Український рух на західноукраїнських землях на початку XX ст.

Українські провідники розгорнули боротьбу за відвоювання нових політичних прав для українців. Ця боротьба набирала різних форм: передвиборчі кампанії, демонстрації, сутички з поліцією, судові процеси, парламентська діяльність, закулісні переговори, убивства тощо. Водночас українці продовжували наполегливу працю з розбудови національного життя: продовжувала розвиватися мережа освітніх, громадсько-культурних, наукових установ, кооперативів та ін.

На початку XX ст. україно-польські відносини набрали гостроконфліктного характеру. Конфронтація розгорталася навколо трьох основних пунктів: селянське питання, суперечки навколо університету й вимоги проведення виборчої реформи як до Віденського парламенту, так і до Галицького сейму.

Ведучи гостру політичну боротьбу за права українців, провідники українського руху не забували про головне – розбудову інфраструктури національного життя. Мережа культурно-освітніх і господарських організацій охопила практично всі повіти краю, сягнувши найдальших куточків. Кооперативний рух був представлений майже 500 кредитними організаціями, кооперативними магазинами, спілками для продажу сільськогосподарських продуктів. Він підтримувався і координувався українським ощадним товариством "Дністер" (1892), спілкою "Сільський господар" (1898), яка мала густу мережу агрономічних гуртків, та створеним у 1908 р. Крайовим земельним банком. У 1914 р. товариство "Просвіта" налічувало 77 філій та близько 3 тис. читалень, 509 домів-читалень, 2364 бібліотеки. При читальнях діяли аматорські театральні гуртки, хори, оркестри.

Який вплив мав кооперативний рух на становище багатьох селян Галичини?

А зміцнив господарське становище Б не вплинув на господарське становище

В послабив господарське становище Г привів до господарського краху

Поряд із традиційними культурно-освітніми і господарськими організаціями виникають спортивно-пожежні товариства "Сокіл" (1898 р.) і "Січ" (1900 р.), які займаються військовою підготовкою молоді. А в 1911 р., на зразок бойскаутських організацій, з'являється українська – "Пласт".

Хто був засновником сокільсько-стрілецького руху в Галичині на початку XX ст.?

А Іван Боберський В Кирило Трильовський Б Євген Петрушевич Г Андрей Шептицький

Діяч, що заснував першу організацію товариства «Січ», керівник січового руху:

А Кость Левицький. В Іван Труш. Б Кирило Трильовський. Г Іван Франко.

Педагог, який очолював організацію «Сокіл» у 1908-1914 рр, має великі заслуги в його розбудові:

А Іван Боберський. В Михайло Павлик. Б Дмитро Вітовський. Г Юліан Романчук.

Система української освіти була представлена 3 тис. початкових шкіл, б державними і 15 приватними гімназіями. У Львівському університеті діяло 10 українських кафедр. Активно діяло під керівництвом М. С. Грушевського Наукове товариство ім. Т. Шевченка, яке виконувало роль української академії наук.

У 1900 р. в Галичині та на Буковині відбулися численні віча під гаслами поділу Галичини на українську і польську частини та прилучення до неї української частини Буковини, щоб у такий спосіб створити єдиний український край. У свою чергу, студентство скликало своє віче 14 липня 1900 р., щоб публічно заявити про вимоги української самостійності. Л. Цегельський, тодішній студент, а згодом визначний громадсько-політичний діяч, виголосив на вічі програмну промову: "Залишається одне: створити свій власний державний організм, свою власну незалежну самостійну українську національну державу в етнографічних границях по всій території, заселеній українським народом... Тільки в такій державі, тільки в самостійній Україні зможе відповідно зажити наша нація".

Водночас студенти стали на чолі боротьби за український університет. 8 жовтня 1901 р. відбулося академічне віче, на якому поряд зі студентами був присутнім і М. Грушевський. Це віче започаткувало серію політичних демонстрацій, у яких узяли участь політичні й громадські діячі. Справа почала набирати розголосу.

