5.2. Способи розрахунку впливу чинників

Розширення можливостей застосування методів економіко-математичного моделювання в практиці управління народним господарством базується на аналізі основних проблем і закономірностей сучасного господарювання. Особливе значення має аналіз передумов щодо процедур узгодження господарських інтересів. „Економічні відносини кожного даного суспільства проявляються перш за все як інтереси”.¹ Поверхнє дослідження відносин господарських інтересів не приведе до успішного впровадження формалізованих схем.

Визнано, що незбалансованість економіки України на сучасному етапі розвитку суттєво впливає на характер господарських зв’язків, темпи економічного розвитку та основні пропорції суспільного виробництва. Очевидно, що для виміру рівня дисбалансу, диспропорції конче необхідно мати відповідний інструментарій. Як, наприклад, моделі нерівноваги Дж. Бенассі, економічні моделі нерівноваги Барро-Гроссмана і т.п.

Проблема емпіричного і теоретичного фундаменту будь-якої концепції, моделі чи системи моделей, які дозволяють зрозуміти, чому тільки ці поняття, параметри і співвідношення є результатом найбільш ефективних рішень проблемних ситуацій. Це є джерелом успішного розв’язання завдань удосконалення господарського механізму на базі розробок і втілення економіко-математичних методів, моделей.

Можливості удосконалення господарського механізму в значній мірі залежать від орієнтації системи господарювання на ефективний режим функціонування. Саме це залежить від відповідності реальним умовам розвитку суспільства принципів і процедур системних економічних вимірників, способів розв’язання проблем як раціоналізації організаційно-економічних структур, так і в цілому процедур господарювання.

Сучасні ринкові відносини в Україні послабили провідне значення математичних методів оцінки повної й несуперечливої характеристики незбалансованості виробництва, якості управлінських рішень. Принципова трудність розробки і втілення таких об’єктивних характеристик полягає в тому, що сучасні економічні оцінки базуються на порівнянні переважно результатів виробничої діяльності і кількісних показників. Такий підхід не забезпечує ні зіставленості, ні сумірності заходів, рішень, як на різних рівнях управління, так і в різних галузях суспільного виробництва.

Відомо, що проблема забезпеченості сумірності та зіставленості сфери послуг та гілок влади в Україні є суперечливою як у теоретичному, так і в практичному аспектах.

Необхідність і адекватність економічних оцінок не викликає сумнівів. Але треба мати на вході і на виході економічної системи виражені у вартісній формі чинники. Це і визначає необхідність вираження в такій же формі всіх взаємовідносин об’єктів, що господарюють і функціонування інформаційної системи управління.

Виробничі відносини обумовлюють різні стратегії розпоряджувальних функцій, якісне розмаїття в різних сферах розпоряджень. Оскільки в концепції господарської діяльності стратегії розпоряджень співіснують і реалізуються сумісно, то об’єкт розпорядження може бути один і той же, але результати розпоряджувальної діяльності можуть вплинути на господарський елемент і на всю господарську систему невизначено однозначно. Відповідно невизначено однозначно і відтворення цих процесів буде і відтворення в економічних ситуаціях.

Структура економічних оцінок, що орієнтують діяльність розпорядників, є визначеною організаційною структурою при відсутності достатньо чітких і обґрунтованих критеріїв щодо визначення елементів та формування самих же оргструктур. У даному випадку невизначеність вартісних показників має принциповий характер. Так, ув’язка загальних і конкретних форм руху економічного процесу пов’язана з тим, що перш ніж приймати рішення технічного, технологічного, інвестиційного, інноваційного спрямування, необхідно попередньо розв’язати проблеми економічної і організаційної політики. Тільки попередній системний аналіз і розв’язання всього комплексу організаційно-економічних проблем і умов створює можливість для оцінки і врахування наслідків рішень, які ми плануємо реалізувати. Отже, необхідна розробка системи організаційно- економічних оцінок – тобто вигідності; розробка вимірників щодо визначення ефективності регулювання господарюванням, розподілу відповідальності за результати, сумірність і зіставленість різних елементів господарської системи.

