваються. З їх допомогою можна підрегулювати кут нахилу для більшої зручності в роботі з клавіатурою. Така форма клавіатури найбільш звична і не вимагає звикання. У деяких клавіатурах під клавішами Delete, End і Page Down є клавіші управлінням живлення комп’ютера. Цими клавішами мало хто користується, але багато дуже часто випадково їх натискають. Тому краще брати клавіатуру без них.

2 . Ергономічна форма клавіатури завжди відрізняється незвичайним дизайном (рис. 9.1.).

Спеціальне розташування клавіш, форма клавіш, вбудована підставка під зап’ястя призначені для того, щоб зробити роботу за клавіатурою максимально зручної. Панель кнопок дуже часто розділена на дві половини – на кожну руку по блоку. У деяких моделях ці половинки клавіатури можуть розсуватися, або взагалі бути роздільними. Такі клавіатури актуальні для тих, хто багато друкує, освоює метод сліпого друку або вже друкує “усліпу”.

3. Клавіатура для ноутбука привертає увагу своєю компактністю та акуратним зовнішнім виглядом. Через компактність місцеположення клавіш відрізняється від класичної моделі. Кількість клавіш у такій клавіатурі менша, ніж в класичній і вони мають менший хід, ніж на класичній клавіатурі.

Умовно можна виділити на клавіатурі чотири групи клавіш:

1. Алфавітно-цифрові і знакові клавіші (пропуск, цифри 0-9, латинські літери A-Z, символу кирилиці А-Я, знаки пунктуації, службові символи "+", "-", "/" і т.д.).

2. Функціональні клавіші: F1, F2, F3 .. F12.

3. Службові клавіші: Enter, Esc, Tab, стрілки управління курсором Left, Up, Down і Right, PgUp, PgDn, Home, End і багато інших.

4. Допоміжна клавіатура.

Принципи побудови клавіатури

При натисненні будь-якої клавіші в комп’ютер передається код натиснутої клавіші. Цей код не залежить ні від мови, ні від алфавіту, а тільки від конкретної натиснутої клавіші. Система містить спеціальні таблиці, в яких вказано, якій клавіші який ASCII-код відповідає, і посилає потрібний ASCII-код в програму, яка в даний момент чекає введення з клавіатури, наприклад, до текстового редактора.

В сучасних клавіатурах використовується декілька типів клавіш. У більшості клавіатур встановлені механічні перемикачі, в яких відбувається замикання електричних контактів при натисненні клавіш. У деяких клавіатурах високого класу використовуються безконтактні ємкісні датчики.

Найбільш поширені контактні клавіатури. Існують наступні їх різновиди:

• з механічними перемикачами. У механічних перемикачах відбувається замикання металевих контактів. Для створення “дотикового” зворотного зв’язку часто встановлюється додаткова конструкція з пружини та пом’якшувальної пластинки. Механічні перемикачі дуже надійні, їх контакти зазвичай самоочищаються. Вони витримують до 20 млн. спрацьовувань і стоять другими по довговічності після ємкісних датчиків;

• із замикаючими накладками. У цих клавіатурах прокладка з пористого матеріалу з приклеєною знизу фольгою з’єднується з кнопкою клавіші. При натисненні клавіші фольга замикає друкарські контакти на платі. Коли клавіша відпускається, пружина повертає її в початкове положення. При цьому пориста прокладка пом’якшує удар, але клавіатура стає дуже “м’якою". Основний недолік цієї конструкції – відсутність клацання при натисненні (немає зворотного зв’язку);

• з гумовими ковпачками (рис. 9.2.). Клавіатура з гумовими ковпачками схожа на попередню конструкцію, але перевершує її у багатьох відношеннях. Замість пружини в ній використовується гумовий ковпачок із замикаючою вставкою з тієї ж гуми, але з вугільним наповнювачем. При натисненні клавіші шток натискає на гумовий ковпачок, деформуючи його. При цьому вугільний наповнювач замикає провідники на друкарській платі. При відпуску гумовий ковпачок приймає свою первинну форму і повертає клавішу в початковий стан. Замикаючі вставки робляться з очищеного вугілля, тому вони не схильні до корозії і самі по собі очищають металеві контакти, до яких притискаються;

• мембранні. Мембранна клавіатура є різновидом попередньої, але в ній немає окремих клавіш: замість них використовується лист з розміткою, який укладається на пластину з гумовими ковпачками. При цьому хід кожної клавіші обмежений, і така клавіатура не годиться для звичайного друку. Але оскільки дана клавіатура складається фактично з трьох пластин і мінімуму інших деталей, вона може виявитися незамінною в екстремальних умовах. Мембранні клавіатури часто використовуються в пультах управління (верстатами, агрегатами і тому подібне), тобто там, де необхідно вводити великі об’єми даних.