Зрештою 19 листопада 1901 р. депутат Романчук вніс у Палату депутатів проект резолюції щодо заснування українського університету у Львові. Далі справа пішла на розгляд до австрійського парламенту. Час ішов, проте все залишалося без змін. Тоді студенти-українці пішли на рішучий крок: 440 студентів передали заяву про вихід з університету. Ця акція студентів підняла питання українського університету на поверхню політичного життя краю. Проте поляки вперто не бажали йти на поступки. Міська рада Львова навіть закликала польську молодь, застосовуючи насилля, не допустити заснування українського університету. Дійшло до неодноразових сутичок між польськими й українськими студентами, а також із поліцією. Жертвою цих сутичок у 1910 р. став один із лідерів українського студенського руху А. Коцко. Зрештою у 1912 р. австрійський уряд пообіцяв створити український університет до 1916 р.

На початку XX ст. багато селян уже не бажали дивитися на еміграцію як на єдиний спосіб розв'язання своїх труднощів. Усі виїхати не могли і не бажали, потрібно було на батьківщині боротися за краще життя. У 1902 р. селяни, яких підбурювали радикали, а також, хоч і з запізненням, націонал-демократи, розпочали масовий бойкот жнив у великих маєтках Східної Галичини, вимагаючи підвищення платні та впорядкування процесу еміграції. У своїх відозвах селянські страйкові комітети писали: "Браття, не в Канаді й не в Бразилії наш хліб! Наша Канада й Бразилія на тій землі, котру наші прадіди кров'ю зливали, за котру батьки і діди буки брали". Страйк охопив близько 200 тис. селян та сільськогосподарських робітників. Координувати страйк, підтримувати дисципліну та спокій серед його учасників допомагали численні місцеві комітети українських партій. Завдяки цьому страйк набув водночас соціального і національного характеру.

Який регіон охопив у 1902 р. селянський страйк під гаслом: «Браття, не в Канаді й не в Бразилії наш хліб! Наша Канада і Бразилія на тій землі, котру наші прадіди кров’ю зливали, за котру батьки і діди буки брали»?

А Східну Галичину В Закарпаття Б Північну Буковину Г всі західноукраїнські землі

Спроба польських поміщиків мобілізувати польську громадськість націоналістичними закликами: "Українці хочуть витіснити нас зі спадкових земель!", – ще більше додала рішучості страйкуючим. Зрештою поміщики змушені були піти на поступки і задовольнити вимоги страйкуючих. Страйк, крім позитивних зрушень у житті селян, мав неабияке значення для українського руху: він активізував багатьох селян, залучивши їх до політичної боротьби. Маючи за собою могутню народну підтримку, українські провідники від початку XX ст. розгорнули боротьбу за здобуття нових прав для українського населення. Під впливом російської революції 1905–1907 pp. Австро-Угорську імперію охопив могутній рух за введення загального виборчого права. Особливого розмаху він набув у 1906 р. 22 січня австрійський імператор Франц Йосип у цій справі прийняв українську делегацію, від імені якої говорив митрополит А. Шептицький. Щоб підтримати вимоги делегації, Народна рада на 2 лютого скликала народне віче, яке відбулося у Львові за участю близько 50 тис. учасників.

Під цим могутнім тиском у 1907 р. австрійський уряд провів, нарешті, парламентську реформу, яка забезпечила українцям в імперському парламенті вагоме представництво (27 депутатів від Галичини і п'ять від Буковини). Проте це представництво могло бути значно більшим, якби не махінації з виборчими округами, зловживання і розправи над українськими виборцями під час голосування. Протестуючи проти такої несправедливості, український студент М. Січинський застрелив галицького намісника графа А. Потоцького.

Яка була основна вимога революційних виступів в Австро-Угорській імперії у 1906-1907 рр., у яких активну участь взяли і українці?

А запровадження загального виборчого права Б розподіл поміщицьких земель м іж селянами

В надання автономії Галичині Г об єднання українських земель в єдиній державі

Яке висловлювання є правильним?

А У результаті виборчої реформи 1907 р. українські депутати мали більшість у Галицькому сеймі і Віденському парламенті

Б На початку XX ст. Українська греко-католицька церква знову стала на чолі українського національно-визвольного руху в Галичині

Б Приводом до убивства у 1907 р. галицького намісника графа Антея Потоцького українським студентом Мирославом Січинським стали зловживання влади на виборах до Голицького сейму і Віденського парламенту

В На початку XX ст. більшість українських партій в Галичині дотримувалися соціалістичних поглядів

Після цих вагомих перемог основні зусилля українських діячів були спрямовані на скасування польської монополії на владу. У цій боротьбі використовувались як парламентські (подання, запити, петиції, переговори, обструкції та ін.), так і позапарламентські (віча, страйки, демонстрації) засоби. У результаті такої цілеспрямованої діяльності, а також під тиском австрійського уряду, який не бажав загострення конфлікту в Галичині напередодні конфлікту з Росією, поляки змушені були піти на поступки. 14 лютого 1914 р. Галицький сейм прийняв законопроект про реформу крайового статуту. Вона порушила монополію поляків на владу в Галичині, і це відкривало для українського руху нові перспективи для подальшої боротьби за поділ краю на українську й польські частини. Однак угоду так і не було втілено у життя, оскільки через кілька місяців розпочалася Перша світова війна.

