Л екція 9. Аналіз виробничих ресурсів підприємства. План лекції:

1. Задачі аналізу і загальна оцінка стану основних фондів

2. Аналіз структури основних виробничих фондів

3. Показники ефективності використання основних фондів

4. Екстенсивне та інтенсивне використання устаткування

Література:

Конспект, стор. 159-176.

1. Задачі аналізу і загальна оцінка стану основних фондів

Одним з найважливіших факторів виробництва на промислових підприємствах є наявність основних фондів і ефективне їх використання.

Випуск продукції, зниження її собівартості багато в чому залежить від ефективності використання основних виробничих фондів.

Останнім часом спостерігається небажана тенденція до зниження фондовіддачі. Щоб її уникнути, необхідно раціонально використовувати виробничий потенціал, широко впроваджувати нові високопродуктивні технології, удосконалювати структуру та вчасно обновляти фонди. Особлива увага повинна бути приділена скороченню термінів освоєння проектних потужностей, збільшенню коефіцієнта змінності роботи устаткування.

Аналіз використання основних фондів і виробничих потужностей дозволяє:

• оцінити структуру основних фондів, її відповідність оптимальним параметрам виробництва;

• вивчити темпи, форми і методи відновлення основних фондів та їх відповідність сучасним вимогам виробництва;

• оцінити використання парку наявного устаткування, рівня його екстенсивного й інтенсивного завантаження;

• оцінити рівень використання діючих потужностей;

• виявити внутрішні виробничі резерви росту ефективності використання основних фондів.

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Основні виробничі фонди оцінюють за первинною, переоціненою і ліквідаційною вартістю.

Первинна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, оплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Основні засоби класифікуються за такими групами: і. Основні засоби

• земельні ділянки;

• капітальні витрати на поліпшення земель;

• будинки, споруди та передавальні пристрої;

• машини та обладнання;

• транспортні засоби;

• інструменти, прилади, інвентар (меблі);

• робоча і продуктивна худоба;

• багаторічні насадження;

• інші основні засоби.

Іі. Інші необоротні матеріальні активи

• бібліотечні фонди;

• малоцінні необоротні матеріальні активи;

• тимчасові (нетитульні) споруди;

• природні ресурси;

• інвентарна тара;

• предмети прокату;

• тощо.

Підприємства можуть встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання, та якщо вартість його може бути достовірно визначена.

Для визначення змін, що відбуваються в складі основних промислово-виробничих фондів, необхідно проаналізувати їх структуру. Структура основних фондів визначається специфікою галузі і характеризує виробничо-технічні особливості підприємства. Аналіз структури виробничих фондів можна зробити за допомогою табл. 9.1.

При аналізі структури фондів визначається співвідношення активної і пасивної частин. Активна частина фондів безпосередньо впливає на предмети праці. Пасивну частину складають фонди, що створюють умови для здійснення процесу виробництва. Підвищення питомої ваги машин і обладнання характеризує прогресивність структури основних фондів, зростання технічної оснащеності підприємства.