Тема 3. Типологія витрат на підприємствах промисловості, будівництва та транспорту

3.1. Типологія витрат на підприємствах промисловості, будівництва та транспорту

З метою більш детального пізнання досліджуваних об’єктів, основними із яких в управлінському обліку є витрати, використовується метод типології. Типологія витрат – це поділ їх на класи на основі певних загальних ознак об’єктів і закономірних зв’язків між ними. Причому, чим більше виділено ознак класифікації, тим вище ступінь пізнання об’єктів.

Обґрунтована класифікація витрат має велике значення для планування, контролювання, регулювання витрат, тобто для ефективного управління витратами та в управлінні діяльністю підприємства відіграє важливу роль, оскільки дає можливість визначати особливості формування та розподілу витрат за певними об’єктами управління.

Існує безліч класифікацій витрат за різними ознаками. Класифікація витрат важлива для розуміння того, як ними управляти. Наведемо в табл. 3.1 ознаки класифікації витрат та їх види за відповідними ознаками.

Змінні витрати – це витрати, що змінюються залежно від зміни обсягу виробництва (на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, заробітну плату робітників та ін.). Залежно від процентного співвідношення зміни величини витрат і зміни обсягу виробництва змінні витрати поділяють на пропорційні і непропорційні. Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно стосовно зміни обсягу виробництва. Це можуть бути витрати на сировину, основні матеріали та інші, тобто прямі витрати. Непропорційні витрати поділяються на прогресивні і дегресивні. Прогресивні витрати зростають в темпах більших, ніж обсяг виробництва (доплати за роботу у святкові дні, оплата простоїв, додаткові торгові і рекламні витрати та ін.) Дегресивні витрати зростають в темпах менших, ніж обсяг виробництва (витрати на допоміжні матеріали, заробітна плата допоміжних робітників та ін.).

Постійні витрати – це витрати, що залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва (витрати на оплату праці управлінського персоналу, оренду приміщень та ін.). Постійні витрати поділяють на корисні (Fu) і некорисні (Fn). Величина цих витрат розраховується за формулами:

, (3.1)

, (3.2)

де F – загальна величина постійних витрат; О – оптимальне використання виробничих потужностей; х – плановий рівень використання виробничих потужностей.

Поточні витрати – це постійно здійснювані витрати (періодичність яких менше місяця). Одноразові витрати – це витрати, які здійснюються з періодичністю більше місяця і можуть направлятися на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу. Довгострокові витрати – це витрати, пов’язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується завершити раніше, ніж через дев’ять місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Основні витрати – це сукупність прямих витрат на виробництво продукції, тобто тих витрат, які можна безпосередньо пов’язати з об’єктом калькулювання (вартість сировини, матеріалів, покупних виробів тощо для виробництва продукції). Накладні витрати поділяються на виробничі і невиробничі. До виробничих належать витрати, які пов’язані з виробництвом продукції. Тоді до виробничих накладних витрат належатимуть витрати на допоміжні матеріали, ремонт виробничого обладнання, заробітну плату обслуговуючого персоналу та ін. Невиробничі витрати – це всі інші витрати, які несе підприємство та які не пов’язані з виробництвом продукції. Невиробничі накладні витрати включають адміністративні витрати, витрати на збут тощо.

Таблиця 3.1

Типологія витрат підприємства

Ознаки класифікації	Види витрат
1	2
За центрами відповідальності	Витрати виробництва, цеху, технологічного переділу
За місцем виникнення	Витрати виробництва, цеху, підрозділу, служби
За видами продукції	Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію
За економічним змістом (елементами витрат)	Матеріальні витрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Амортизація Інші витрати
За цільовим призначенням (статтями калькуляції)	Прямі виробничі витрати Витрати на утримання і експлуатацію машин Загальновиробничі витрати Адміністративні витрати Витрати на збут
За видами діяльності	Витрати виробничої, невиробничої, промислової, непромислової діяльності, а також основного і допоміжного виробництва, матеріально-технічного забезпечення, витрати на розробку нових технологій, маркетинг, управління
За складом	Прості (одноелементні), комплексні
За способом перенесення вартості на собівартість продукції	Прямі, непрямі
За відношенням до обсягу виробництва	Змінні (пропорційні, прогресивні, дегресивні), постійні, змішані
За періодичністю виникнення (вкладень) або за календарним періодом	Поточні, одноразові, довгострокові
За відношеннмя до технологічного процесу	Основні, накладні
За роллю в процесі виробництва або за сферою виникнення	Виробничі, невиробничі
Згідно порядку віднесення витрат на період генерування прибутку	Витрати на продукт, витрати на період
За відношенням до собівартості продукції	Ті, що включаються і ті, що не включаються до собівартості продукції
За відношенням до звітного періоду	Витрати поточного, минулого і майбутнього періодів
За відношенням до форм праці	Витрати живої і уречевленої праці
За відношенням до форм вартості	Трудові, матеріальні, грошові
За призначенням	Технологічні, організаційні
За доцільністю витрачання	Продуктивні, непродуктивні
Залежно від прийняття рішення	Релевантні, нерелевантні
За можливістю (ступеню) охоплення планом	Плановані, неплановані
За відношенням до діючих норм	Нормовані і ненормовані або по нормах, відхиленням від норм, змінами норм
За можливістю впливу менеджера на витрати	Контрольовані, неконтрольовані
За відношенням до готового продукту	Витрати на незавершене виробництво, витрати на готовий продукт
За сферами діяльності підприємства	Операційні, інвестиційні, фінансові
За обсягом	Фактичні, планові
За порядком обчислення (складом)	Фактичні, планові (бюджетні) або прогнозовані, нормативні
За споживанням ресурсів	Вхідні, спожиті
За порядком обчислення	Середні, граничні
За терміном обчислення	Капітальні, поточні
За спрямуванням для забезпечення цілей бюджетування	Витрати на мотивування, соціальний розвиток, інновації, маркетингові дослідження та комунікації, амортизаційні відрахування, фіскальні та інші витрати на забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності
За терміном генерування прибутку	Витрати спрямовані на розвиток та витрати, пов’язані з поточною виробничо-господарською діяльністю підприємства

Одноелементні витрати складаються з одного елемента витрат і не підлягають розкладанню. До них відносяться витрати на заробітну плату, амортизація основних засобів тощо. До комплексних відносяться витрати, які включають декілька економічних елементів, наприклад, адміністративні витрати, загальновиробничі витрати, витрати на збут та інші.

Витрати на продукт включають витрати, пов’язані з виробництвом продукції, в той час як, витрати періоду – це витрати, що не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені (витрати на управління, збут і т.п.). Класифікація витрат за відношенням до звітного періоду необхідна для визначення собівартості продукції, виробленої у звітному періоді, хоча в собівартість продукції звітного періоду включаються не тільки ті витрати, що мали місце в даному періоді, але й ті, що не здійснені в цьому періоді, але до нього віднесені.

Поділ витрат на плановані і неплановані дозволяє визначити плановий розмір витрат та планову собівартість продукції, а також виділити в фактичних витратах незаплановані виробничі втрати. Групування витрат на нормовані і ненормовані зумовлено нормативним методом обліку витрат виробництва та покликане забезпечити контроль за цими витратами шляхом виявлення відхилень від норм (безпосередньо в технологічному процесі) з метою раціонального використання ресурсів.

Продуктивні витрати – це витрати, які передбачені технологією та організацією виробництва. Непродуктивні – не обов’язкові, що виникають в результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

Контрольовані витрати – це такі витрати, на які менеджер може безпосередньо впливати та контролювати їх (використання сировини, матеріалів тощо). Неконтрольовані – це такі витрати, на які менеджер не може безпосередньо впливати та контролювати їх (комунальні платежі, амортизаційні відрахування та ін.). Таке групування витрат є суттєвим для контролю діяльності окремих підрозділів.

Релевантні витрати – це витрати, величина яких може бути змінена в результаті прийняття відповідного рішення. Нерелевантні витрати – це витрати, величина яких не залежить від прийняття певного рішення.

Технологічні витрати обумовлені (передбачені) технологією виробництва та безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції (витрати сировини, матеріалів тощо). Організаційні витрати – це витрати на управління виробництвом (витрати на організацію виробництва, праці, контроль за дотриманням показників виробництва).