Австрійська влада на початку XX ст. йшла на поступки українцям Східної Галичини з огляду на конфронтацію з

А Німеччиною В Італією Б Росією Г Сербією

Одна з головних проблем Галичини, за вирішення якої боролися на зламі XIX і XX ст., зокрема загинув студент Адам Коцко:

А боротьба за окремий український університет. Б боротьба за рівність студентів українців і поляків.

В боротьба за студентські стипендії. Г боротьба за українські гімназії.

Наслідок проведення австрійським урядом реформи парламенту:

А величезне збільшення українського представництва в результаті загальних виборів.

Б деяке зростання кількості українських депутатів, але дуже незначне.

В зменшення українського представництва депутатів-українців через політику польського керівництва в Галичині.

Г кількість українців у парламенті не змінилася, оскільки дія реформи не поширювалася на українські землі.

Укажіть сутність австро-польсько-українського компромісу:

А влада запровадила загальне виборче право й обіцяла найближчим часом відкрити український університет, надати половину місць у Галицькому сеймі за відмову від ідеї незалежної України.

Б влада запровадила загальне виборче право й обіцяла надати українцям третину місць у Галицькому сеймі за визнання поляків «провідною нацією» Галичини.

В влада реформувала виборчий закон, погодилася надати українцям третину місць у Галицькому сеймі та відкрити український університет, а українці — підтримати Австро-Угорщину у випадку війни з Росією.

Г влада реформувала виборчий закон, пообіцяла надати українцям як «провідній нації» Галичини всю повноту влади в краї, оскільки поляки планували у майбутній війні підтримати Росію.

Визначну роль у становленні українського руху на західноукраїнських землях відіграла Греко-католицька церква, будучи його провідником. Проте це надало українському руху дещо консервативного клерикального забарвлення. На кінець XIX ст., коли національний рух стає переважно світським, це призвело до зростання антицерковних настроїв і до загострення відносин між церквою і провідниками українського руху. Особливо відзначилась антицерковними виступами Радикальна партія. Таке становище погрожувало відривом широких народних мас, особливо селянства, від провідників українського руху. Ситуацію врятував прихід у 1900 р. на галицький митрополичий престол А. Шептицького. Молодий 36-річний митрополит поставив участь греко-католицьких священиків у громадському житті в залежність від дотримання національним рухом принципів християнської моралі. Замість старої ролі національного провідника церква від цього часу покликана була виступати у новій іпостасі – як духовний і моральний авторитет українського суспільства.

Напередодні Першої світової війни в українській політичній думці, як і в середовищі деяких інших європейських національних рухів, визріла ідея використання міжнародних воєнних конфліктів для здобуття політичної самостійності України, тобто ідея сепаратизму.

У грудні 1912 р. на таємному засіданні трьох головних українських політичних партій Галичини було прийнято заяву: "З огляду на добро і будучність української нації по обох боках кордону, коли прийде до війни між Австрією і Росією, то все українське громадянство стане на боці Австрії проти Російської імперії як найбільшого ворога України".

Подібне рішення ухвалив II Всеукраїнський студентський з'їзд у Львові (липень 1913 р.). Більш конкретно цю ідею сформулював майбутній ідеолог українського інтегрального націоналізму Д. Донцов, який взяв участь у роботі з'їзду. Реферат його доповіді пізніше вийшов окремою брошурою під назвою "Сучасне політичне положення нації і наші завдання". Центральним пунктом доповіді Донцова була ідея політичного сепаратизму щодо Росії. "Не буду розважувати тут... – підкреслював він,– автономізму і сепаратизму, бо вважаю це за річ другорядну. Тим самим полишаю осторонь і питання "самостійності України". Бо актуальним є не гасло самостійності – мріяли ж колись наші українці про самостійну Україну в злуці з Росією!.. Актуальним, більш реальним, більш конкретним і скоріше здійсненним є гасло відірвання від Росії, зірвання всякої злуки з нею – політичний сепаратизм". Передбачаючи неминучість конфлікту між Росією та Австро-Угорщиною, Д. Донцов радив українцям стати на бік Австрії задля реалізації програми сепаратизму. На його думку, "всяка поразка Росії, всяке відірвання хоч кавалки української території Австрією приведе до консолідації, до скріплення українського елементу в Австрії... і в Росії, і наблизиться час остаточного визволення нашого краю".

