2. Аналіз непрямих (умовно-постійних) витрат
Непрямі витрати в собівартості продукції представлені такими комплексними статтями:
– витрати на утримання і експлуатацію устаткування,
– загальновиробничі і загальногосподарські витрати,
– комерційні витрати.
Аналіз цих витрат здійснюється шляхом порівняння їхнього фактичного обсягу на одну грн. виготовленої продукції в динаміці за 5-10 років, а також із плановим рівнем звітного періоду. Таке зіставлення показує, як змінилася їхня частка у вартості випущеної продукції в динаміці й порівняно з планом і яка спостерігається тенденція – зростання чи зниження.
У процесі подальшого аналізу з'ясовують причини, що викликали абсолютну і відносну зміну непрямих витрат. За своїм складом це комплексні статті, які мають декілька елементів витрат.
Витрати на утримання й експлуатацію машин і устаткування
містять у собі амортизацію машин і технологічного устаткування, витрати на їхній ремонт, експлуатацію, витрати по внутрішньозаводському переміщенню вантажів, знос інструментів та ін. Деякі види витрат (наприклад амортизація) не залежать від обсягу виробництва продукції і є умовно-постійними. Інші цілком чи частково залежать від його зміни і є умовно-перемінними.
Ступінь їхньої залежності від обсягу виробництва продукції встановлюється за допомогою коефіцієнтів, величина яких визначається або експериментальним шляхом, або за допомогою кореляційного аналізу за значною сукупністю даних про обсяг випуску продукції і суми цих витрат.
Для перерахування планових витрат на фактичний випуск продукції можна використовувати таку математичну модель:
Вск =Впл (100+ТП% Кз)/100,
де Вск – витрати, скориговані на фактичний випуск продукції;
Впл – планова сума витрат за статтею;
ТП% - перевиконання (недовиконання) плану випуску товарної продукції, %;
Кз – коефіцієнт залежності витрат від обсягу виробництва продукції.
Дані, наведені в табл. 14.11, показують, що за умови абсолютної перевитрати 1054 тис. грн. відносна перевитрата складає 991 тис. грн. Витрати на утримання машин і устаткування зросли на 63 тис. грн. у зв'язку зі збільшенням випуску продукції на 2,6%. Це виправдані перевитрати. Інша сума перевитрат частково викликана інфляцією, частково внутрішніми причинами.
Далі необхідно з'ясувати причини відносної перевитрат економії чи засобів за кожною статтею витрат.
Таблиця 12.2.
Витрати на утримання машин і устаткування, тис. Грн.
Вид витрат
|
Коефіцієнт залежності витрат від обсягу випуску |
Сума витрат |
Витрати за планом перерахунку на фактичний випуск продукції |
Відхилення від плану |
|||
загальне |
у тому числі за рахунок |
||||||
план
|
факт |
обсягу випуску |
рівня витрат |
||||
Амортизация Ремонт Експлуатаційні витрати Внутрішнє переміщення вантажів |
0,00 0,35
0,75
1,00 |
2000 2075
1739
400 |
2400 2480
1938
450 |
2000 2094
1773
410 |
+400 +405
+199
+50 |
- +19
+34
+10 |
+400 +386
+165
+40 |
Всього |
- |
6214 |
7268 |
6277 |
+1054 |
+63 |
+991 |
Загальна сума амортизації залежить від кількості машин і устаткування, їхньої структури, вартості і норм амортизації. Вартість устаткування може змінитися за рахунок придбання більш дорогих машин і їхньої переоцінки в зв'язку з інфляцією. Норми амортизації змінюються рідко і тільки за рішенням уряду. Середня норма амортизації може змінюватися через структурні зрушення в складі фондів:
=
(Удi
НАi).
Питома амортизація на одиницю продукції залежить ще й від обсягу виробництва продукції. Чим більше продукції випущено на даних виробничих потужностях, тим менше амортизаційних та інших постійних витрат припадає на одиницю продукції.
На величину експлуатаційних витрат впливають кількість експлуатованих об'єктів, час їхньої роботи і питомі витрати на 1 машино-годину роботи.
Витрати на ремонт можуть змінюватися через обсяг ремонтних робіт, їхню складність, ступінь зносу основних фондів, вартості запасних частин і ремонтних матеріалів та їх ощадливого використання.
На суму витрат по внутрішньому переміщенню вантажів впливають вид транспортних засобів, повнота їхнього використання, ступінь виконання виробничої програми, використання засобів на утримання і експлуатацію рухомого складу.
Сума зносу інвентарю змінюється за рахунок обсягу виробництва продукції і рівня витрат на один виріб, а останнє залежить від того, наскільки раціонально й ощадливо використовуються інструменти, інвентар, чи налагоджений контроль за їх збереженням і справністю.
Аналіз цехових і загальногосподарських витрат має велике значення, через їх значну питому вагу в собівартості продукції.
Таблиця 12.3.
Аналіз загальновиробничих витрат, тис. грн.
Витрати |
План |
Факт |
Відхилення |
Загальновиробничі Загальногосподарські |
4200 2150 |
4220 2040 |
+20 -110 |
Усього У тому числі: постійні змінні |
6350
4225 2125 |
6260
4110 2150 |
-90
-115 +25 |
З таблиці 12.3. видно, що 30% — це перемінні витрати, величина яких змінюється залежно від ступеня виконання плану випуску продукції. Тому умовно-перемінну суму скоригуємо на відсоток виконання плану виробництва продукції (102,6%) і отриманий результат зіставимо з фактичною сумою витрат. У підсумку маємо зміну суми накладних витрат за рахунок економії на кошторисі:
НВ = 6260 – (2125 1,026 +4225) =6260 – 6405 = – 145 тис. грн.
Якщо перераховану суму зіставити з плановою, визначимо, як змінилися накладні витрати за рахунок обсягу виробництва продукції:
НР = 6405 – 6350 = +55 тис грн.
Такий же результат можна одержати, якщо помножити планову суму перемінних витрат на відсоток перевиконання (недовиконання) плану по випуску продукції і розділити на 100:
НВ = 2125 2,6 : 100 = +55 тис. грн.
Перевитрата перемінних накладних витрат у зв'язку зі збільшенням обсягу випуску продукції вважається виправданою.
Для аналізу загальновиробничих і загальногосподарських витрат по статтях витрат використовують дані аналітичного бухгалтерського обліку. По кожній статті виявляють абсолютне і відносне відхилення від плану і їх причини (табл. 12.4.).
Таблиця 12.4.