Л екція 14. Аналіз показників рентабельності підприємства

Література:

Конспект, стор. 244 – 251.

Підприємство вважається рентабельним, якщо в результаті реалізації продукції воно покриває усі свої витрати і, крім того, отримує прибуток.

Показники рентабельності вимірюють доходність підприємства з різноманітних позицій і групують відповідно до інтересів учасників економічного аналізу, ринкового обміну. Ці показники є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку підприємства. За цієї умови вони є обов’язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємств.

показники, розраховані

на основі прибутку

Основні показники рентабельності

показники, розраховані

на основі виробничих активів

показники, розраховані

на основі потоків готівки

Перша група формується на основі розрахунку рівнів рентабельності за показниками прибутку, що відображені у звітності підприємства.

Наприклад:

Дані показники характеризують прибутковість продукції і констатують прибуток, який має підприємство з кожної гривні реалізованої продукції. Тенденція до зниження цих показників може бути і певною віхою в оцінці конкурентоспроможності підприємства, оскільки дозволяє припустити скорочення попиту на його продукцію.

За допомогою методів економічного аналізу визначаються зміни рентабельності продукції за рахунок факторів ціни продукції та її собівартості (табл. 14.1.)

Таблиця 14.1.

Аналіз впливу факторів на рентабельність реалізованої продукції

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення
Чистий доход від реалізації продукції (В), тис. грн. Собівартість реалізованої продукції (С), тис. грн. Валовий прибуток від реалізації виробів (П), тис. грн. Рентабельність реалізованої продукції (Р), %	4234 3167 1067 25,2	4718 3411 1307 27,7	484 244 240 2,5

Припустимо, що рентабельність продукції базисного і звітного періодів виражена відповідно через Р₀ і Р₁. Тоді згідно з визначенням:

Р = Р₁ – Р₀.

З використанням відповідних формул розрахована рентабельність реалізованої продукції, а також її відхилення Р. Визначимо вплив факторів. Вплив фактора зміни ціни на продукцію визначається методом ланцюгових підстановок:

.

У звітному році внаслідок зміни цін на продукцію її рентабельність збільшилася на 7,67%. Відповідно вплив фактора зміни собівартості продукції порівняно з минулим роком склав:

.

У результаті росту собівартості продукції її рентабельність знизилася на 5,17%.

Сума факторних відхилень дасть загальну зміну рентабельності реалізованої продукції за період:

Р = Р_B + Р_С = Р₁ – Р₀,

Р = 7,67% – 5,17% = 2,5 % (пункту)

Отже, рентабельність реалізованої продукції в звітному році збільшилася на 2,5%. На це зростання вплинуло збільшення цін на продукцію.

На наступному етапі аналізу виявляються причини, що вплинули на зміну співвідношення витрат і прибутку. Це можуть бути зміни в структурі реалізації, зниження рентабельності окремих виробів, що входять у реалізовану продукцію.

Аналіз впливу рентабельності окремих виробів на загальну рентабельність реалізованої продукції проводиться у такій послідовності:

а) визначають питому вагу кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації; розраховують індивідуальні показники рентабельності окремих видів продукції;

б) визначають вплив рентабельності окремих виробів на середній рівень рентабельності для всієї реалізованої продукції (значення індивідуальної рентабельності необхідно помножити на частку виробу в загальному обсязі реалізованої продукції).

При цьому рентабельність реалізованої продукції (Р) визначається за формулою:

де Р_i – рентабельність і‑го виду продукції;

Пв_i – питома вага і‑го виду продукції в загальному обсязі реалізації;

n – кількість видів продукції, що випускається.

Множенням різниці між фактичним і базовим розмірами рентабельності окремих видів продукції на їх фактичну питому вагу в обсязі реалізації визначають вплив, пов’язаний із зміною індивідуальної рентабельності виробів, що випускаються.

Добуток базової рентабельності і-го виду виробу і різниці між фактичною і базовою питомою вагою характеризує вплив структурного фактору.

Розглянутий спосіб аналізу рентабельності продукції дозволяє встановити вплив виробництва і збуту окремих виробів на загальну рентабельність в умовах сформованої структури реалізації продукції.

Проте концепція фінансового менеджменту припускає цілеспрямований вплив на результати діяльності підприємства. У цьому зв’язку необхідно насамперед оцінити структуру реалізації продукції. Дані про сформовану структуру реалізації подані в табл. 14.2.

Таблиця 14.2.

