Україна в роки першої російської революції 1905–1907 pp.

Початок XX ст. ознаменувався гострою кризою російського самодержавства. До затяжної економічної кризи (1899–1903 pp.) додалася поразка в російсько-японській війні (1904–1905 pp.). Країну охопили заворушення, які вилились у демонстрації, страйки, що мали здебільшого політичний характер.

Причини революції:

• невирішеність аграрного питання;

• самодержавство, відсутність демократичних свобод;

• колоніальна політика по відношенню до неросійських народів.

9 січня 1905 р. було розстріляно робітничу демонстрацію у Санкт-Петербурзі. Це викликало обурення робітників, невдоволення поширилось на армію і село. У січні в імперії застрайкувало 440 тис. чол. (із них в Україні 70 тис. чол.). У червні 1905 р. починаються селянські виступи, які відбулися в 64 із 91 повітів 9 українських губерній.

У червні виступи населення перекинулись і на армію – останню опору режиму. 14 червня повстали матроси броненосця «Потьомкін» (зокрема, Г. Вакуленчук, О. Коваленко, О. Матюшенко). Повсталі, не маючи чіткої програми дій, 24 червня здались румунським властям.

На початку жовтня 1905 р. розпочався всеросійський політичний страйк. Прагнучи придушити його, уряд запровадив військовий стан у багатьох містах, у тому числі Києві і Харкові. Університети було закрито, на фабрики і заводи введено поліцію і війська. В Україні в страйку взяло участь 120 тис. чол.

Голова уряду граф С. Вітте наполіг на кардинальній реформі. 17 жовтня 1905 р. цар Микола II видав Маніфест, який «дарував» народу громадянські свободи – недоторканість особи, свободу совісті, друку, зборів, союзів. Декларувалось скликання законодавчої Державної думи (парламенту). Цей маніфест вніс розкол у революційний табір: прихильники ліберальних поглядів вважали революцію завершеною і закликали до розбудови демократичних завоювань революції. Радикально настроєні політичні сили закликали до подальшого поглиблення революції і повалення самодержавства.

Під час жовтневого політичного страйку постали політичні організації робітничого класу – ради. Загалом по імперії їх виникло близько 50. В Україні перша рада з'явилась у Катеринославі (очолював Г. Петровський). Таким чином, у країні одночасно виникли зародки двох типів влади: парламентаризму (Державна дума) і диктатури пролетаріату (ради). Крім рад, в Україні з'явились і профспілки, яких налічувалося близько 80. Вони об'єднували кілька десятків тисяч чоловік.

Революція 1905–1907 pp. сприяла короткочасному розквіту українського національного життя. Так, було скасовано Емський указ. Відкрито нові кафедри українознавства в Одеському та Харківському університетах. Почала створюватися мережа «Просвіт». У 1905 р. з'явилася перша україномовна газета «Хлібороб». У 1906 р. після декількох невдалих спроб у Києві почала виходити газета «Рада», її видавцем був Є. Чикаленко. У 1907 р. у Петербурзі вийшло повне видання "Кобзаря" Т. Шевченка. У тому ж році М. Грушевський у Києві засновує Українське наукове товариство.

Українці взяли активну участь у виборах до І та II Державних дум. У І Думі українська громада налічувала 45 депутатів, у II – 47.

У грудні 1905 р. у Донбасі спалахнуло збройне повстання, яке було швидко придушено. У 1906 р. відбувся новий виступ на Чорноморському флоті під керівництвом лейтенанта П. Шмідта і повстання саперів у Києві під керівництвом Б. Жаданівського. Але всі ці розрізнені виступи робітників, солдатів, інтелігенції, селян були придушені.

Укажіть основні пункти маніфесту Миколи II від 17 жовтня 1905 р.

1 автономія України 2 громадянські свободи (слова, совісті, зібрань і спілок)

3 запровадження Державної думи як законодавчого органу імперії 4 запровадження українського парламенту

5 особиста недоторканність 6 право на створення української преси

7 право на створення університету з українською мовою навчання