7. Аналіз підприємницького ризику

Під підприємницьким ризиком прийнято розуміти можливість (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат у результаті здійснення діяльності.

Підприємницький ризик - це ризик діяльності компанії, зумовлений характером бізнесу. Бізнес неможливий без ризику. Деякі види ризику можна перенести на страхові компанії, уклавши відповідні договори.

Проте значна частина ризику (помилки менеджерів, зміни цін, попиту, неправильно обраний проект тощо) цілком лягає на підприємців. Розширення діяльності також передбачає ризик. Досвід ринкової економіки свідчить про те, що підприємництво неможливе без ризику. До основних видів підприємницького ризику можна віднести виробничий, комерційний і фінансовий (кредитний) ризики.

Виробничий ризик - це ризик, пов'язаний з виробництвом продукції. наданням послуг, із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Причини виникнення виробничого ризику: можливе зниження передбачених обсягів виробництва, зростання матеріальних витрат, невдоволення робітників, помилки менеджерів, сплата підвищених відрахувань і податків та інше.

Комерційний ризик виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених або закуплених підприємцем. Причини комерційного ризику:

зниження обсягу реалізації продукції, підвищення закупівельної ціни матеріальних ресурсів, непередбачене зниження обсягу закупівель, підвищення витрат обігу, економічні коливання і зміни смаку клієнтів, дії конкурентів.

Фінансовий (кредитний) ризик виникає в сфері відносин підприємства з банками та іншими фінансовими інститутами. Причини фінансового ризику: високий розмір співвідношення позикових і власних засобів, залежність від кредиторів, пасивність капіталів, одночасне розміщення великого капіталу в одному проекті.

В економічній літературі виділяють також інвестиційний ризик, що виникає через знецінювання інвестиційно-фінансового портфелю, і ринковий ризик, пов'язаний з можливим коливанням ринкових процентних ставок валют.

Аналіз ризиків можна поділити на такі два види, що доповнюють один одного: якісний і кількісний.

Якісний аналіз ризику може бути порівняно простим. Його головне завдання полягає у визначенні факторів ризику, етапів і робіт, при виконанні яких ризик виникає, тобто у необхідності встановити потенційні зони ризику, після чого визначаються всі можливі ризики.

Всі фактори, що впливають на ступінь ризику, можна розподілити на об'єктивні і суб'єктивні.

До об'єктивних належать фактори, що не залежать безпосередньо від самої фірми: інфляція, конкуренція, політичні й економічні кризи, екологія, мито тощо

Суб'єктивні фактори характеризують безпосередньо дану фірму: виробничий потенціал, кадровий склад, господарські зв'язки, фінансовий стан

Кількісний аналіз ризику — це кількісне визначення розмірів окремих ризиків і ризику проекту в цілому, розрахованих різноманітними методами.

Найбільш поширеними методами аналізу ризику є:

• статистичний;

• аналіз доцільності витрат;

• метод експертних оцінок;

• використання аналогів.

Суть статистичного методу полягає в тому, що вивчається статистика втрат і прибутків, які мали місце на даному або аналогічному виробництві, встановлюється розмір одержання тієї або іншої економічної віддачі і складається найбільш ймовірний прогноз на майбутнє. У ході аналізу роблять розрахунок варіації, дисперсії і стандартного відхилення.

Варіація - це зміна (коливання) кількісної оцінки ознаки при переході від одного випадку (варіанта, виходу) до іншого. Наприклад, зміну економічної рентабельності можна визначити, підсумовуючи добуток фактичних значень економічної рентабельності (ЕРi) на відповідні ймовірності (Рi):

Оцінюється варіація дисперсією, тобто ступенем розкидів (розсіювання, відхилення) фактичного значення ознаки від його середнього значення. Середньозважену дисперсію розраховують за формулою:

п

Дисперсія = ∑ (ЭРi - ЭР)²  Рi,

i =1

Чим вищим буде результат, тим більш ризикованим є аналізований проект або рішення чи навіть уся діяльність фірми, яка аналізується.

Статистичний спосіб розрахунку ступеня ризику потребує наявності значного масиву не завжди наявних даних, що перешкоджає його застосуванню.

Аналіз доцільності витрат орієнтований на встановлення потенційних зон ризику. Перевищення витрат може бути викликане одним з чотирьох основних чинників або їхньою комбінацією: початковою недооцінкою вартості; зміною меж проектування; відмінністю у продуктивності; збільшенням початкової вартості.

Ці основні фактори можуть бути деталізовані. Прикладом є показники фінансової стійкості, що розраховані з метою визначення ступеня ризику підприємства.

Метод експертних оцінок заснований на анкетуванні спеціалістів-експертів. Для одержання найбільш якісної оцінки до участі в експертизі залучаються спеціалісти, що мають високий фаховий рівень і великий практичний досвід у галузі поставленої проблеми і здібність до адекватного відображення тенденцій розвитку, цікавляться поставленою проблемою.

Метод використання аналогів полягає в знаходженні та використанні схожості, подібності явищ, предметів, систем, тобто нові ідеї і пропозиції виникають на основі зіставлення (іноді підсвідомого) з іншими більш-менш аналогічними об'єктами.

Застосування цього методу, а також методу експертних оцінок характеризується певним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика.

Значно зменшити ризик можна кваліфікованою роботою з ефективного прогнозування і внутрішньофірмового планування, самострахування, а також передачею частини ризику іншим фірмам шляхом хеджування. Самострахування пов'язане з резервуванням засобів на покриття непередбачених витрат і збитків за рахунок частини власних засобів. Самострахування за допомогою внутрішніх заходів є доцільним при ризику знищення майна, вартість якого невелика порівняно з фінансовими показниками усієї фірми або ризику знищення великої кількості однотипного майна. За рубежем поширеним способом зменшення ризику є хеджування (у перекладі - захист від втрат) — створення зустрічних валютних, комерційних, кредитних та інших вимог і зобов'язань.