Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Організація і методика .doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
5.11 Mб
Скачать

Аналіз виконання договірних зобов’язань по відвантаженню продукції за місяць, тис. Грн.

Виріб

(деталь)

Спожи-

вач

План постачання за договором

Фактично відвантажено

Недопоставки продукції

Заліковий обсяг в межах плану

А

1

2

3

90,0

80,0

70,0

90,0

75,0

75,0

-5,0

90,0

75,0

70,0

Б

1

2

80,0

90,0

80,0

80,0

-10,0

80,0

80,0

Інші

. . .

. . .

. . .

. . .

. . .

Всього

24

1950,0

2100,0

-150,0

1860,0

Недопоставка продукції негативно впливає не лише на підсумки діяльності даного підприємства, але й на роботу торгових організацій, підприємств-суміжників, транспортних організацій та ін.

Особливу увагу при аналізі реалізації слід звертати на виконання зобов'язань по кооперованих постачаннях і по експорту продукції.

У процесі аналізу необхідно вивчити також причини збільшення неоплачених залишків продукції, відвантаженої покупцям. Якщо терміни оплати її ще не настали, то це нормальне явище.

Прострочена ж заборгованість покупців за товари ускладнює фінансовий стан підприємства, тому треба вживати всіх можливих заходів для її стягнення.

Лекція 7 Аналіз організаційно-технічного рівня виробництва.

Література:

Конспект, стор. 128 – 136.

Ринкові відносини передбачають збільшення масштабів застосування високоефективної техніки, передових технологій, освоєння новітніх конструкцій, устаткування, механізмів тощо. При цьому повинні скорочуватися терміни розробки й освоєння нової техніки. Нові види продукції за рівнем продуктивності праці, надійністю повинні в 1,5-2 рази перевершувати аналогічну продукцію, яка випускалася раніше.

Для оцінки технічного рівня виробництва використовуються три групи показників: застосовуваних знарядь праці, технологій виробництва і технологічності конструкцій виробів, які виробляються.

Коефіцієнт механізації (Кмех) розраховують за формулою:

Коефіцієнт автоматизації праці (Кавт):

Ці два коефіцієнти дозволяють охарактеризувати діяльність підприємства щодо підвищення рівня механізації і автоматизації виробництва.

При аналізі організаційно-технічного рівня виробництва особливе значення має оцінка виконання завдань щодо зниження рівня ручної праці.

Питома вага робітників, зайнятих ручною працею, визначається в такий спосіб:

Ступінь охоплення робітників механізованою працею визначається так:

Механізація і автоматизація виробничих процесів впливає на розмір витрат на виробництво.

Широке використання засобів механізації і автоматизації праці дозволяє знизити трудові і матеріальні витрати.

Узагальнюючим показником озброєності праці робітників є фондоозброєність:

Технічна озброєність розраховується за формулою:

.

Розрізняють енергоозброєність праці:

а) ;

б)

Характеристика технічного рівня виробництва буде неповною без вивчення технічної бази виробництва і впровадження нової техніки.

При аналізі организаційно-технічного рівня розглядаються питання підготовки й освоєння виробництва нових видів продукції.

Аналіз у цьому напрямку складається з перевірки ходу виконання плану з підготовки й освоєння виробництва нових видів продукції, виявлення причин відхилень від плану і розробки заходів щодо усунення недоліків.

У процесі аналізу встановлюється дотримання термінів тривалості освоєння виробництва продукції. Порушення термінів проектування й освоєння нової техніки може призвести до морального старіння продукції. Тому встановлюють кількість технічної документації, стан рівня планування технічної підготовки та інші питання.

Організаційний рівень виробництва характеризується такими показниками: спеціалізацією, кооперуванням, концентрацією, тривалістю виробничого циклу, ритмічністю виробництва, науковою організацією праці.

Спеціалізація передбачає збільшення питомої ваги продукції, на випуск якої націлене підприємство, тобто продукції, що відповідає профілю підприємства.

Коефіцієнт спеціалізації розраховується в такий спосіб:

.

На основі спеціалізації збільшується продуктивність праці, знижується чисельність робітників, зайнятих на потокових і автоматизованих лініях.

Вплив спеціалізації на продуктивність праці визначається за формулою:

,

де ВП0, ВП1, – обсяг виробництва до і після спеціалізації, тис. грн.;

Ч0, Ч1 – чисельність робітників до і після спеціалізації, чол.

Спеціалізація також позначається і на ефективності використання основних виробничих фондів:

,

де ВП0, ВП1 – обсяг виробництва до і після спеціалізації, тис. грн.;

ОВФ, ОВФ – вартість основних виробничих фондів до і після спеціалізації, тис.грн.

Спеціалізація тісно пов'язана з кооперуванням, тобто з одержанням від підприємств напівфабрикатів замість первинних матеріалів. Збільшення частки напівфабрикатів у загальному обсязі продукції, яка випускається, одночасно впливає на зростання транспортних витрат.

Ефективність спеціалізації можна оцінити за формулою:

,

де С1, С2 - собівартість продукції до і після спеціалізації, тис. грн.;

Т1, Т2 - транспортні витрати до і після спеціалізації, тис. грн.

Динаміка рівнів кооперованих постачань досліджується шляхом порівняння коефіцієнта кооперування за декілька років:

.

На основі розширення кооперації скорочується чисельність робітників і підвищується продуктивність праці.

Встановити економію чисельності за рахунок посилення кооперації можна в такий спосіб:

,

де П1, П0 - питома вага напівфабрикатів у матеріальних витратах, %,

Умв - питома вага матеріальних витрат у витратах на виробництво.

На основі розрахованої чисельності за рахунок розрахованої кооперації встановлюється ріст продуктивності праці:

.

Чим вищою є спеціалізація виробництва, тим вищий рівень ритмічності підприємства.

Методика розрахунку коефіцієнта ритмічності і втрат у випуску продукції була розглянута раніше.

При оцінці ритмічності виробництва продукції використовується також показник варіації (чим він вищий, тим менш ритмічно працює підприємство), а також середньоквадратичне відхилення в розрізі місяців.

Неритмічність випуску продукції позначається і на комплектності. Комплектність оцінюється за найменшою кількістью деталей і вузлів, що пішли на складання виробу.

Втрати у випуску продукції у зв'язку з некомплектністю визначаються в два етапи: