7. Наукова робота на територіях пзф, їх охорона та збереження.

Науково-дослідні роботи на територіях і об’єктах природно-заповідного фонду (ПЗФ) проводять з метою вивчення природних процесів, забезпечення постійного спостереження за їх змінами, екологічного прогнозування, розробки наукових основ охорони, відтворення та використання природних ресурсів та особливо цінних об’єктів.

На територіях природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, ботанічних садів, дендрологічних та зоологічних парків наукові дослідження проводять за програмами і планами, які затверджують Національна Академія Наук України (НАНУ) та Мінприроди України. Для ведення науково-дослідних робіт у цих категоріях природно-заповідного фонду створюють наукові відділи.

У разі необхідності наукові підрозділи можуть створювати у складі адміністрації регіональних ландшафтних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних та зоологічних парків місцевого значення, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного та місцевого значення.

На територіях природно-заповідного фонду наукові дослідження можуть проводити і інші установи, на основі єдиних програм і планів науково-дослідних робіт, які погоджуються з природно-заповідною установою, або органами, у віданні яких знаходиться цей природно-заповідний об’єкт.

На території заказників, заповідних урочищ, пам’яток природи наукові дослідження проводять і організовують природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки загальнодержавного значення, які знаходяться в даному районі.

Літопис природи територій та об’єктів природно- заповідного фонду

Основною формою узагальнення результатів наукових досліджень та спостережень на територіях і об’єктах природно-заповідного фонду є Літопис природи, який ведеться в заповідниках та національних природних парках.

Програму Літопису для кожної із цих категорій природно-заповідного фонду затверджують Мінприроди України та Національна Академія Наук України.

Літопис природи включає обов’язковий обсяг робіт, без якого неможливо вирішувати основні завдання, поставлені перед природно-заповідним об’єктом фонду в галузі наукових досліджень. Інші наукові дослідження на територіях природно-заповідного фонду можна проводити лише за умови виконання обов’язкової програми.

Найбільш детальний Літопис природи ведеться у заповідниках. Книги Літописів випускаються щорічно.

Літопис готується у 4 примірниках, 1-й примірник зберігається у заповіднику як особливо важливий документ; 2-й передається в організацію, у віданні якої знаходиться заповідник; 3-й в Мінприроди України; 4-й екземпляр є робочим і зберігається у бібліотеці заповідника.

В Літописі природи пропонується подавати такі основні розділи:

Розділ 1. Основні дані про заповідник.

В першій книзі наводиться Указ Президента про створення заповідника. Подаються картосхема заповідника, дані про розміри, площу, межі та експлікацію земель заповідника і його охоронної зони. Вказується площа порушених земель.

Розділ 2. Наукові полігони на території заповідника.

До наукових полігонів належать пробні площі (стаціонарні ділянки спостережень), водомірні та метеорологічні пости.

Пробні площі закладаються на різних природних комплексах заповідника і служать для проведення на них стаціонарних спостережень і досліджень. Вони чітко прив’язуються на місцевості і на схемі заповідника. Кількість пробних площ залежить від різноманітності природних умов і розмірів заповідника. Розміри пробних площ визначаються метою дослідження. На кожну пробну площу заводиться паспорт.

Розділ 3. Кліматичні показники.

В заповіднику обов’язково повинна бути метеостанція, яка проводить спостереження відповідно до програми Держкомгідромету України, відмічає аномальні явища природи і їх наслідки.

Розділ 4. Гідрологічні показники.

До першої книги Літопису вносять характеристику всіх водойм і водотоків заповідника, ставків, боліт, прилеглих частин моря та ділянок його узбережжя, виходів грунтових вод, характеризують ступінь їх гідрологічної вивченост.

У подальші роки в заповіднику проводять гідрологічні дослідження, для чого влаштовуються водомірні пости, де фіксується висота рівня води та її температура. Доцільним є вивчення динаміки рівня і мінералізації грунтових вод.

Розділ 5. Вивчення рельєфу.

У першій книзі Літопису характеризуються основні елементи рельєфу заповідника, його річкових долин, терас, пагорбів та інших підвищень, ярів та балок, карстових лійок тощо. Ведуться спостереження за змінами рельєфу – ростом ярів, появою зсувів, карстовими явищами, обвалами та ін. Важливо закласти уже в перший рік роботи заповідника ділянки для багаторічних спостережень у місцях, де найактивніше відбуваються зміни рельєфу (верхів’ях ярів, на піщаних островах, можливих місцях зсувів грунту і сельових потоків та ін.).

Розділ 6. Грунти.

вивчаються особливості грунтового покриву заповідника. Закладаються розрізи, на яких робляться морфологічні описи. Вивчаються фізичні та фізико-хімічні властивості грунтів та їх багаторічна динаміка. Мінімальна програма вивчення грунтів може бути зосереджена на спостереженнях за вологістю і температурою грунту. Як правило, вивчення грунтів суміщається з геоботанічними профілями та пробними площами.

Розділ 7. Флора.

Проводиться інвентаризація судинних рослин, мохів, лишайників, водоростей, грибів тощо. Фіксуються види рослин, які занесені до Міжнародних Червоних списків та Червоної книги України, а також ендемічні, реліктові, погранично-ареальні види та види, що підлягають регіональній охороні. Вивчаються ценопопуляції рослин. Ведеться фітосозологічний паспорт контролю стану популяцій видів рослин, які занесені до Червоної книги України.

Розділ 8. Рослинність.

Характеризуються основні типи рослинності заповідника: лісові, степові, лучні, болотні та водні угруповання. На постійних площах не менше трьох разів на рік (навесні, влітку, восени ) роблять геоботанічні описи. Через кожні 5 років за цими матеріалами складається зведена таблиця геоботанічних описів. Складається загальний список угруповань заповідника та список рідкісних угруповань. Вивчається продуктивність ценозів. геоботанічне картографування заповідника виконується через 10-15 років.

Розділ 9. Фауна і фауністичні комплекси.

Наводиться основна характеристика основних систематичних груп тварин. Складається інвентаризаційний список фауни наземних і водних тварин. У подальшому подається інформація про всі вперше виявлені у заповіднику види тварин. Детально описується біотоп, в якому виявлений цей вид, його поведінка, чисельність та дані про найближче місце поселення цього виду. Реєструються всі зустрічі видів, які з’являються у заповіднику спорадично. Особлива увага надається рідкісним видам тварин, які занесені до Червоної книги України, Європейського Червоного списку та регіонального списку рідкісних видів.

Розділ 10. Аномалії.

Тут висвітлюються аномалії рослинного світу, випадки масового або помітного відхилення від норми у розвитку та габітусі окремих видів рослин та їх угруповань. Аналогічно висвітлюються аномалії в тваринному світі, випадки масової появи видів тварин у заповіднику, їх масового розмноження чи загибелі.

Розділ 11. Календар природи.

Календар природи повинен бути накопичувачем інформації для встановлення критеріїв природної біокліматичної періодизації року. Це інтегруюча частина Літопису природи. Календар природи має свій конкретний зміст, свою методику обробки та узагальнення первинного матеріалу. Кількість об’єктів повинна бути незначною. Вони мають бути типовими або виконувати роль фенологічних індикаторів. Спостереження проводяться на стаціонарних маршрутах. Дані досліджень на маршруті заносяться в картку фенологічної картотеки заповідника. Такі спостереження повинні бути комплексними і проводитись всіма науковими і науково-технічними працівниками заповідника.

Розділ 12. Антропогенний вплив на природно-територіальні комплекси заповідника.

У першому томі Літопису подаються відомості про господарську діяльність людини на території заповідника в минулому. Визначаються найбільш порушені ділянки в минулому. В подальших томах антропогенний вплив на природно-територіальні комплекси характеризується за такими напрямками :

1) порушення заповідного режиму впродовж року;

2) часткове використання природних ресурсів заповідника на господарській ділянці (при її наявності );

3) характер господарської діяльності в охоронній зоні та на суміжних (в радіусі 10 км) із заповідником територіях;

4) регуляторні заходи, які проводяться на окремих ділянках заповідника (сінокосіння, відстріл певних груп тварин тощо ).

Розділ 13. Наукові дослідження заповідника.

Подаються результати первинної наукової інформації про виконання планових тем досліджень співробітниками заповідника, а також іншими установами. Наводяться відомості про наявність в заповіднику інформаційного блоку (комп’ютерних програм та баз даних картотек різних напрямків досліджень: гербарію, фітоценотеки, зоологічних колекцій, тематичних фонотек, зразків грунтових монолітів тощо) та про їх поповнення в поточному році.

Подається список друкованих робіт науковців заповідника та науковців інших установ з вивчення екологічного стану природних комплексів заповідника.

У національних природних парках Літопис природи ведеться за вищевказаною методикою. Разом з тим, в цих парках більша увага звертається на вивчення рекреаційних запасів та впливу рекреаційної діяльності на природні комплекси.