Вхідні витрати – це засоби, які були придбані, є в наявності, і очікується, що вони повинні принести дохід в майбутньому (запаси матеріалів, напівфабрикатів, основні засоби тощо). Якщо ці засоби були витрачені для одержання доходу і втратили властивість приносити дохід в майбутньому, то вони перетворюються у спожиті і враховуються на рахунку прибутків і збитків.

Залежно від прийнятого рішення щодо завантаження потужностей виділяють інкрементні та маргинальні витрати і доходи. Інкрементні витрати і доходи є додатковими та появляються в результаті виготовлення чи продажу групи додаткових одиниць продукції та багато в чому схожі з маргинальними витратами і доходами. Основна відмінність маргинальних витрат і доходів в тому, що вони є додатковими витратами і доходами на одиницю продукції, а інкрементні – результатом збільшення обсягу виробництва цілої групи одиниць продукту, хоча, по своїй суті, теж є додатковими витратами (доходами).

Існують також витрати номінальної потужності, дискреційні витрати та спеціальні торгові вирахування. Витрати номінальної потужності – це заплановані накладні витрати, що можуть бути здійснені при нульовому обсязі виробництва. Ці витрати включають в себе витрати на заробітну плату управлінського, технічного та обслуговуючого персоналу підприємства для підтримання постійної готовності його до роботи. Дискреційні витрати виникають протягом певного періоду часу (тобто це періодичні витрати) в результаті стратегічного рішення керівництва підприємства (витрати на дослідження та розроблення, підвищені витрати на рекламу в період освоєння ринків збуту тощо). Спеціальні торгові вирахування – це витрати, що здійснює підприємство у випадку здійснення продаж (комісійні, торгові знижки тощо).

Граничні витрати – це витрати, які характеризують приріст витрат на одиницю приросту обсягу виробництва та визначаються за формулою:

, (3.3)

де Сr – граничні витрати; ∆C – приріст загальних витрат; ∆N – приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

Показник граничних витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва.

Важливе значення в управлінні витратами займає класифікація витрат за центрами відповідальності, яка використовується для поточного контролю за витратами виробництва і реалізації продукції. Витрати за центрами відповідальності класифікують на витрати виробництва, витрати цеху, технологічного переділу тощо.

Витрати спрямовані на розвиток – це витрати, метою здійснення яких є підвищення прибутку. Це можуть бути витрати на рекламу, ціллю проведення якої є збільшення обсягу збуту; витрати на розробку та дослідження нових видів продукції, витрати на запровадження нових технологій і т.п. Сюди також можна віднести витрати на підвищення кваліфікації кадрів, які спрямовані на підвищення продуктивності праці, а в кінцевому підсумку – на зростання величини прибутку.

Витрати, пов’язані з поточною виробничо-господарською діяльністю – це витрати понесені під час здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства (купівля сировини, матеріалів, малоцінних швидкозношуваних предметів, заробітна плата працівників, витрати на ремонт устаткування та ін.).

Завдання керівництва підприємства полягає в тому, щоб знайти оптимальну величину витрат спрямованих на розвиток та витрат, що пов’язані з поточною виробничо-господарською діяльністю підприємства, а також співвідношення між ними. Класифікація витрат за даною ознакою надає змогу керівництву підприємства визначати можливі шляхи підвищення прибутку. За допомогою планування витрат спрямованих на розвиток можна спрогнозувати величину зростання прибутку. Для забезпечення підвищення прибутковості роботи підприємства необхідно, щоб темпи зростання величини прибутку від здійснення заходів перевищували темпи зростання витрат, спрямованих на розвиток.

З вищезазначеного можна зробити висновок, що для ефективного управління витратами необхідно добре знати існуючі ознаки класифікації та види витрат. В управлінні витратами необхідно використовувати таку класифікацію витрат, яка є зручною у використанні і яка вирішує завдання, що стоять перед управлінцями. Ознак класифікації витрат має бути стільки, щоб з їх допомогою можна було одержати найбільш повну та необхідну інформацію про витрати.