Ця необхідність пов’язана з низьким рівнем вирішальної спроможності чинних кількісних оцінок результатів господарювання, з притаманною більшості економічних параметрів кількісною невизначеністю. Цей факт також обумовлює необхідність подальшої розробки системи економічних „мер та весов” , що дозволяли б приводити різні господарські процеси до „загального знаменника”. Треба мати на увазі, що завдання визначення закономірностей економічної динаміки, проблеми інформаційної нормативної бази потребують у свою чергу розробки адекватних засобів кількісної формалізації та моделювання. Саме ця проблема розробки організаційно-економічних вимірників є необхідною умовою подолання труднощів, пов’язаних із реалізацією методів економіко-математичного моделювання у виробничу практику.

Відомо, що будь-яка соціально-економічна система базується на перетворенні ресурсів суспільства та відповідних знань на користь задоволення суспільних потреб, запитів.

Ефективність реалізації такої функції безпосередньо пов’язана з необхідністю розв’язання конкретних теоретичних, методологічних та практичних задач, які доцільно опрацьовувати в таких основних аспектах:

А) філософсько-методологічному – вирішення проблеми теорії і практики економічних досліджень, вибір принципової концепції розвитку суспільства, а, відтак, господарювання;

Б) теоретичному – розробка теоретичної схеми функціонування і розвитку економіки з метою узгодження між собою кінцевої мети розвитку господарства і суспільства, з’ясування стосовно ефективного використання ресурсів відповідно до реалізації цілей;

В) практичному – розробка і оцінка конкретного господарського механізму, використання ефективних засобів для досягнення поставлених цілей, з тією організаційно-економічною політикою, конкретними процедурами, правилами, іншими інфляційними, структурними інструментами реалізації теоретичних схем і моделей у практику господарювання.

Особливої уваги заслуговують багатомірні порівняння.

Таке завдання постає завжди, коли необхідно дати узагальнюючу порівняльну оцінку результатів господарювання декількох підприємств. Це роблять вищі органи управління, а також інвестори для оцінки ступеня фінансового ризику.

Комплексна оцінка господарської діяльності – це характеристика діяльності підприємства, отримана в результаті вивчення сукупності показників, які визначають більшість економічних процесів і містять узагальнюючі дані про результати виробництва.

Очевидно, що чим більше показників буде використано для комплексної оцінки, тим точнішими будуть висновки аналізу.

Але треба не забувати, що збільшення кількості показників ускладнює комплексну оцінку і може зробити її менш ефективною.

Завдання комплексної оцінки за територіальною ознакою зараз вирішується у двох напрямках. Перший – це розробка узагальненого (синтетичного) або інтегрального показника, який втілює найбільш вагомі аспекти господарської діяльності.

Досягнення цієї мети цінне тим, що в результаті проектується одержання єдиного показника, що автоматично вирішує завдання оцінки результатів господарювання: перше місце займає підприємство з найбільшим (найменшим) значенням показника, друге – підприємство, що має нижчий результат, і т.д. Такий інтегральний показник поки не знайдений, а численні дослідження констатують складність його розробки.

Складність господарської діяльності не дозволяє вирішити проблему й іншого способу – вибрати з числа результативних узагальнючих показників якийсь один як інтегрований. Це підтверджується практикою: підприємство перевиконало план виробництва продукції, але при цьому збільшилася собівартість продукції, зменшилася сума прибутку, або за обсягом продуктивності праці підприємство може посідати перше місце, за собівартістю продукції – третє, а за рівнем рентабельності – п'яте і т.д.

Другий напрямок комплексної оцінки – розробка алгоритмів обчислювальних процедур, які б забезпечували однозначну оцінку результатів господарської діяльності. Найбільш перспективним підходом є використання методики багатомірного порівняльного аналізу.