3. Аналіз використання матеріальних ресурсів

В сучасних умовах господарювання зниження матеріальних витрат є одним з найважливіших напрямів збільшення прибутку підприємств. Підвищенню ефективності використання матеріальних ресурсів сприяє впровадження нових технологій, удосконалення управління, зокрема систематичний економічний аналіз матеріальних, енергетичних та інших витрат.

До узагальнюючих показників витрачених матеріалів належать матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції.

Матеріаловіддача визначається відношенням вартості виробленої продукції до суми матеріальних витрат.

Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки зроблено продукції відносно вартості кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д.).

Матеріаломісткість продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції.

Вона показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично припадає на виробництво одиниці продукції.

Розрізняють такі показники матеріаломісткості:

а) окремі показники матеріаломісткості (сировиномісткість, металомісткість, паливомісткість, енергомісткість та ін.);

б) питома матеріаломісткість, яка поділяється на параметричну і конструктивну. Параметрична обчислюється за основними параметрами, що характеризують ефективність експлуатації виробу. Вона визначається відношенням суми витрачених матеріалів на одиницю технічного параметру з урахуванням її споживчих властивостей. Конструктивна матеріаломісткість розраховується як відношення чистої ваги виробу до певних одиниць технічних параметрів.

Різниця між параметричною і конструктивною матеріаломісткістю показує втрати матеріалів при виробництві виробів;

в) відносна матеріаломісткість – це відношення конструктивної матеріаломісткості до коефіцієнту використання матеріалів. Цей показник дозволяє перевірити рівень прогресивності норм витрат матеріалів.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному значенні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання.

Коефіцієнт матеріальних витрат – це відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує, наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати порівняно з встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше одиниці, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше одиниці, то матеріальні ресурси використовувалися економно.

Деякі показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сировиномісткість, металомісткість, паливомісткість, енергомісткість й інші), а також характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни).

Питома матеріаломісткість може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво i-го виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду).

Показником використання матеріальних ресурсів у виробництві є коефіцієнт використання матеріалів :

де К — коефіцієнт використання матеріалів.

Аналогічно визначається коефіцієнт втрат (К_втрат) і коефіцієнт технологічних відходів (К_{технологічних відходів}):

Розрахунок інтегрального коефіцієнта використання матеріалів (К _{інтегральний}) здійснюється за формулою:

К _{інтегр.} = 1 – К _втрат – К _{технол. відх.}

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їх динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

Роль і значення аналізу матеріальних ресурсів в умовах ринкових відносин зростають. Але проведення аналізу ускладнене через невідповідність статистичної звітності зростаючим вимогам аналізу і оцінки господарських результатів.

Факторний аналіз матеріаломісткості продукції. Під час розгляду задач аналізу матеріальних витрат виділяють дослідження чинників, що впливають на формування показника матеріаломісткості.

Основними показниками використання матеріальних ресурсів у виробництві є матеріаломісткість товарної продукції і питома матеріаломісткість.

Рівень матеріаломісткості товарної продукції визначається співвідношенням між матеріальними витратами на виробництво і вартістю тієї ж продукції, а питома матеріаломісткість окремих виробів – співвідношенням між матеріальними витратами на їх виробництво і оптовою ціною виробу.

Вивчення матеріаломісткості продукції як самостійного результативного показника може бути здійснене за допомогою факторного аналізу. Такий аналіз вирішує завдання загальної оцінки ступеня раціональності використання предметів праці вивчення об'єкта з виявленням впливу дії найважливіших чинників. При цьому аналіз звичайно має послідовний характер і базується на даних періодичної бухгалтерської звітності і деяких додаткових розрахунках, виходячи з окремих даних.

Матеріаломісткість, так само як і матеріаловіддача, залежить від обсягу товарної продукції і суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу обсяг товарної продукції у вартісному вираженні може змінитися за рахунок кількості виробленої продукції (ВП), її структури (СТ) і рівня відпускних цін (ЦП). Сума матеріальних витрат (МВ) також залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, витрат матеріалів на одиницю продукції (ПВ) і вартості матеріалів (ЦМ).

У результаті загальна матеріаломісткість залежить від структури виробленої продукції, норми витрат матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.

Головна увага приділяється вивченню причин зміни питомої витрати сировини на одиницю продукції, пошуку резервів її скорочення. У процесі подальшого аналізу необхідно встановити, як змінився випуск продукції за рахунок цих чинників. Визначимо, як зміна матеріаломісткості позначається на випуску продукції. Для цього скористаємося табл. 8.4.

Таблиця 8.4.

Вплив матеріаломісткості на випуск продукції

Показники	Минулий рік	Звітний рік
Матеріальні витрати, тис. грн. Товарна продукція, тис. грн. Матеріаломісткість товарної продукції, грн. Матеріаловіддача товарної продукції Коефіцієнт матеріаловіддачі звітного року порівняно з базою Коефіцієнт матеріаломісткості звітного року порівняно з базою Зміна коефіцієнта матеріаломісткості Перевитрата (+), економія (-) матеріалів у результаті відхилення фактичної матеріаломісткості від планової Можливе збільшення товарної продукції за умови досягнення рівня матеріаломісткості базового періоду, тис. грн.	30,98 134 0,2312 4,3253 - - - - -	33 135 0,2444 4,0917 0,9459 1,0571 0,0571 1,769 7,6514

Таким чином, доведення матеріаломісткості до рівня минулого року дозволить скоротити матеріальні витрати на 1,769 тис. грн., і збільшити випуск продукції на 7,6514 тис. грн.

Проведення факторного аналізу матеріаломісткості значною мірою залежить від специфіки виробництва, особливості технології від конкретних цілей і завдань аналізу.