Капітал та виробничі засоби підприємства

1. Поняття та види капіталу підприємства

2. Сутність та склад виробничих засобів підприємства.

3. Особливості оцінки, знос та амортизація основних засобів підприємства.

4. Обігові кошти підприємства.

1. Поняття та види капіталу підприємства

Слід відмітити, що точ­ного визначення терміну "капітал" не було наведено за всю історію економічних вчень. Поняття "капітал" можна розглядати як в широкому, так і вузькому розумінні.

В широкому розумінні, капітал – це, з одного боку, сукупність ресурсів, яка потенційно здатна приносити економічні вигоди, а з другого – це:

– виробничі відносини (основний та оборотний капітал);

– відношення власності (власний та залучений капітал).

У вузькому розумінні, капіталом є сума коштів, необхідна для започаткування та здійснення виробничої діяльності, яку власник капіталу авансує у виробництво, купуючи робочу силу й засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Таким чином, авансований капітал – це грошова сума, яка вкладається власни­ком у певне підприємство з метою одержання прибутку. Частина капіталу, яка витрачається власником на придбання засобів виробництва, утворює постійний капітал, інша частина, яка спрямовується на залучення робочої сили, утворює змінний капітал.

Класифікація капіталу підприємства:

1. В залежності від мети використання та характеру кругообігу постійний капітал поділяється на :

   • Основний капітал, який переноситься на кінцевий продукт (відтворюється у ньому) частинами протягом тривалого строку за допомогою механізму амортизації, а отже, обертається протягом декількох періодів виробництва.

До ос­новного капіталу відноситься та частина капіталу, яка авансується для придбання засобів праці: основних засобів (машин, обладнання, споруд, будов, транспортних засобів тощо), нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, дов­гострокової дебіторської заборгованості, відстрочених податкових активів та інших необоротних активів.

Потреба в основному капіталі визначається при створенні, розширенні підприємства, а також у разі здійснення додаткових капіталовкладень.

• Оборотний капітал, на відміну від основного, повністю переноситься на кінце­вий продукт протягом одного виробничого циклу, в кінці якого повністю відтворюєть­ся в цьому продукті. Являє собою ту частину постійного капіталу, яка витрачається на придбання предметів праці (сировини, палива, напівфабрикатів тощо) та оплату праці робочої сили.

Протягом одного обороту основного капіталу (від моменту вкладення грошових коштів у придбання основних активів до їх відтворення) оборотний капітал здійснює безліч оборотів.

2. За джерелами формування капітал поділяється на:

   • Власний капітал — це власні джерела фінансування підприємства, які внесені його засновниками (учасниками), або суми реінвестованого чистого прибутку, нагро­маджені протягом строку існування підприємства, а також дарчий капітал.

Поняття "капітал" асоціюється з поняттям "власність". У момент створення підприємства його стартовий капітал (К) втілюється в активах (А), інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства, На цьому етапі, коли підприємство ще не має зов­нішньої заборгованості, його активи дорівнюють стартовому капіталу (А = К). Саме так трактується початковий статутний капітал у П(С)БО 2 "Баланс".

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством у ре­зультаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство неминуче вико­ристовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання (З) підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями: К = А-3.

Отже, власний капітал створюється за рахунок нерозподіленого (валового) прибутку за відрахуванням сплачених податків, відсотків за кредити і дивідендів, і включає:

1. Статутний капітал – це зафіксована в установчих до­кументах загальна вартість активів, що внесені власниками підпри­ємства.

2. Пайовий капітал—це сума добровільно розміщених пайових внесків членів спо­живчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитного союзу тощо, передбачена установчими документами та призначена для здійснення господарсько-фінан­сової діяльності.

3. Додатковий капітал — це капітал, який створюється внаслідок:

отримання емісійного доходу від розміщення акцій (суми, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість);	надходження внесків засновників та учасників у розмірах, які перевищують частку кожного в оголошеному статутному капіталі;
	дооцінки активів підприємства;
	безоплатного отримання необоротних активів;
	утворення курсових різниць при отриманні внесків до статутного капіталу від нерезидентів у іноземній валюті;
	надходження засобів на поповнення необоротних активів.
Додатковий вкладений капітал	Інший додатковий капітал

4. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – це сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку, яка вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

5. Резервний капітал – це сума відрахувань (сума резервів), створених відповід­но до засновницьких документів і чинного законодавства із нерозподіленого прибутку.

Наприклад, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, командитні товариства зобо­в'язані щороку відраховувати до резервного капіталу не менше 5 % чистого прибутку, причому розмір резервного капіталу має бути не нижче 25 % статутного капіталу. Фінансово-кредитні організації також зобов'язані нараховувати резерви. Для інших підприємств створення резервів добровільне.

Рішення про напрямки використання резервного капіталу приймається власни­ками підприємства. Таким використанням може бути:

• покриття непередбачених витрат у випадку недостатності прибутку;

• погашення боргів при ліквідації товариства;

• збільшення статутного капіталу;

• виплата дивідендів.

6. Неоплачений капітал – це сума заборгованості засновників (учасників) госпо­дарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства. Сума неоплаченого капіталу вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

7. Вилучений капітал — це фактична собівартість акцій власної емісії чи часток, які викуплені господарським товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

• Залучений капітал складається з фінансових кредитів (позик), облігаційних по­зик, кредиторської заборгованості у вигляді відстрочок платежів, кредиторської за­боргованості із заробітної плати, податків тощо.