Оцінка впливу рентабельності виробів, що випускаються, на рентабельність реалізованої продукції

Вид продукції	Рентабельність і‑го виду продукції			Частка і‑го виду продукції,%			Вплив на рентабельність реалізованої продукції
	Минули рік	Звітний рік	Відхилення	Минули рік	Звітний рік	Відхилення	Структури реалізації (7гр.–6гр.)	Рентабельність виробів (4гр.–6гр.)	Сукупності (8гр.+9гр.)
Телевізор кольорового зображення	31,15	34,87	+3,72	41,7	49,7	+7,9	+2,46	+1,84	+4,3
Телевізор чорно-білого зображення	29,95	26,17	-3,78	21,3	18,2	-3,1	-0,92	-0,68	-1,608
Відеомонітор	27,81	25,15	-2,66	8,4	12,6	+4,2	+1,16	-0,33	+0,82
Пристрій захисту електродів	32,18	33,68	+1,5	6,8	9,6	+2,8	+0,90	+0,14	+1,04

Порівняння фінансових результатів в умовах передбаченої і діючої структури реалізації дозволяє обрати кращий варіант. Фінансовий результат, що одержить підприємство при зміні структури реалізації, визначається за формулою:

де Р – фінансовий результат;

В – доход (виручка) від реалізації продукції;

n – число видів виробів, що випускаються;

Ц_і – ціна одиниці витрат на одиницю виробу;

В_і – змінні витрати на одиницю і‑го виду виробу;

Ч_і – питома вага і‑го виду виробів;

С – постійні витрати.

Друга група показників рентабельності формується на основі розрахунку рівнів рентабельності залежно від зміни розміру і характеру авансованих засобів: усі активи підприємства, інвестований капітал (власні засоби плюс довгострокові зобов'язання), акціонерний (власний) капітал.

Розбіжність рівнів рентабельності в результаті розрахунку за різними показниками характеризує ступінь використання підприємством фінансових важелів для підвищення доходності (довгострокових кредитів та інших позикових засобів).

Дані показники мають ту особливість, що відповідають критеріям усіх учасників бізнесу підприємства.

Наприклад, адміністрацію підприємства цікавить віддача (прибутковість) всіх активів; потенційних інвесторів і кредиторів – віддача на інвестований капітал; власників і засновників –прибутковість акцій і т. д.

Кожний з перерахованих показників легко моделюється за факторною залежністю.

.

Ця залежність розкриває зв'язок між рентабельністю всіх активів, рентабельністю реалізації і оборотністю активів.

Економічний зв'язок полягає в тому, що формула прямо вказує шляхи підвищення рентабельності: при низькій рентабельності продажу необхідно прагнути до прискорення обороту активів.

Розглянемо ще одну факторну модель рентабельності:

Рентабельність власного (акціонерного) капіталу залежить від зміни рівня рентабельності продукції, швидкості обороту сукупного і позичкового капіталу.

Вивчення подібної залежності має велике значення для оцінки впливу факторів на показники рентабельності.

Показником, що відповідає ефективності використання засобів, інвестованих у підприємство, є рентабельність інвестицій:

,

де Р_iн – рентабельність інвестицій;

П_У – прибуток від звичайної діяльності до сплати податку;

ВБ – валюта балансу;

З_К – короткострокові зобов’язання.

У закордонній практиці цей показник є способом оцінки майстерності управління інвестиціями.

Інвестори капіталу (акціонери) вкладають свої засоби з метою одержання прибутку від інвестицій. Тому, з погляду акціонерів, оцінкою результатів господарської діяльності є наявність прибутку на вкладений капітал.

Рентабельність власного капіталу визначається за формулою:

де Р_BK – рентабельність власного капіталу;

ЧП – чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства;

К_В – вартість власного капіталу.

Зниження цього показника більше ніж у 2 рази є застереженням для акціонерів і для підприємств, оскільки за рік значно знизився доход інвесторів на вкладені капітали.

Третя група показників рентабельності формується аналогічно першій і другій групам, однак замість прибутку в розрахунок береться чистий приплив грошових коштів.

Дані чинники свідчать про ступінь можливості підприємства розрахуватися з кредиторами, позичальниками і акціонерами грошовими коштами в зв'язку з використанням грошового „припливу”.

Це пріоритетно, тому що операції з грошовими потоками, що забезпечують платоспроможність, є істотною ознакою фінансового стану підприємства.

Кожний з початкових показників рентабельності розкладається в факторну систему з різним ступенем деталізації, що дозволяє виявити резерви його зростання.

При аналізі шляхів підвищення рентабельності важливо розділити вплив зовнішніх і внутрішніх чинників.

Факторна модель аналізу рентабельності капіталу може бути подана в такому вигляді:

де Р –рентабельність капіталу;

П – прибуток від операційної діяльності;

Ф – середня вартість необоротних активів;

Е – середні залишки матеріальних оборотних активів;

В – обсяг продажу;

П/В – рентабельність продукції;

Ф/В – фондомісткість продукції за необоротними активами;

Е/В – фондомісткість продукції за оборотними коштами (коефіцієнт закріплення);

С/В – витрати на 1 грн. продукції за повною собівартістю;

З/В – зарплатомісткість продукції;

М/В – матеріаломісткість продукції;

А/В – амортизаційна місткість продукції.

Рентабельність фондів тим вища, чим вища прибутковість продукції, фондовіддача основних фондів і швидкість обороту оборотних коштів і чим нижчий рівень витрат на 1 грн. продукції і питомі витрати за економічними елементами.

Кількісна оцінка впливу окремих факторів на рівень рентабельності визначається методом ланцюгових підстановок.

У додатку 1 подані розрахунки можливих показників рентабельності, однак кожне підприємство може моделювати їх залежно від своєї діяльності. Ці розрахунки робляться лише на основі форм фінансової звітності.

Л екція 15. Аналіз фінансового стану підприємства