Характерною рисою суспільно-політичного життя західноукраїнських земель початку 20 ст. був рух українців за

1 створення національного університету у Львові;

2 об’єднання греко-католицької церкви з православною;

3 проведення виборчої реформи;

4 поширення польської мови в Богослужінні;

5 національно-територіальну автономію українськихземель.

Прочитайте уривок і вкажіть місто, де відбулася описана подія, а також прізвище, пропущене в тексті.

«Особливу увагу на Другому всеукраїнському студентському з ’їзді привернув.., який виступив з рефератом «Сучасне політичне положення нації і наші завдання». Центральним пунктом доповіді промовця була ідея політичного відокремлення, «сепарації» від Росії».

А Київ, Михайло Грушевський. В Харків, Микола Міхновський.

Б Львів, Дмитро Донцов. Г Чернігів, Ілля Шраг.

Під якими гаслами розгортався український національний рух у Східній Галичині на початку XX ст.?

А «скасування панщини», «доступ українцям до державних посад», «національно-територіальний поділ Галичини»

Б «приєднання Буковини до Галичини», «зрівняння у правах греко-католиків і католиків», «запровадження у школах української мови навчання»

В «відкриття Львівського університету», «усунення поляків з урядових посад», «затвердження українського правопису»

Г «запровадження загального виборчого права», «надання автономії Східній Галичині», «створення українського університету»

Які українські землі на початку XX ст. називали «Українським П'ємонтом»?

А Закарпаття В Північну Буковину Б Східну Галичину Г Західну Волинь

Яка українська політична партія на початку XX ст. користувалася найбільшою підтримкою населення Галичини?

А УНДП В РУРП Б УСДП Г РНП

Адам Коцко Мирослав Січинський Дмитро Донцов Кирило Трильовський

український студент, загибель якого стала могутнім каталізатором українського руху в Галичині студент, який здійснив замах на галицького намісника графа А.Потоцького ідеолог українського інтегрального націоналізму, у 1913 р. висунув ідею політичного сепаратизму щодо Росії засновник першого осередку пожежно-гімнастичного товариства «Січ»

Прочитайте уривок і вкажіть дату описаної події, а також назву краю, про який ідеться. «У Чернівцях відбувся з’їзд, на який прибули всі активні українські діячі. На з’їзді створили «Руську раду», відому також під назвою «Селянська партія» на чолі з професором Степаном Смаль-Стоцьким».

А 1905 р., Волинь В 1909 р., Буковина Б 1907 р., Галичина Г 1911 р., Закарпаття

Стан національної самосвідомості на Буковині та Галичині на початку XX ст. порівняно з кінцем ХІХ ст.

А дещо зросла завдяки діяльності Української греко-католицької церкви.

Б знизилася, оскільки посилився тиск Австро-Угорщини на слов’янські народи.

В не змінилася, оскільки поляки та румуни, що мали владу в краях, чинили серйозний тиск на український рух.

Г суттєво зросла завдяки діяльності українських громадських організацій, партій, преси, церкви.

Стан українсько-польських відносин у Галичині напередодні Першої світової війни:

А відкриті збройні сутички, які були придушені з допомогою регулярної армії.

Б ескалація напруження, здобуття українцями ініціативи в політичній боротьбі.

В припинення конфронтації, оскільки українці змирилися з повною політичною перевагою поляків.

Г укладення українсько-польської угоди (компромісу), яку не вдалося реалізувати через початок Першої світової війни.

Прочитайте історичний текст і вкажіть назву регіону, що мається на увазі: «На початку XX століття національний рух у... залишався слабким. У політичному та культурному житті цього краю переважали москвофіли. Чи не єдиною проукраїнськи налаштованою залишалася група інтелігенції, що гуртувалася навколо тижневика «Наука». За словами М. Драгоманова, цей край залишався для українських земель «пораненим братом».

А Буковина Б Волинь В Галичина Г Закарпаття