6.2. Балансовий спосіб

В аналізі системи господарювання балансовий спосіб є головним чинником для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і урівноважених економічних показників, результати яких повинні бути тотожними. Цей метод поширений у практиці бухгалтерського обліку та планування. Певну роль він відіграє також в аналізі господарської діяльності.

Визначаючи, наприклад, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, складають баланс. В ньому, з одного боку, з’ясовується потреба у трудових ресурсах, а з іншого – фактична їхня наявність.

При аналізі використання трудових ресурсів порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають причини надпланових втрат робочого часу.

Для визначення платоспроможності підприємства використовується платіжний баланс, у ньому співвідносяться платіжні засоби з платіжними зобов’язаннями.

Балансовий спосіб може бути використаний при побудові детермінованих адитивних факторних моделей.

У конкретному аналізі можна пригадати моделі, побудовані на основі товарного балансу.

Наприклад:

З_п + Н = Р+У + З_к , звідси Р = З_п + Н – У – З_к ,

де З_п – залишок товарів на початок року;

Н – надходження товарів (реалізація);

Р – продаж товарів;

У – інші джерела вибуття товарів;

З_к – залишок товарів на кінець року.

У деяких випадках балансовий спосіб допомагає визначити розмір впливу окремих чинників на приріст результативного показника.

Наприклад, коли з трьох чинників відомий вплив двох, то вплив третього визначають, відокремлюючи від загального приросту результативного показника результат впливу перших двох чинників:

Y _с = Y _заг – Y _а – Y_в.

На основі балансового методу розроблений один із способів факторного аналізу – пропорційного розподілу або пайової участі, який докладно буде розкрито далі.

6.3. Використання графічного способу

В економіко-аналітичній діяльності графіки є масштабним зображенням чисел за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно-художніх фігур. Вони мають велике ілюстративне значення, оскільки роблять досліджуваний матеріал більш наочним і зрозумілим.

Графічні способи можуть використовуватися також при вирішенні методичних задач економічного аналізу, насамперед при побудові різноманітних схем для наочного зображення внутрішньої будови досліджуваного об'єкта, послідовності технологічних операцій, взаємозв'язків між результативними і факторними показниками тощо.

Як бачимо, для побудови графіків найчастіше використовують перший квадрат системи координат.

Тут важливо зазначити деякі вимоги, яких слід дотримуватися при побудові графіків:

1) виразність і контрастність малюнка (для цього можуть використовуватися різнокольорові фарби);

2) масштаб, який би забезпечував наочність і не ускладнював читання;

3) естетична привабливість і простота.

Графіки сприймаються візуально, таким чином уможливлюють швидку оцінку загального стану підприємства. Деякі графіки дозволяють прослідкувати динаміку підприємства, виконати дослідження за номограмами.

У практичній діяльності використовується багато різноманітних графіків, але ми зупинимося на деяких простих.

С труктурні (секторні) діаграми. У структурних діаграмах зображення показника дається у вигляді розбитих на сектори геометричних фігур (квадратів, кіл), площа яких береться за 100 або 1. Розмір сектора визначається питомою вагою частини.

Структурні діаграми доцільні під час графічного подання у вигляді площ кіл, квадратів або різних фігур. Використання площі кола дозволяє отримати уявлення про відносні значення, наприклад, структуру продажу товарів за секторами (рис. 2.2.).

Графічне зображення повинно супроводжуватись цифровими даними.

Особливим різновидом є фігурні діаграми, у яких співвідношення об’єктів подаються у вигляді умовно-художніх фігур (колоса, бульби, голови тварини, трактора і т. д.). Коли вони добре виконані, то привертають до себе увагу, роблять інформацію більш доступною для сприйняття.

Графіки у вигляді стовпчиків називаються полосовими або стовпчиковими. Стовпчики можуть будуватися не лише над горизонтальною віссю, але і під нею (рис. 2.3, 2.4).

Рис. 2.4.

Рис. 2.5.

Стовпчикові графіки можуть використовуватися при розгляді хронологічних даних. Так, на рис. 2.5. подана інформація про доходи і витрати двох цехів за січень (С), лютий (Л), березень (Б).

Такий графік доцільно використовувати при аналізі динаміки балансу протягом декількох років з виділенням певних статей пасиву або активу. Але коли графіки насичені великою кількістю показників, вони громіздкі, тому в таких випадках доцільно користуватися звичайною хронологічною кривою (рис. 2.6.).

Рис. 2.6.

На графіку (рис. 2.6.) подано два хронологічних ряди: доходів (А) і витрат (В) цеху за січень – вересень. Такі графіки можна комбінувати із стовпчиковими.

Рис. 2.7.

Використання хронологічних даних дозволяє виявити деякі тенденції, як короткострокові, так і на далеку перспективу.

Надання хронологічних даних виконується на основі арифметичної шкали або на базі напівлогарифмічного графіка. Щоб графік не забирав багато місця, його можна будувати не з нульової точки, а з тієї, де виникає певний інтерес (тоді на координатах робиться розрив ) (рис. 2.7.).

Графіки з трикутними координатами дозволяють аналізувати зміни, що стосуються 3-х явищ, сума яких є як одне ціле. Припустимо, що досліджуємо склад запасів, які формуються з матеріалів (сировина), незавершеного виробництва та готової продукції (рис. 2.8.).

Рис. 2.8.

Таке графічне зображення доцільне при наданні даних балансу, що відповідають балансу і стосуються як активу, так і пасиву. Аналогічно витрати виробництва можна градуювати на витрати матеріальні, на робочу силу та загальні витрати. Такі графіки доцільно використовувати в системі управління, коли необхідно попередити вищий орган про критичні позначки.

Графіки для економічних досліджень: графік розрахунку результатів та графік структури продаж.

Графік розрахунку результатів розроблений Війє (рис. 2.9.) – це квадрат, діагоналлю якого є лінія продаж, на якій позначаються суми продаж за кожний рік.

Продажам кожного року відповідає певна сума витрат (за вертикаллю). Це дозволяє виявити тенденцію (trend) змін витрат виробництва. Така тенденція, коли вона встановлена, береться як норматив. З нею порівнюються фактичні дані, досліджуються причини, що призвели до зміщення нормативних показників. Якщо дані про витрати виробництва не впорядковані, не можна визначити тенденцію, то це свідчить про відсутність контролю на підприємстві.

Рис. 2.9.

Г

Рис. 2.10.

рафік структури продаж (рис. 2.10.) будується у такій спосіб: на горизонтальну сторону квадрату наносять дані валового прибутку (у %), а на вертикальну – відсотки продажу певної групи виробів до загального обсягу продаж.

При цьому необхідно пам’ятати, що коли рентабельність підприємства залежить від суми прибутку, то абсолютна величина цін на вироби, від яких залежить прибуток, має також важливе значення (контакт золотий чи контакт свинцевий; взуття з крокодилової шкіри або із свинячої і т. п.).

Інші види графіків та діаграм подані у додатку 1.