1. Пряме та переносне значення слова. Способи творення переносних значень: метафоричний і метонімічний перенос. Стилістичні функції метафори та метонімії.

Пряме номінативне значення безпосередньо вказує на співвідношення слова з тим чи іншим явищем об'єктивної дійсності, як це історично закріпилось у свідомості мовців. Пряме значення є переважно первинним значенням слова. Наприклад, пряме й первинне значення слова промінь – «світлова смуга, що виходить з якого-небудь джерела світла», усі інші – переносні й похідні.

Переносне номінативне значення — це одне зі значень слова, яке виникло внаслідок перенесення найменувань одних явиш, предметів, дій, ознак на інші і закріпилося в ньому як додаткове. Переносне значення завжди похідне, вторинне. Наприклад, значення «початок чогось доброго, позитивного» у слові промінь — переносне (промінь надії, промінь Щастя, промінь свободи).

Від переносного значення слова, що є постійним, слід відрізняти переносне вживання слова. Переносне вживання слова за своїм змістом індивідуальне і використовується лише в певному контексті. Значення, яке виникає внаслідок переносного вживання слова, є лише контекстуальним, тобто тимчасовим, ситуативним, і за словом не закріплюється. Якщо ж таке значення закріплюється за словом, то воно стає номінативним.

Переносне вживання слова відбувається в мові у вигляді метафори, метонімії, синекдохи.

Метафора— перенесення назви з одного предмета, явища на інший предмет, явище за їхньою схожістю.

Метафори бувають за кольором (сріблиться річка, бронзовий загар), за формою (мереживо гілок, павутина доріг), за розміром (крапля надії, море радості), за місцем (ніс корабля), за динамічністю (спалах ентузіазму, вибух ненависті), за відчуттям дотику (шовкова трава, шорсткий голос), за функцією (металеве перо, електролампа горить, рушниця стріляє), за дією (ступає ніч ногами бурими — В. Симонен-ко), за способом дії (навшпиньки підійшов вечір — П. Тичина), за наслідком дії ( небо невмите, і заспані хвилі — Т. Шевченко) тощо.

Метафора є не тільки одним із засобів посилення образності й виразності мови, а й могутнім джерелом збагачення лексико-семантичної системи взагалі. Метафоризація - один з головних і невичерпних джерел мовного розвитку, завдяки якому створюються яскраві образи, так як образність лежить в її основі. Основний принцип створення метафори - порівняння, але не звичайне, а аналогія, тобто порівняння об`єктів принципово несхожих, різнопланових. функції метафори Щоб зіставляти мало зіставні об`єкти і смисли, створюючи при цьому яскраві і ємні образи, які збагачують мова, потрібно володіти особливим поетичним даром. Невипадково людей, здатних на це, часто називають поетами, навіть якщо до написання віршів вони відношення не мають. Дійсно, одна з основних функцій, яку виконує метафора - це надання мови образно-експресивної забарвлення, що поєднується з аффективностью, яскраво вираженою емоційною оцінкою. Ще одна функція метафори - номінативна. Вона полягає в поповненні мови лексичними і фразеологічними конструкціями. Метафора виконує також концептуальну функцію. Концептуальна метафора - це використання переносних значень слів для вираження непредметні смислів в науковій і суспільно-політичної мови, наприклад, поле експерименту, фундамент держави, коло понять. Крім основних функцій, метафора виконує ще безліч інших: образно-наочну, репрезентативну, предсказательную, орнаментальну і т.д.

Метонімія — перенесення назви за суміжністю. Вона буває тоді, коли вживається:

а) назва матеріалу замість назви речі: брильянти й золото на руках (замість: прикраси з брильянтів і золота), фар­фор і фаянс (замість: фарфоровий і фаянсовий посуд);

б) назва предмета замість його вмісту: чайник закипів (замість: вода в чайнику), випив чарку (замість: горілку з

чарки);

в) назва властивості замість її носія: відвага мед п 'є (замість: відважна людина), правда переможе (замість: люди, які домагаються правди);

г) назва місцевості замість людей тієї місцевості: Київ прокидається (замість: люди, що живуть у Києві), село че­кає змін (замість: селяни);

ґ) назва особи замість речі, шо їй належить: читаю Ліну Костенко (замість: твори, які належать Ліні Костен­ко), шофер підвіз мене (замість: автомашина, якою керу­вав шофер) тощо.

Метонімічне перенесення назви рідко спричиняється до появи нових номінативних значень у словах. Цим способом виникли хіба що такі назви, як бостон (від назви міста Бостона), кашемір (від назви князівства Кашемір), галіфе (від прізвища генерала Г. Галіффе), ом (від прізвища фізика Г.-С. Ома) і под.