Західноукраїнські землі на початку XX ст.

1898 р. – створення пожежно-гімнастичного товариства «Сокіл»

1900 р. – створення пожежно-гімнастичного товариства «Січ»

1900 Р. – митрополитом угкц стає а. Шептицький

1902 р. – загальний страйк сільгоспробітників у Галичині

1907 Р. – запровадження загального виборчого права в Австро-Угорщині

1908 р. – убивство українським студентом М. Січинським намісника Галичини графа А. Потоцького

1911 р. – заснування бойскаутської організації «Пласт»

1914 р. – схвалення Галицьким сеймом законопроекту про реформування крайового статуту

Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель на початку XX ст.

Якщо українські землі у складі Російської імперії, хоч і деформовано, динамічно розвивалися, на західноукраїнських землях провідною тенденцією було цілеспрямоване стримування промислового розвитку, що перетворило край в один із найвідсталіших кутків Європи. Активно розвивалися лише ті галузі, які мали сировинний характер, – нафтоозекеритова, лісопильна, борошномельна, соледобувна. На початку XX ст. на Галичині припадало 5% світового видобутку нафти. Спостерігається інтенсивне проникнення іноземного капіталу (австрійського, німецького, англійського, американського, французького, бельгійського), який майже повністю контролював промисловість краю і хижацьки експлуатував його природні багатства;

Напередодні першої світової війни нафтовидобуток випереджав інші галузі промисловості Галичини. Нафтовик заробляв у середньому 100 крон на місяць, що становило дворічний дохід галицького селянина.

Окрім нафторозробок, Галичина мала монополію у видобутку озокериту – ґрунтового воску (озокерит). Його використовували для виготовлення церковних свічок, у бджільництві, для ізоляції електричного дроту тощо. Крім нафти й озокериту, існували невеликі копальні бурого вугілля, що його використовували на місцевих залізницях.

У Галичині та Закарпатті були значні поклади солі. Копальні у Величці (біля Кракова), Калуші, Стебнику, Солотвині забезпечували сіллю майже всю імперію.

Другим після нафти найбільшим багатством краю був ліс. Від початку XX ст. щороку тут вирубувалося близько 10 млн куб.м деревини.

Отже, на початку XX ст. для здійснення індустріалізації краю існували об'єктивні причини: значні природні багатства, надлишок робочої сили, кваліфіковані спеціалісти, розвинена мережа комунікацій – залізниці (понад 4000 км), зв'язок, ємний внутрішній ринок. Єдине, чого бракувало, то це капіталовкладень у промисловість.

З кінця XIX ст. поступово зростала і обробна промисловість. В основному це були філії великих австрійських, німецьких, італійських монополій, таких як "Сіменс", ФІАТ та ін.

На українських землях у складі Австро-Угорщини, як і в Наддніпрянщині, тривав болісний процес пристосування поміщицьких і селянських господарств до ринкових умов. Скоротилася кількість поміщицьких господарств, земля концентрувалась у руках елітних поміщицьких груп. Характерною рисою селянського землеволодіння було помітне збільшення кількості селянських господарств внаслідок дроблення, яке супроводжувалося прогресуючим зменшенням земельних наділів. Іншою прикметною рисою стала боротьба між селянами й поміщиками за сервітути. На судові процеси з цього приводу селяни витратили понад 20 млн. гульденів, проте лише 2 тис. випадків із 32 тис. вони домоглися свого.

На початку XX ст. поміщики Галичини почали засновувати промислово-рільничі господарства – багатогалузеві маєтки, в яких діяли промислові підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, що вирощувалася. Запроваджувалися новітні агрономічні досягнення. Для обробітку землі селяни почали використовувати залізний плуг.

Значно краще було розвинуте тваринництво, яким більше переймалися селяни (91% поголів'я). Експорт худоби став одним із головних джерел прибутку краю.

51% селянських господарств (58 тис.) володіли земельними ділянками (телеками) розміром до 1 га (2 гольди), тоді як для нормального ведення господарства потрібно було 3-5 га. 128 великих землевласників володіли 32,2% земель, а найбільшими з-поміж них були Шенборни і Телекі (відповідно 233 тис. і 37 тис гольдів).

За наполяганням мукачівського єпископа Ю. Фірцика, занепокоєного становищем селян, угорський уряд вислав у Закарпаття спеціаліста з сільського господарства Едмунда Егана для перевірки, який прийшов до висновку, що «Цей народ поволі занепадатиме матеріально і морально щораз то нижче, доки не загине зовсім ... Якщо уряд думає допомогти русинам... необхідно взятися за оздоровлення всього недужого організму».

Розроблені Еганом заходи лягли в основу організації "Верховинської господарської акції", яка почала здійснюватися з середини 1897 р. Попервах було орендовано у графа Шенборна 12 600, а згодом 20 000 гольдів землі, переважно пасовиськ, на яких розводили завезену з Німеччини та Швейцарії худобу високопродуктивних молочних порід, роздану місцевим селянам. Для переробки молока, що його здавали селяни, у Нижніх Воротах було створено спеціальне молочне господарство. Крім скотарства, акція сприяла розвиткові кролівництва, птахівництва, бджільництво та народних промислів. Важливим заходом Егана було обмеження свавілля лихварів, які стали справжньою напастю для селян.

У 1899 р. було створено кредитну спілку, яка під низькі відсотки давала селянам позички.

Важливим завданням було впорядкування виїзду селян на сезонні роботи до маєтків великого землевласника Альфреда (5–10 тис. душ).

Але не всім сподобалася діяльність Егана: занепокоїлися лихварі, місцеві чиновники, деякі політичні діячі. 20 вересня 1901 р. за таємних обставин його було тяжко поранено, а за два дні він помер. Відтак "Рутенська акція" зійшла нанівець.

Який фактор мав мінімальний вплив на демографічну ситуацію в Східній Галичині у другій половині XIX - на початку XX ст.?

А трудова еміграція Б демографічний вибух

В міграція населення з Наддніпрянської України Г низький життєвий рівень населення

Стан розвитку Західної України порівняно з Наддніпрянською:

А була розвинутішою в економічній, політичній і національно-культурній галузях.

Б була розвинутішою в економічній сфері, але відставала в політичній і національно-культурній.

В була розвинутішою в економічній і політичній галузях, але відставала в національно-культурній .

Г відставала в економічній, але переважала в політичній і національно-культурній сферах.

Укажіть назви країн (територій), у які переважно виїздили західноукраїнські селяни на початку XX ст.

1 Аргентина 2 Бразилія 3 Зелений Клин (Росія) 4 Італія

5 Канада 6 Сірий Клин (Росія) 7 Франція