3.3. Спосіб абсолютних різниць.

Спосіб абсолютних різниць є однією з модифікацій елімінування.

Як і спосіб ланцюгової підстановки, він застосовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в детермінованому аналізі, але тільки в мультиплікативних і змішаних моделях типу: Y = (а – b)з і Y = а(b – с). І хоча його використання обмежене, але завдяки своїй простоті він набув широкого застосування в АГД. Особливо ефективно застосовується цей спосіб у тому випадку, коли вихідні дані вже містять абсолютні відхилення за факторними показниками.

При його використанні величина впливу факторів розраховується множенням абсолютного приросту досліджуваного фактора на базову (планову) величину факторів, що знаходяться праворуч від нього, і на фактичну величину факторів, розташованих ліворуч від нього в моделі.

Розглянемо алгоритм розрахунку для мультиплікативної факторної моделі типу Y = А • B • С • D.

Є планові і фактичні значення по кожному факторному показнику, а також їхні абсолютні відхилення:

A = А_ф – А_пл; В = В_ф – В_пл

С = С_ф – С_пл; D = D_ф – D_пл

Визначаємо зміну величини результативного показника за рахунок кожного фактора:

Y_a = А • B_пл • C_пл • D_пл;

Y_b = А_ф • B • C_пл • D_пл;

Y_c = А_ф • B_ф • C • D_пл;

Y_a = А_ф • B_ф • C_ф • D.

Отже, розрахунок будується на послідовній заміні планових значень факторних показників на їхні відхилення, а потім на фактичний рівень цих показників.

Візьмемо числовий приклад.

Розглянемо методику розрахунку цим способом впливу факторів відносно чотирьохфакторної мультиплікативної моделі валової продукції:

Таким чином, спосіб абсолютних різниць дає ті ж результати, що і спосіб ланцюгової підстановки.

Тут також необхідно стежити за тим, щоб алгебраїчна сума приросту результативного показника за рахунок окремих факторів дорівнювала загальному його приросту.

3.4. Спосіб відносних різниць.

Спосіб відносних різниць, як і попередній, застосовується для виміру впливу факторів на приріст результативного показника тільки в мультиплікативних моделях і комбінованих типу Y = (а – b) с.

Він значно простіший ланцюгових підстановок, що при відповідних обставинах робить його дуже ефективним.

Це насамперед стосується тих випадків, коли вихідні дані містять уже визначені раніше відносні відхилення факторних показників у відсотках чи коефіцієнтах.

Розглянемо методику розрахунку впливу факторів цим способом для мультиплікативних моделей типу Y = А  В  С. Спочатку необхідно розрахувати відносні відхилення факторних показників:

Тоді відхилення результативного показника за рахунок кожного фактора визначається в такий спосіб:

Відповідно до цього правила для розрахунку впливу першого фактора необхідно базисну (планову) величину результативного показника помножити на відносний приріст першого фактора, вираженого у відсотках, і результат розділити на 100.

Щоб розрахувати вплив другого фактора, потрібно до планової величини результативного показника додати зміну його за рахунок першого фактора, далі отриману суму помножити на відносний приріст другого фактора у відсотках і результат розділити на 100.

Вплив третього фактора визначається аналогічно: до планової величини результативного показника необхідно додати його приріст за рахунок першого і другого факторів і отриману суму помножити на відносний приріст третього фактора і т. д.

Як бачимо, результати розрахунків такі ж, як і при використанні попередніх способів.

Спосіб відносних різниць зручно застосовувати в тих випадках, коли потрібно розрахувати вплив великого комплексу факторів (8-10 і більше).

На відміну від попередніх способів значно скорочується кількість обчислень.

Різновидом цього способу є прийом відсоткових різниць. Методику розрахунку впливу факторів з його допомогою розглянемо на тому ж прикладі (табл. 3.3).

Таблиця 3.3.