7

Конспект лекції з фармакології на тему «Шляхи введення лікарських засобів в організм»

Зміст

Вступ: 1

Ентеральні шляхи введення лікарських засобів 2

Парентеральні шляхи введення лікарських засобів 4

Висновок 7

Вступ:

Для досягнення необхідного лікувального ефекту і попередження побічних дій недостатньо просто ввести лікарський препарат "в організм", необхідно забезпечити максимальну концентрацію лікарського препарату в певній ділянці тіла. Це досягається застосуванням різних шляхів введення лікарських препаратів.

Лікарські речовини вводять в організм людини різними шляхами. Практичному лікарю дається повне право вводити в організм ліки будь-яким відомим шляхом.

Вибір способу введення диктується трьома наступними обставинами:

1. Станом хворого: гострота хвороби (у випадках, що загрожують життю хворого, вводяться швидкодіючі речовини).

2. Властивостями ліків (розчинність, швидкість розвитку ефекту, тривалість дії ліків).

3. Інтуїцією, професійною підготовкою лікаря.

Традиційно виділяють ентеральний і парентеральний шлях введення ЛЗ в організм.

Ентеральні шляхи введення (через шлунково-кишковий тракт):

1. пероральний (через рот);

2. сублінгвальний (під язик);

3. букальний («пріклеювання» до сльозової щоки, ясна);

4. дуоденальний (в дванадцятипалу кишку);

5. ректальний (в пряму кишку).

Парентеральні шляхи введення (т. т. минуючи КШТ) :

1. підшкірній;

2. внутрішньошкірній;

3. внутрішньом'язово;

4. внутрішньовенній;

5. внутрішньоартеріальній;

6. внутрікістковій;

7. субарахноїдальній;

8. трансдермальний;

9. інгаляційній.;

Ентеральні шляхи введення лікарських засобів

Пероральний (лат.peros) - найпоширеніший спосіб введення. Близько 60% всіх ЛЗ призначається перорально. Для перорального введення використовуються різні лікарські форми: таблетки, порошки, капсули, розчини та ін. При прийомі через рот лікарський препарат проходить наступні етапи:

Ротова порожнина → стравохід → шлунок → тонка кишка → товста кишка → пряма кишка.

Всмоктування ряду речовин відбувається частково з шлунка (слабкі електроліти, які мають кислий характер - аспірин, барбітурати та ін.). Але переважна більшість ліків всмоктується, головним чином, в тонкій кишці (цьому сприяє інтенсивне кровопостачання і велика всмоктувальна поверхня - ≈ 120 м²). Всмоктування ЛЗ при пероральному прийомі починається через 15-30 хв.

Після всмоктування в кішкивнику препарат проходить наступні етапи:

Тонка кишка → всмоктування → воротна вена → печінку (частково руйнується) → нижня порожниста вена → велике коло кровообігу → органи і тканини (лікувальна дія).

Переваги способу:

• простота і зручність;

• природність;

• відносна безпека;

• не потрібно стерильність, рук медперсоналу;

• можливість тривалої терапії;

• комфортність для хворого.

Недоліки способу:

• повільний наступ ефекту;

• низька біодоступність (в широкому сенсі це кількість лікарської речовини, що доходить до місця його дії в організмі людини або тварин);

• індивідуальні відмінності в швидкості і повноті всмоктування;

• вплив їжі та інших речовин на всмоктування;

• неможливість застосування ліків, погано проникають через слизову шлунково-кишкового тракту (стрептоміцин), які руйнуються в шлунково-кишковому тракті (інсулін, прегнин);

• неможливість використання при блювоті і комі;

• небажано використовувати хворим, у яких є патології шлунка і кишківника.

Сублінгвальний (лат. sublingua).

Слизова оболонка порожнини рота має рясне кровопостачання, і речовини які через неї всмоктуються швидко потрапляють в кров. Ефект при сублінгвальному прийомі настає до кінця першої хвилини. Шлях лікарських речовин:

Ротова порожнина → система верхньої порожнистої вени → праві відділи серця → мале коло кровообігу → ліве серце → аорта → органи і тканини (лікувальний ефект).

Цим способом вводять деякі судинорозширювальні засоби швидкої дії (нітрогліцерин, валідол), стероїдні гормони і їх похідні (метилтестостерон, прегнин), гонадотропін і інші засоби, які погано всмоктуються або інактивуються в шлунково-кишковому тракті.

Переваги сублінгвального шляху введення:

• лікарські засоби не піддаються дії шлункового соку;

• не проходять через печінку.

Недолік: неможливість застосування ліків з неприємним смаком і з дратівливим слизову оболонку рота дією.

Буккально застосовуються полімерні плівки (тринитролонг), які «прилипають» до слизової щоки або ясна. Під впливом слини відбувається розплавлення плівок, вивільнення фармакологічно активної речовини (нітрогліцерину в тринитролонг) і створення в системному кровотоці терапевтичної концентрації протягом певного часу.